Рішення

від 20.05.2019 по справі 160/2635/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 160/2635/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Арсіл до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.03.2019 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Арсіл (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2018 року № 0033301422 та № 0033311422 відповідно, на підставі яких позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 15307,00 грн. і нараховані штрафні санкції у сумі 7653,50, та збільшено суму з податку на додану вартість у сумі 17008,00 грн. і нараховані штрафні санкції у сумі 8504,00.

В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит та валові витрати, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року позовну заяву Товариства залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.

Позивач у встановлений строк усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 24.11.2005 року, номер запису: 1 224 102 0000 020270 перебуває на податковому обліку в органах ДФС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств. З установчих документів позивача вбачається, що останній здійснює діяльність з Будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20 - основна).

На підставі наказу від 27.08.2018 року № 4838-п-п і направлення від 27.08.2018 року № 1959, виданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області, посадовими особами відповідача у період з 28.09.2018 р. по 11.10.2018 р., проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Будмотаж Груп (код ЄДРПОУ 40111905) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.10.2018 р.№ 60144/04-36-14-22/33858282, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем у тому числі пп. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податкові зобов`язання на загальну суму 17008,00 грн.; п.44.1, статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135, п. 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 15307,00 грн.

Такі висновки податковий орган обумовлює наявною у базах даних ДФС податковою інформацією стосовно контрагента позивача - ТОВ Будмотаж Груп , який (контрагент) на думку відповідача, створений для штучного документообігу з огляду на відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів та невідповідності придбаного товару по ланцюгу постачання, що за позицією контролюючого органу свідчить про безтоварність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ Будмотаж Груп . Також у акті перевірки міститься посилання на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2016 року у справі № 200/5642/16-к, відповідно до якого, засновник зазначеного підприємства зазначив про створення юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.

За результатами розгляду заперечень Товариства, вищевказані висновки Акту податковим органом визнані об`єктивними і такими що відповідають нормам законодавства України, у зв`язку з чим відповідачем 28.11.2018 на підставі такого акту і встановлених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033301422 форми Р про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 22960,50 гривень (за податковими зобов`язаннями 15307,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 7653,50 гривень), а також податкове повідомлення-рішення № 0033311422 форми Р про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 25512,00 гривень (за податковими зобов`язаннями 17008,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 8504,00 гривень).

При цьому, 12.02.2019 року № 6903/6/99-99-11-04-02-25 ДФС України рішенням про результати розгляду скрги, вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими за наслідками перевірки податковими повідомленнями-рішеннями.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом-постачальником робіт (послуг) - ТОВ Будмотаж Груп за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 11.10.2018 р.№ 60144/04-36-14-22/33858282.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з ТОВ Будмотаж Груп за період, який перевірявся, суд зазначає, зокрема про таке.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством та Публічним акціонерним товариством Евраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського укладено договір від 18.12.2015 року № 1587/2015 та додаткові угоди, відповідно до яких Товариств прийняло на себе зобов`язання щодо здійснення ремонту капітального ремонту на ПАТ ДМЗ ім. Петровського .

На виконання вказаного договору Товариство згідно із договору від 28.01.2016 року № 28.01/16 залучило ТОВ Будмотаж Груп у якості субпідрядника.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначені роботи були виконані в повному обсязі, про що свідчить Акти здачі-прийняття робіт, а також актами прийому-передачі виконаних робіт, завірені належним чином копії яких міститься у матеріалах справи.

Оплата товару відбувалась у безготівковій формі, на підтвердження чого матеріали справи містять банківські виписки.

Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом з цим, жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, результати якої оформлені від 11.10.2018 р.№ 60144/04-36-14-22/33858282, що у свою чергу свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності.

При цьому, висновки акту перевірки про безпідставне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами зроблено податковим органом виключно на підставі наявної у базах даних ДФС податкової інформації стосовно контрагента позивача - ТОВ Будмотаж Груп .

Проте суд не приймає вказані посилання до уваги з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент-позивача та/або контрагенти-контрагента порушили податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача.

Крім того, у відповідності до ст. 71 ПКУ, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податковий орган, проводячи позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Будмотаж Груп , не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з даним контрагентом на підставі лише даних податкового обліку зазначеного контрагента та обставин, які не стосуються вчинених між даними суб`єктами господарювання фінансово-господарських операцій.

Посилання у Акті перевірки на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2016 року у справі № 200/5642/16-к суд до уваги не приймає та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2016 року у справі № 200/5642/16-к, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства та ТОВ Будмотаж Груп за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду (від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15).

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.10.2018 р.№ 60144/04-36-14-22/33858282, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеним суб`єктом господарювання та позивачем.

Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов`язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу 3 ПКУ.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарської діяльністю платника податків, та по операціях, що не містять ділової мети.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту та валових витрат визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит та визначив валові показники на підставі первинних документів, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрованим в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов`язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 1921 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Арсіл - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.11.2018 року № 0033301422 форми Р про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Корпорація Арсіл грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 22960,50 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.11.2018 року № 0033311422 форми Р про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Корпорація Арсіл грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 25512,00 гривень.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Арсіл судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна