Рішення

від 31.05.2019 по справі 160/3349/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року Справа № 160/3349/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вакант» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

15.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Вакант» (далі - ПП «Вакант» , позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.12.2018 року № 0034461419, яким Приватному підприємству «Вакант» визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 553395,00 грн., з яких: за основним платежем 368930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 184465,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року № 0034461419 є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, складено на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 60624/04-36-14-19/24227180 від 17.10.2019 року. Вказує, що висновки перевірки про завищення податкового кредиту на суму 368930,00 грн. грн. по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» , які ґрунтуються на нереальності правовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» , є невірним, оскільки, вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» мало необхідний обсяг правосуб`єктності та було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Також, заперечує обізнаність щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов`язок платника податку, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Вказує, що дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій, отже вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарських операцій чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту. З урахуванням вищевикладених обставин, позивач вважає, що ним не було допущено порушення вимог податкового законодавства при веденні бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» .

Ухвалою суду від 22.04.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 22.05.2019 року, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

14.05.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ВАКАНТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з: TOB "СТІКС БІЛД ГРУП" (код ЄДРПОУ 40246573) за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року, ТОВ "БК "АРТІК" (код ЄДРПОУ 40015494) за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року, TOB "А-СТОР" (код ЄДРПОУ 41316185) за період з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року, TOB "ВСК ПРОФІТ" (код ЄДРПОУ 41389253) за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року, ТОВ "АЛЬФАПРОМБІЛД" (код ЄДРПОУ 41310178) за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року не підтверджено реальність господарських операцій по придбанню товару у підприємства ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» . Вказує, що аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій TOB «СТІКС БІЛД ГРУП» встановлено, що останнім здійснювалось придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування, зберігання. Разом з тим, обсяги та властивості придбаних ТМЦ не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» та ТОВ «БК «Артік» , тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій. Наявність основних засобів встановити не можливо, так як Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік та декларацію з податку на прибуток ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» до податкового органу не надано; ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» не могло виконувати роботи, які були реалізовані на адресу ПП «ВАКАНТ» , так як ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортні засоби, тощо, вказані роботи не придбавались у інших контрагентів. Крім того, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень у Шевченківському районному суді м. Києва у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100110000157 передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 2 ст.205 КК України, знаходиться справа за ознаками кримінального правопорушення №761/41859/16-к щодо реєстрації підприємства ТОВ «Лакстайл» , яке є одним із контрагентів ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» . Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень у Червонозаводському районному суді м. Харкова у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №34201620000000610 передбаченого ч. 1 ст.205, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст.368 КК України, знаходиться справа за ознаками кримінального правопорушення №646/2491-17 щодо утворення фіктивних суб`єктів господарювання у т.ч. ТОВ «СТІКС БІЛД ГРУП» . Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2017р. далі мовою оригіналу: « .... Слідчий з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві лейтенант податкової міліції Дутко М.Д., звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури м. Києва молодшим радником юстиції Хацковим Д.О. по кримінальному провадженню №32016100090000088 від 25.11.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 205-1 КК України, про тимчасовий доступ до речей і документів з можливістю вилучення їх оригіналів, які перебувають у володінні ПАТ «БАНК «ПОРТАЛ»» (МФО 339016), розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 5А. Під час досудового розслідування кримінального провадження №32016100090000088 від 25.11.2016, встановлено, що ОСОБА З, який під час допиту показав, що він вніс в документи ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (код ЄДР 40015494), які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, завідомо неправдиві відомості. В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (код ЄДР 40015494), яке має «ознаки фіктивності» надає послуги щодо мінімізації суми ПДВ та валових витрат. У зв`язку з вищезазначеним виникла необхідність у дослідженні руху коштів по банківським рахункам вказаного ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (код ЄДР 40015494) з метою встановлення фактичної суми збитків завданої державному бюджету...» . Згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року далі мовою оригіналу: Слідчий слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ТУ ДФС у м. Києві лейтенант податкової міліції Латенко О.В. звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 Батриним Ю.М. про тимчасовий доступ до речей і документів за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100050000045 від 19.09.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених. 2 ст. 205. ч. 3 ст. 212 КК України. В ході досудового розслідування допитано як свідків службових осіб ТОВ «БК «Артік» (код ЄДРПОУ 40015494) ОСОБА_8 ...про непричетність до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємства. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вказує, що первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ПП «ВАКАНТ» з ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» , а досліджені операції спрямовані на документальне оформлення виконання робіт та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними; метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ПП «ВАКАНТ» .

27.05.2019 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому вказано, що посилання відповідача на дані ЄРПН та інформацію з Єдиного реєстру судових рішень є безпідставними, оскільки, такі аргументи та інформація не чим не підтверджена та є без доказовою. Вважає, що запити та інформація баз даних, аналіз ЄРПН, аналіз IP-адресів, інформацію з сайту Єдиного реєстру судових рішень та відпрацювання податкових адрес в тому числі інформація, що зазначена в них не є допустимим доказом по справі в розумінні статті 73 КАС України та доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено. Також вказує, що на даний час відсутні будь-які рішення, де була б встановлена нереальність чи нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в тому числі, на даний час відсутні вироки суду про визнання винних у скоєні злочинів передбачених Кримінальним кодексом України, як зі сторони контрагента, так і зі сторони позивача.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне підприємство «Вакант» (код ЄДРПОУ 24227180) зареєстровано 22.07.1996 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача, є: код КВЕД 43.29 інші будівельно-монтажні роботи; код КВЕД 43.91 покрівельні роботи; код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; код КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Судом встановлено, що у період з 03.10.2018 року по 09.10.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі наказу № 5397-п від 19.09.2018 року, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Вакант» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB "СТІКС БІЛД ГРУП" (код ЄДРПОУ 40246573) за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року, ТОВ "БК "АРТІК" (код ЄДРПОУ 40015494) за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року, TOB "А-СТОР" (код ЄДРПОУ 41316185) за період з 01.08.2017 року по 31.08.2017 року, TOB "ВСК ПРОФІТ" (код ЄДРПОУ 41389253) за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року, ТОВ "АЛЬФАПРОМБІЛД" (код ЄДРПОУ 41310178) за період з 01.01.2018 року по 31.01.2018 року.

За результатами перевірки 17.10.2018 року складено акт № 60624/04-36-14-19/24227180, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, в результаті чого, ПП «Вакант» завищено податковий кредит на загальну суму 368930 грн., в тому числі по податковим накладним виписаних контрагентами: TOB "СТІКС БІЛД ГРУП" (код ЄДРПОУ 40246573) за квітень 2017 року на суму 194698 грн., ТОВ "БК "АРТІК" (код ЄДРПОУ 40015494) за липень 2017 року на суму 174232 грн.; внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету всього на загальну суму 368930 грн., в тому числі по періодам: квітень 2017 року 194698 грн., липень 2017 року на суму 174232 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки № 60624/04-36-14-19/24227180 від 17.10.2018 року, ПП «Вакант» подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області заперечення від 29.11.2018 року за вих.№ 01/29-11/18 на акт перевірки.

На підставі акта перевірки № 60624/04-36-14-19/24227180 від 17.10.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року № 0034461419, яким ПП «Вакант» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 553395,00 грн., з яких: за податковим зобов`язанням на 368930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 184465,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року № 0034461419 було оскаржено ПП «Вакант» в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби від 19.02.2019 року № 8105/6/99-99-11-04-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року № 0034461419, а скаргу ПП «Вакант» - без задоволення.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та взаємовідносини ПП «Вакант» із контрагентами-постачальниками ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК Артік» , які мали вплив на формування податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації за квітень, липень 2017 року, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також, зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також, не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу, також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Стікс Білд Груп» і ТОВ «БК «Артік» .

Судом встановлено, що ПП «Вакант» , як підрядником, було укладено з ТОВ «Стікс Білд Груп» (субпідрядник) договір про виконання роботи № 150317с від 15.03.3017 року, предметом якого, є: за дорученням замовника субпідрядник зобов`язується виконати наступні роботи: технічне обслуговування обладнання дробильної фабрики ПрАТ «Центральний ГЗК» , обладнання ФОК ПрАТ «Центральний ГЗК» , обладнання РЗФ ПрАТ «Центральний ГЗК» , поточний ремонт обладнання ФОК ПрАТ «Центральний ГЗК» , обладнання РЗФ ПрАТ «Центральний ГЗК» .

За умовами вказаного договору, орієнтована вартість та витрат по виконанню робіт складають 1168185,60 грн. з ПДВ; здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 5 днів з моменту повідомлення підрядника про готовність предмету підряду до приймання.

Виконання зобов`язань за договором про виконання роботи № 150317с від 15.03.3017 року підтверджено: актом № 1 виконаних робіт від 03.04.2017 р. (поточний ремонт обладнання ФОК), актом № 2 виконаних робіт від 03.04.2017 р. (технічне обслуговування обладнання ФОК), актом № 3 виконаних робіт від 04.04.2017 р. (технічне обслуговування обладнання РОФ), актом № 4 виконаних робіт від 05.04.2017 р. (технічне обслуговування обладнання ДФ), актом № 4 виконаних робіт від 07.04.2017 р. (поточний ремонт обладнання РОФ), податковими накладними № 20504 від 05.04.2017 р., № 40304 від 03.04.2017 р., № 40704 від 07.04.2017 р., № 50304 від 03.04.2017 р., № 10404 від 04.04.2017 р.

