Рішення

від 31.05.2019 по справі 240/7129/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. Житомир справа №240/7129/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт" до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року;

- зобов`язати Коростенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області прийняти до виконання ухвалу від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18, видану Житомирським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було протиправно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року. Вказує, що у Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не було правових підстав для повернення ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у адміністративній справі №806/2244/18 без прийняття до виконання, а доводи відповідача щодо невідповідності судового рішення вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні призначено на 27 травня 2019 року о 14:30. Зобов`язано відповідача надати до суду оригінали або належним чином завірені копії усіх письмових доказів, з якими ТОВ "Валки Ільменіт" звертався до відповідача та які були покладені в основу винесення оскаржуваного повідомлення від 11 квітня 2019 року, а також роз`яснено, що невиконання ухвали суду в частині витребування доказів може мати наслідком застосування заходів процесуального примусу, передбачених статтею 149 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27 травня 2019 року перед початком судового засідання на офіційну електронну поштову адресу суду від Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшли письмові заперечення вих. №20554/8.24-26 від 24 травня 2019 року (а.с. 33-34), а також заява вих. №20555/8.24-26 від 27 травня 2019 року про відкладення розгляду справи та проведення її розгляду після 01 липня 2019 року (а.с. 35).

Частиною другою статті 159 КАС України встановлено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Положеннями частини першої статті 164 КАС України закріплено, що у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Враховуючи вищевикладене, заперечення можуть бути подані відповідачем на відповідь на відзив, в той час як подання заперечень на позовну заяву не відповідає засадам адміністративного судочинства. Станом на 27 травня 2019 року позивачем у даній справі відповіді на відзив не подавалося, а тому подання відповідачем заперечень без попереднього подання таким відповідачем відзиву в порядку статті 162 КАС України, а позивачем - відповіді на відзив в порядку статті 163 КАС України, суперечить чинним нормам процесуального законодавства. Суд також звертає увагу відповідача, що подання заперечень в порядку статті 164 КАС України не є тотожним поданню такої заяви по суті справи як відзив на позовну заяву в 162 КАС України.

В судове засідання, призначене на 27 травня 2019 року о 14:30 прибула представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не прибув. В судовому засіданні було оголошено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та заслухано думку представника позивача з приводу вказаного клопотання. Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про визнання причин неявки представника відповідача неповажними та продовження розгляду справи за відсутності представника Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 27 травня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Частиною другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У відповідності до частини п`ятої статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд також звертає увагу, що станом на 27 травня 2019 року відповідачем в порушення частини другої та п`ятої статті 44 КАС України не було виконано ухвалу суду від 13 травня 2019 року в частині витребування доказів.

Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 27 травня 2019 року.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт", код ЄДРПОУ 31280048, як юридична особа зареєстроване 30 березня 2001 року, дата запису: 21 березня 2005 року, номер запису про в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу: 1 285 120 0000 000115. Види діяльності: код КВЕД 07.29 Добування руд інших кольорових металів (основний); код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; код КВЕД 85.32 Професійно-технічна освіта; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (а.с. 15-17).

Житомирським окружним адміністративним судом в межах розгляду адміністративної справи №806/2244/18 постановлено ухвалу від 01 березня 2019 року в порядку статті 147 КАС України, якою застосовано заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, а саме: тимчасово вилучити від товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (11502, Житомирська обл., місто Коростень, вул. Каштанова, будинок 3, ЄДРПОУ 01374567) копії декларацій з податку на додану вартість за 2014 рік з додатками №5; фінансову звітність за 2014 рік, складену на виконання вимог положень Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність"; загальну інформацію щодо ТДВ "Коростенський щебзавод" та результати діяльності за період, що підлягав перевірці; інформацію про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Техрозробка" та опрацювання встановлених ризиків операцій внаслідок здійснених контролюючим органом контрольних заходів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (довідки, акти про результати перевірки, додатки до актів тощо) за 2014 рік; копії податкових декларацій за користування надрами ТДВ "Коростенський щебзавод" за звітні податкові періоди 2014 року.

Виконання ухвали та вилучення письмових доказів від товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" доручено Коростенському міськрайонному відділу державної виконавчої служби (вулиця Сосновського, будинок 28-Г, місто Коростень, Житомирська область, 11500). Зобов`язано забезпечити надання тимчасово вилучених від товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" письмових доказів у наступне судове засідання, яке відбудеться 03 квітня 2019 року о 09:15 в залі судового засідання №4 Житомирського окружного адміністративного суду (вул. М. Бердичівська, 23, м. Житомир) (а.с. 19-21).

У відповідності до змісту листа Житомирського окружного адміністративного суду вих. №806/2244/18/9241/19 від 03 квітня 2019 року, вказана ухвала надіслана Коростенському міськрайонному відділу державної виконавчої служби 06 березня 2019 року та отримана відповідачем 12 березня 2019 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Станом на 03 квітня 2019 року доказів виконання вищевказаної ухвали до суду не надано, про неможливість виконати ухвалу суду не повідомлено. Враховуючи вищевикладене, судом у справі №806/2244/18 зобов`язано Коростенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області виконати вимоги ухвали суду від 01 березня 2019 року до 09:30 год. 24 квітня 2019 року або повідомити суд про причини невиконання вищевказаної ухвали (а.с. 22).

За результатами розгляду листа Житомирського окружного адміністративного суду вих. №806/2244/18/9241/19 від 03 квітня 2019 року, державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року.

Зазначено, що стягувачем при примусову виконанні ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 є ТОВ "Валки Ільменіт". При цьому виконавчий документ не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у виконавчому документі не зазначено місцезнаходження стягувача та його ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також вказано, що стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску, передбаченого статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи вищевикладене та на підставі пунктів 6, 8 частини четвертої статті 4 "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається без прийняття до виконання (а.с. 24-25).

Вказане повідомлення було направлено на адресу Житомирського окружного адміністративного суду, ТДВ "Коростенський щебзавод" та ТОВ "Валки Ільменіт" супровідним листом вих. №11116/8.24-26 від 11 квітня 2019 року (а.с. 23).

Не погоджуючись зі змістом оскаржуваного повідомлення, зазначаючи, що ТОВ "Валки Ільменіт" не є стягувачем при примусовому виконанні ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18, вказане судове рішення відповідає усім вимогам до виконавчого документа, встановленим частиною четвертої статті 4 "Про виконавче провадження", а його невиконання порушує права ТОВ "Валки Ільменіт" як сторони в адміністративній справі №806/2244/18, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402-VIII).

Частиною другою статті 13 Закону №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 12, 15 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції. Ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.

Частиною першою статті 147 КАС України закріплено, що у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Згідно з частиною другою статті 147 КАС України, в ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти або офіційна електронна адреса, за наявності; 2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу; 3) підстави проведення його тимчасового вилучення; 4) кому доручається вилучення.

У відповідності до частини третьої статті 147 КАС України ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Положеннями частини четвертої статті 372 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 372 КАС України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною третьою статті 373 КАС України закріплено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції, чинній на момент пред`явлення ухвали суду від 01 березня 2019 року до примусового виконання, далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII закріплено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 3 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Приписами частини другої статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Перевіряючи дії та оскаржуване повідомлення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту оскаржуваного повідомлення від 11 квітня 2019 року, підставами для повернення ухвали суду від 01 березня 2019 року без прийняття до виконання є її невідповідність вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, а також відсутність доказів сплати стягувачем авансового внеску.

Суд критично ставиться до самостійного на власний розсуд визначення державним виконавцем Коростенського міськрайонного ВДВС Головного ТУ юстиції у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем ТОВ "Валки Ільменіт" як стягувача при примусову виконанні ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 та зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 15 Закону №1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Так, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 за своєю юридичною природою є механізмом реалізації судом інституту застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. При цьому, примусове виконання вказаної ухвали спрямовано виключно на отримання письмових доказів судом в межах адміністративної справи №806/2244/18.

Суд наголошує, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт" статусу позивача в адміністративній справі №806/2244/18 не кореспондується зі статусом стягувача при примусовому виконанні ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18, оскільки остання не містить приписів щодо примусового вчинення дій майнового чи немайнового характеру на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт".

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Чернегою В`ячеславом Олександровичем безпідставно визначено ТОВ "Валки Ільменіт" стягувачем при примусову виконанні ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18, оскільки стягувачем за вказаним виконавчим документом є Житомирський окружний адміністративний суд.

Здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 містить усі обов`язкові відомості, передбачені частиною другою статті 147 КАС України та як виконавчий документ відповідає вимогам статті четвертої Закону №1404-VIII.

Суд також критично ставиться до змісту оскаржуваного повідомлення в частині не сплати стягувачем авансового внеску та наголошує, що Житомирський окружний адміністративний суд як стягувач при примусовому виконанні ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 звільнений від сплати авансового внеску на підставі частини другої статті 26 Закону №1404-VIII.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 у справі №3-368/2018(5259/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII зі змінами.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача про наявність правових підстав для повернення ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 без виконання не відповідають фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування повідомлення Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Статтею п`ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд звертає увагу позивача, що ухвала суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 за своєю юридичною природою є виключно механізмом реалізації судом інституту застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом та її примусове виконання спрямовано на отримання письмових доказів судом в межах адміністративної справи №806/2244/18. Факт її невиконання або неналежного виконання не породжує виникнення прав та обов`язків у Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт".

При цьому, позивач у даній справі не стягувачем при примусовому виконанні ухвали суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 та не може бути стороною виконавчого провадження у разі такого примусового виконання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт" не є уповноваженим суб`єктом щодо пред`явлення та/або ініціювання пред`явлення вказаного виконавчого документа до примусового виконання.

Суд наголошує, що обов`язковість виконання та, зокрема, прийняття до примусового виконання ухвали суду про застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, як судового рішення в розумінні пункту 12 частини першої статті 4 КАС України, закріплено: імперативними нормами прямої дії статті 129-1 Конституції України; частиною другою статті 13 Закону №1402-VIII; положеннями статті 14, частини третьої статті 147, статті 370, частини другої статті 372, частини третьої статті 373 КАС України.

При цьому, на виконання вимог частини першої статті 372 КАС України, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18 містить встановлений спосіб, строки і порядок виконання із покладенням відповідних обов`язків щодо забезпечення виконання вказаного судового рішення.

Переглядаючи питання повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, суд в межах адміністративної справи №240/7129/19 перевіряє виключно правомірність вказаних дій суб`єкта повноважень та фактичну наявність відповідних правових підстав для їх вчинення.

Водночас, суд не має права втручатися та змінювати визначений судом у виконавчому документі та чинними нормами законодавства встановлений порядок пред`явлення виконавчого документа до виконання, його зміст, стягувача та вирішувати інші процесуальні питання, пов`язані із примусовим виконанням ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У пункті 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд наголошує, що позивачем було залишено поза увагою положення частини четвертої та п`ятої статті 372 КАС України, у відповідності до яких примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, а процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, Житомирський окружний адміністративний суд в межах розгляду адміністративної справи №240/7129/19 не є судом, встановленим законом в розумінні статті 6 Конвенції щодо розгляду питань про ініціювання пред`явлення до виконання, встановлення порядку і способу виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року, постановленої судом в межах розгляду адміністративної справи №806/2244/18, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання Коростенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області прийняти до виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у справі №806/2244/18, не підлягають задоволенню.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що повідомлення Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року винесене з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність повідомлення Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року, а тому позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 960,50 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 147, 242-246, 250, 255, 295, 370-373 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт" (вул. Шевченка, 1-А, смт. Іршанськ, Хорошівський (Володарсько-Волинський) район, Житомирська область, 12110. РНОКПП/ЄДРПОУ: 31280048) до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул. Сосновського, 28-Г, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11500. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34855429) про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 квітня 2019 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки Ільменіт" 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 31 травня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова