Постанова

від 28.05.2019 по справі 379/347/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

28 травня 2019 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/7360/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Махлай Л.Д., Стрижеуса А.М.,

за участю секретаря Ратушного А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЛЕНД

на ухвалу Таращанського районного суду Київської області

в складі судді Потеряйко С.А.

від 20 березня 2019 року

у справі №379/347/19 Таращанського районного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Проперті

до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЛЕНД ,

треті особи: державний реєстратор Гречінська Наталія Петрівна , Першотравенська сільська рада Обухівського району Київської області,

про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк,

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Проперті (далі - ТОВ Агро-Проперті ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЛЕНД (далі - ТОВ АГРОСЛЕНД ) про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

19 березня 2019 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову та ефективний захист прав позивача, просив забезпечити позов шляхом встановлення заборони будь-яким особам, крім представників ТОВ Агро-Проперті , вчиняти дії щодо збирання урожаю озимого ріпаку, дії щодо його знищення, зокрема шляхом переорювання чи іншого механічного пошкодження щодо земельної ділянки, площею 1,9201, розташованої на території Чернинської сільської ради Таращанського району, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року заяву задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідачі звернулися до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права без повного з`ясування обставин, які мають суттєве значення при вирішенні питання забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказували, що вжиті судом заходи забезпечення позову перешкоджають ТОВ АГРОСЛЕНД здійснювати господарську діяльність та обробляти земельну ділянку, яка передана в користування ОСОБА_1

Судом також не враховано збалансованості інтересів сторін, внаслідок чого не взято до уваги, що вжиття заходів забезпечення позову завдає збитків ТОВ АГРОСЛЕНД , які він несе не обробляючи земельну ділянку, яка на законних підставах передана Товариству в користування.

За вказаних обставин просили скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 20.03.2018.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому посилаючись на те, що суд при постановленні ухвали дотримався норм процесуального права, вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, не порушують прав інших осіб, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.

Представника відповідача ТОВ АГРОСЛЕНД - Клапчук Ф.П. та Кривошеєв М.Ю. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа, належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.

Позивач ТОВ Агро-Проперті , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник ОСОБА_5 надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він не має можливості прибути в судове засідання з підстав зайнятості в судовому засіданні по іншій справі в Таращанському районному суді Київської області.

Вирішуючи питання щодо причин неявки представника позивача в судове засідання, колегія суддів виходить з того, що надані докази не свідчать про поважність причин, оскільки вибір справи в якій представник вирішив приймати участь у розгляді справи залежить лише від його власної волі. Обравши участь у судовому засіданні в іншій справі представник вирішив питання на власний розсуд і це не може свідчити про поважність причини неявки в судове засідання у даній справі.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про судове засідання, представник надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив своє ставлення до апеляційної скарги, та враховуючи, що суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали суду про вирішення процесуального питання, колегія суддів визнає причини неявки представника позивача ОСОБА_5 в судове засідання неповажними та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їхніх представників, які не з`явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилася в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте, колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 травня 2013 року між ТОВ Агро-Проперті та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 15.02.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, терміном дії на п`ять років з моменту реєстрації (з правом пролонгації), тобто до 15.02.2019 .

До закінчення строку дії договору власник спірної земельної ділянки ОСОБА_1 надіслав ТОВ Агро-Проперті заяву про припинення договірних відносин, в якій повідомив про намір припинити дію Договору земельної ділянки, після його закінчення. Також, повідомивши про те, що договором не передбачено право оренди земельної ділянки до закінчення виробничого циклу, просив не розпочинати обробіток земельної ділянки у 2018 році, оскільки за приписами ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди буде припинено, а земельна ділянка згідно з ст. 211, 212 Земельного кодексу України буде вважатися самовільно зайнятою (а.с. 41).

Свою незгоду продовжити договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агро-Проперті ОСОБА_1 також висловив у відповіді на лист-повідомлення позивача про намір укласти новий договір оренди земельної ділянки (а.с. 42, 43).

Позивач, будучи обізнаним про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчується в лютому 2019 року, а збір урожаю ріпаку відбувається в липні-серпні 2019 року, в серпні 2018 року на спірній земельній ділянці посіяв озимий ріпак.

З матеріалів справи також вбачається, що 22 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ АГРОСЛЕНД укладено договір встановлення емфітевзису.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.03.2019, 22.02.2019 державним реєстратором Гречінською Н.П. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , номер запису про інше речове право 30439458. Підстава виникнення іншого речового права - Договір встановлення емфітевзису, укладений між відповідачами. Термін дії договору 10 років.

В березні 2019 року ТОВ Агро-Проперті звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач вказував, що він на підставі договору оренди користується земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , зокрема у серпні 2018 року здійснив посіви ріпаку, однак ТОВ АГРОСЛЕНД перешкоджає в доступі до земельної ділянки та знищує посіви ріпаку. Також, вказував, що у разі задоволення позову та до набуття рішенням законної сили ТОВ АГРОСЛЕНД буде й надалі продовжувати здійснювати аналогічні дії щодо перешкоджання ТОВ Агро-Проперті користуватися земельною ділянкою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами дійсно виник спір щодо права користування земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_1

Як вже зазначалось вище, судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо збирання озимого ріпаку, а також вчиняти інші дії щодо знищення урожаю шляхом переорювання чи іншого механічного пошкодження, тобто заборони користуватися земельною ділянкою.

Наведені обставини свідчать про те, що позовні вимоги та вжиті судом заходи забезпечення позову є тотожними, оскільки судом в резолютивній частині ухвали зазначено про заборону вчиняти дії щодо користування земельною ділянкою, в той час, коли позивачем фактично заявлено вимоги про право користування земельною ділянкою шляхом продовження договору оренди на новий строк. При цьому, судом першої інстанції не вирішувався спір по суті.

За приписами частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, наведена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Крім того, як зазначив в судовому засіданні представник ТОВ АГРОСЛЕНД - Клапчук Ф.П., з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису та поновлення договору оренди, і у разі задоволення позову рішення буде виконуватися шляхом вчинення реєстраційних дій, суд першої інстанції, вживаючи заходів забезпечення позову шляхом заборони збирати або знищувати урожай, вийшов за межі предмету позову. Вжиті судом заходи забезпечення позову завдають збитків ТОВ АГРОСЛЕНД , оскільки останній як законний користувач земельної ділянки не може обробляти земельну ділянку.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що в заяві про забезпечення позову позивачем у відповідності до вимог п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не зазначено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що питання забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що питання забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСЛЕНД - задовольнити.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 20 березня 2019 року -скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Проперті про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді Л.Д. Махлай

А.М. Стрижеус