Розрахунок за вказаним договором здійснено шляхом переведення боргу, згідно договору про відступлення права вимоги № 050517 від 05.05.2017 року, укладеного з новим кредитором ТОВ «СІТІ-ТРАСТ» . Платіжними дорученнями № 2485 від 11.05.2017 р., № 2486 від 11.05.2017 р., № 2487 від 11.05.2017 р., № 2488 від 11.05.2017 р., № 2489 від 11.05.2017 р., № 2490 від 11.05.2017 р., № 2491 від 11.05.2017 р., № 2493 від 12.05.2017 р., № 2494 від 12.05.2017 р., № 2495 від 12.05.2017 р., № 2496 від 12.05.2017 р. підтверджено здійснення оплати коштів від ПП «Вакант» на адресу ТОВ «СІТІ-ТРАСТ» .

19.06.2017 року ПП «Вакант» , як підрядником, було укладено з ТОВ «БК «Артік» (субпідрядник) договір про виконання роботи № 190617с, предметом якого, є: за дорученням замовника субпідрядник зобов`язується виконати наступні роботи: технічне обслуговування обладнання дробильної фабрики ПрАТ «Центральний ГЗК» , обладнання ФОК ПрАТ «Центральний ГЗК» , обладнання РЗФ ПрАТ «Центральний ГЗК» , поточний ремонт обладнання ЦШХ ПрАТ «Центральний ГЗК» , обладнання РЗФ ПрАТ «Центральний ГЗК» .

За умовами вказаного договору, орієнтована вартість та витрат по виконанню робіт складають 1050000,00 грн. з ПДВ; здача приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 5 днів з моменту повідомлення підрядника про готовність предмету підряду до приймання.

Виконання зобов`язань за договором про виконання роботи № 190617с від 19.06.2017 року підтверджено: актом № 5 виконаних робіт від 17.07.2017 р. (поточний ремонт обладнання РЗФ), актом № 4 виконаних робіт від 17.07.2017 р. (технічне обслуговування обладнання РЗФ), актом № 3 виконаних робіт від 17.07.2017 р. (поточний ремонт обладнання ЦШХ), актом № 2 виконаних робіт від 17.07.2017 р. (технічне обслуговування обладнання ФОК), актом № 1 виконаних робіт від 17.07.2017 р. (технічне обслуговування обладнання ДФ), податковими накладними № 643 від 17.07.2017 р., № 645 від 17.07.2017 р., № 17075 від 17.07.2017 р., № 644 від 17.07.2017 р., № 646 від 17.07.2017 р.

Розрахунок за вказаним договором здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями № 2628 від 09.08.2017 р., № 2629 від 09.08.2017 р., № 2630 від 09.08.2017 р., № 2631 від 09.08.2017 р., № 2632 від 09.08.2017 р., № 2633 від 09.08.2017 р., № 2634 від 09.08.2017 р., № 2635 від 09.08.2017 р., № 2636 від 09.08.2017 р., № 2646 від 16.08.2017 р., № 2647 від 16.08.2017 р., № 2648 від 16.08.2017 р., № 2649 від 16.08.2017 р., № 2668 від 29.08.2017 р., № 2669 від 29.08.2017 р., № 2670 від 29.08.2017 р., № 2671 від 29.08.2017 р., № 2672 від 29.08.2017 р., № 2673 від 29.08.2017 р., № 2674 від 29.08.2017 р., № 2675 від 29.08.2017 р., № 2697 від 11.08.2017 р., № 2648 від 16.08.2017 р.

Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Стікс Білд Груп» і ТОВ «БК «Артік» у перевіряємий період.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ «Стікс Білд Груп» та ТОВ «БК «Артік» на адресу ПП «Вакант» , надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ПП «Вакант» сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, а також формування валових витрат позивача за господарськими відносинами з наведеними контрагентами.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки, залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративне провадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами-постачальниками ПП «Вакант» .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судом було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Зокрема, судом досліджено надані позивачем первинні документи. Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017 року).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки, з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також, враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаними контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Суд зазначає, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 822/787/18.

Відтак, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: « ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності» .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес СепортСентре проти Болгарії» , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом» , є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом» , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеними контрагентами-постачальниками, а також, право на формування податкового кредиту, відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, в результаті чого, ПП «Вакант» завищено податковий кредит на загальну суму 368930 грн., в тому числі по податковим накладним виписаних контрагентами: TOB "СТІКС БІЛД ГРУП" (код ЄДРПОУ 40246573) за квітень 2017 року на суму 194698 грн., ТОВ "БК "АРТІК" (код ЄДРПОУ 40015494) за липень 2017 року на суму 174232 грн.; внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету, всього на загальну суму 368930 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року № 0034461419, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту № 60624/04-36-14-19/24227180 від 17.10.2019 року, є таким, що прийнято контролюючим органом протиправно, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, позов Приватного підприємства «Вакант» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 8300,93 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1716 від 28.03.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 8300,93 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Вакант» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 року № 0034461419, яким ПП «Вакант» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 553395,00 грн., з яких: за податковим зобовязанням на 368930,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 184465,00 грн.

Присудити на користь Приватного підприємства «Вакант» (адреса: вул. Каховська, буд. 82А, м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область, 50000; код ЄДРПОУ 24227180) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8300,93 грн. (вiсiм тисяч триста гривень 93 копiйки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 39394856).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 травня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька