Постанова

від 30.05.2019 по справі 826/19429/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №826/19429/14

адміністративне провадження №К/9901/8891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Форум-Менеджмент Груп на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В. від 12 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Форум-Менеджмент Груп до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Форум-Менеджмент Груп (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0012352202.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0012352202.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ Номекс-Про , а також здійснення за їх участю господарських операцій, тому Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин. Крім того суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідача, які полягали у проведенні перевірки позивача.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 травня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Застосувавши положення підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що реальність операцій між позивачем та ТОВ Номекс-Про щодо здійснення комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій, а також комплексного рекламно-маркетингового обслуговування не підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов договорів супроводжують фактичне виконання такого роду відносин; в ході розгляду справи не встановлено обставин здійснення оплати позивачем робіт (послуг), надання яких обумовлювалось умовами договорів із контрагентом, а також наявності у ТОВ Номекс-Про матеріально-технічної бази, устаткування, відповідних трудових ресурсів, необхідних для виконання передбачених угодами, укладеними із позивачем, робіт (послуг). Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Номекс-Про (код ЄДРПОУ 39193183) за період липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2014 №1207/26-54-22-02-10/35847749, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за липень 2014 року у розмірі 682046,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Номекс-Про , оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення таких господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року №0012352202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 682046,00 грн. за основним платежем та у розмірі 341023,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 24 червня 2014 року між Товариством (замовник) та ТОВ Номекс-Про (виконавець) укладено договір комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій №81 та договір комплексного рекламно-маркетингового обслуговування №85.

З посиланням на вказаний договір ТОВ Номекс-Про 31 липня 2014 року на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ у загальному розмірі 682046,00 грн. включені Товариством до складу податкового кредиту у липні 2014 року.

Як стверджував позивач, реальність виконання операцій за вказаними договорами підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); квитанціями (щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних); банківською випискою з рахунку позивача; договором оренди №01/08, укладеного 02 жовтня 2008 року між позивачем, як орендарем, та ВАТ Ритм , як орендодавцем; договором про внесення змін та доповнень до вказаного договору оренди від 01 листопада 2011 року; договором оренди, укладеного 05 серпня 2008 року між позивачем, як орендарем, та акціонерним товариством відкритого типу Славутич , як орендодавцем; договором оренди №12/2, укладеного 20 грудня 2013 року між позивачем, як орендарем, та ПАТ Видубичі , як орендодавцем.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підписані за вказаними операціями акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять відомостей про місце надання обумовлених договорами робіт (послуг), що загалом не узгоджується із вимогами Закону №996-XIV й, як наслідок, унеможливлює встановлення дійсного змісту господарських операцій.

Матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для встановлення осіб та їх кількості, які виконували роботи з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій, свідчили б про передачу обладнання, технічних та інших засобів і матеріалів, необхідних для безпосереднього виконання робітниками своїх обов`язків, повернення обладнання, невикористаних матеріалів тощо, а також доказів наявності у ТОВ Номекс-Про дозволів (ліцензій) на право здійснення робіт із технічного обслуговування кабельних мереж, телефонних ліній, технічне обслуговування котельної, технічне обслуговування електричних мереж, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування трансформаторних підстанцій тощо. Відсутні й докази прийому - передачі та затвердження ескізів, ефірні довідки (звіти) щодо розміщення радіороликів на радіо, звіти щодо розміщення рекламних аудіо та відео роликів на плазмових панелях в торгових центрах тощо.

Позивачем в ході розгляду справи не надано суду технічного завдання (концепції) для ТОВ Номекс-Про щодо виготовлення ескізів та актів приймання - передачі такої документації, не зазначено про причини неможливості їх надання.

Як під час перевірки, так і під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагента достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій, що обумовлюється не лише їх специфікою, а й умовами договорів. Не встановлено й обставин залучення контрагентом інших осіб для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що доказів на підтвердження здійснення у повному обсязі розрахунків між сторонами договорів від 24 червня 2014 року №81 та №85, обставини чого стосуються безпосередньо предмету доказування у межах спірних відносин і мають істотне значення для надання оцінки правомірності формування платником податку сум податкового кредиту, позивачем не надано.

Оцінивши наявні докази у справі, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеність наявності у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договорами із позивачем зобов`язання, дефектність первинних документів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність у позивача підстав для його формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції досліджені первинні документи Товариства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз, чим дотримано принцип належності та допустимості доказів.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги, які по суті зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Форум-Менеджмент Груп залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду