Рішення

від 24.05.2019 по справі 280/1628/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Справа № 280/1628/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача провести виплату 111503,78 грн. нарахованої позивачу пенсії, у відповідності з рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 справа №2-189 2010.

Ухвалою суду від 12.04.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху. 24.04.2019 позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 26.04.2019 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Куйбишевського районного суду від 05.07.2010 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахунок розміру пенсії позивача за період з 01.01.2006 по 31.12.2009. Зазначає, що в процесі проведення виконавчих дій УПФУ у Куйбишевському районі Запорізької області проведено перерахунок пенсії позивача, в результаті чого сума до виплати склала 111503,78 грн. Разом з тим, сума перерахованої пенсії залишається не виплаченою на даний час, оскільки відповідач вказує на те, що рішенням суду було зобов`язано провести перерахунок пенсії, проте, не зазначалось про необхідність виплати такої пенсії. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що рішенням Куйбишевського районного суду від 05.07.2010 було зобов`язано здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, в задоволенні решти позову відмовлено. Зазначає, що на виконання рішення Куйбишевського районного суду від 05.07.2010, 08.12.2011 здійснено перерахунок пенсії позивача та розраховано заборгованість, проте, оскільки рішенням суду зобов`язано лише здійснити перерахунок пенсії позивача, а не перерахунок та виплату, відповідач вважає, що рішення суду виконано у повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не вказано в чому полягає протиправність дій чи бездіяльності Управління. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, відповідач вказував на пропуск позивачем строку звернення до суду.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 по справі №2-189 (2010 рік) задоволено частково позов ОСОБА_1 , зобов`язано УПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист , в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 по справі №2-189 (2010 рік) набрало законної сили 15.06.2011.

Листом УПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області від 06.12.2011 №2794/Н-4, правонаступником якого є Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області проведено перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, сума доплати за зазначений період становить 111503,78 грн.

Разом з тим, у зв`язку з тим, що сума доплати в розмірі 111503,78 грн. на даний час залишається не виплаченою, позивач звернувся з позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що з 01.01.2004 набув чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , який розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1058, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати (статті 1 Закону №1058).

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Частиною 1 статті 47 Закону №1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.85 Закону України Про пенсійне забезпечення , виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Судом встановлено, що рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 по справі №2-189 (2010 рік) задоволено частково позов ОСОБА_1 , зобов`язано УПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист .

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Суд зазначає, що в даному випадку рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 по справі №2-189 (2010 рік), яке набрало законної сили 15.06.2011, визначено право позивача на перерахунок пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, відповідно і на нарахування та виплату пенсії за зазначений період.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що Закон №1058 не містить положень за яких сума пенсії нарахована Пенсійним фондом за рішенням суду залишається не виплаченою та обліковується на рахунках Пенсійного фонду, оскільки такі кошти є власністю пенсіонера, а тому підлягають виплаті невідкладно після проведення відповідного перерахунку.

Є безпідставними твердження об`єднаного управління на те, що в рішенні Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 не було вирішено питання виплати позивачу перерахованої пенсії, оскільки судове рішення регулює лише певні правовідносини, які є спірними і перебувають на розгляді суду.

В інших випадках суспільні правовідносини регулюються нормативно-правовими актами (законами, підзаконними актами), у зв`язку з чим суд при прийнятті рішення не зобов`язаний визначити весь ланцюг дій, які суб`єкт владних повноважень зобов`язаний вчинити, оскільки якщо в рішенні не визначено конкретних дій для відповідача, то суб`єкт владних повноважень повинен діяти в силу Закону, який регулює спірні правовідносини.

В даному випадку, порядок виплати пенсії визначений Законами України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , Про пенсійне забезпечення , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а тому відповідач, після набрання законної сили рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 зобов`язаний був не лише провести перерахунок пенсії позивача, а нарахувати та виплатити заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, що не було зроблено і станом на момент вирішення даної справи по суті.

Суд зазначає, що статтею 49 Закону №1058 визначено вичерпний перелік підстав за яких виплата пенсії припиняється, проте, відповідачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження наявності об`єктивних підстав для не виплати позивачу пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, після набрання законної сили рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Суд враховує ту обставину, що позивач з 2011 року намагався вжити заходів для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, зокрема звертався до органів ДВС, органів Пенсійного фонду всіх рівнів, органів Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Адміністрації Президента України, проте, зазначені заходи не сприяли у вирішені спірного питання, у зв`язку з чим суд вважає, що єдиним способом яким можливо відновити права та законні інтереси ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача провести виплату заборгованості у розмірі 111503,78 грн. нарахованої позивачу пенсії, у відповідності з рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 справа №2-189 2010.

Щодо твердження відповідача про те, що наданий час позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Запорізькій області, а тому рішення суду буде не можливо виконати, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України №628 від 22.08.2018, яка набрала законної сили 31.08.2018, Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд відхиляє та зазначає, що таке твердження відповідача не узгоджується з положеннями ч.2 ст.46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

В даному випадку саме відповідач, як правонаступник УПФУ у Куйбишевському районі Запорізької області, нарахував, проте без наявності обґрунтованих підстав не виплатив позивачу суми пенсійних виплат, у зв`язку з чим, 6-ти місячний строк звернення до суду до спірних правовідносин не застосовується.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність дій щодо не виплати позивачу пенсії за період з 01.01.2006 по 31.12.2009, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71600, Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Магістральна, 245, код ЄДРПОУ 40386712) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 виплату нарахованої пенсії, у відповідності з рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05.07.2010 у справі №2-189 2010 рік, в розмірі 111503,78 грн. (сто одинадцять тисяч п`ятсот три гривні 78 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова