Рішення

від 28.05.2019 по справі 280/1376/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2019 року Справа № 280/1376/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, Запорізької області, код ЄДРПОУ 37927773)

про визнання протиправним рішення, про відмову у призначенні пільгової пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення від 06 лютого 2019 року, Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37927773, про відмову ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, від 05 листопада 1991 року.

- зобов`язати Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37927773, призначити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, від 05 листопада 1991 року, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 10 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 24 квітня 2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 10 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, - відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. За результатами розгляду заяви позивача та наданих документів, відповідно до листа від 06 лютого 2019 року № 7/П-7, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, в зв`язку з відсутністю пільгових довідок. Позивач вважає відмову неправомірною, з огляду на те, що він на час звернення до Відповідача за призначенням пенсії, мав вік, повних 56 років та загальний трудовий стаж 33 роки, в тому числі необхідний пільговий (тракториста-машиніста), що підтверджується паспортом громадянина України, трудовою книжкою та іншими документами. Тому вважає, що надані позивачем документи підтверджують обставини, що встановлюють наявність у ОСОБА_1 права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах, а відтак позивачу безпідставно було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Погорілов Іван ОСОБА_2 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№12453 від 29 березня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що згідно наданих Позивачем, разом із заявою, копії трудової книжки та копій відпо відних уточнюючих довідок про наявність пільгового стажу, які відповідають вимогам чинного законодавства пільговий стаж (за попередніми розрахунками) складає 10 років 2 місяця. В той же час відповідач зазначає, що згідно копій архівних довідок вбачається, що ОСОБА_1 працював тракторис том в колгоспі ім. Кірова з 1975 року по 1988 рік і з урахуванням цього, у Позивача би ви стачило (умовно) стажу роботи трактористом для призначення пенсії на пільгових умо вах. Проте вказає, що оскільки правонаступником колгоспу ім. Кірова (с. Зелений Гай Веселівського району) (в подальшому КСП Кірова) є ПП Ольвія (код 03750316), яке, на даний час, ще не знаходиться в стадії ліквідації (не ліквідовано за рішенням суду), підстав для направ лення наданих позивачем документів, зокрема архівних довідок, на Комісію з питань підтвер дження пільгового стажу роботи, немає. Таким чином вважає, що оскільки згідно наданих Позивачем документів (довідок), які відповідають вимогам вищезазначеного законодавства, Позивач не має необхідного піль гового стажу роботи трактористом - машиністом (20 років), а отже законних підстав для призначення пільгової пенси, на даний час немає. Отже на думку відповідача, його дії є правомірними, оскільки Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області дія ло винятково на підставі діючого законодавства.

Представник Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно статей 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого статтею 258 КАС України.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 26 листопада 2018 року за призначенням пенсії на пільгових умовах, - відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, від 05 листопада 1991 року згідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Листом від 06 лютого 2019 року №7/П-7 Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що згідно наданих Позивачем документів (довідок), які відповідають вимогам вищезазначеного законодавства, Позивач не має необхідного піль гового стажу роботи трактористом - машиністом (20 років), а отже законних підстав для призначення пільгової пенси, на даний час немає.

ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06 лютого 2019 року, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, від 05 листопада 1991 року, звернувся з цим позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом в статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

Згідно частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Частиною 1 статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 2 п. 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах управління має право проводити планові та позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов`язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.

Згідно пунктами 3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом від 18 листопада 2005 року № 383 Міністерства праці та соціальної політики України (надалі Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п.3,4 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій та посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01 серпня 1992 року №442, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинно бути підтверджено за результатами атестації. Результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно пункту 10 Порядку застосування Списків №1 та №2 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Тобто, основним документом який підтверджує наявний трудовий стаж є трудова книжка, і лише за її відсутності або відсутності у трудовій книжці відповідних записів, приймають уточнюючі довідки про періоди роботи не зазначені у трудовій книжці.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що використання норм Постанови № 637 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Отже суд дійшов висновку, що згідно пункту 1.1 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993року за № 110 (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Суд звертає увагу, що аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду справи № 334/11778/13-а (адміністративне провадження № К/9901/12505/18), від 19 грудня 2018 року (яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року).

Суд зазначає, що в якості підстави для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії пенсійний фонд зазначає, що згідно наданих Позивачем, разом із заявою, копії трудової книжки та копій відпо відних уточнюючих довідок про наявність пільгового стажу, які відповідають вимогам чинного законодавства пільговий стаж (за попередніми розрахунками) складає 10 років 2 місяця. В той же час відповідач вказує, що згідно копій архівних довідок вбачається, що ОСОБА_1 працював тракторис том в колгоспі ім. Кірова з 1975 року по 1988 рік і з урахуванням цього, у Позивача би ви стачило (умовно) стажу роботи трактористом для призначення пенсії на пільгових умо вах. Проте вказує, що оскільки правонаступником колгоспу ім. Кірова (с. Зелений Гай Веселівського району) (в подальшому КСП Кірова) є ПП Ольвія (код 03750316), яке, на даний час, ще не знаходиться в стадії ліквідації (не ліквідовано за рішенням суду), підстав для направ лення наданих позивачем документів, зокрема архівних довідок, на Комісію з питань підтвер дження пільгового стажу роботи, немає. Таким чином вважає, що оскільки згідно наданих Позивачем документів (довідок), які відповідають вимогам вищезазначеного законодавства, Позивач не має необхідного піль гового стажу роботи трактористом - машиністом (20 років), а отже законних підстав для призначення пільгової пенси, на даний час немає.

З цього приводу суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 спеціального стажу роботи у колгоспі ім. Кірова (с. Зелений Гай Веселівського району) (в подальшому КСП Кірова).

Як свідчать матеріали адміністративної справи ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 26 листопада 2018 року за призначенням пенсії на пільгових умовах, - відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, від 05 листопада 1991 року згідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. До заяви позивачем додано: копія паспорту та РНОКПП; копію архівної довідки №П-142-01 від 08 червня 2015 року; копію архівної довідки №П-142-02 від 08 червня 2015 року; копію архівної довідки №П-142-03 від 08 червня 2015 року; копію архівної довідки №П-142-04 від 08 червня 2015 року; копію архівної довідки №П-142-05 від 08 червня 2015 року; копію довідки СВК імені Фрунзе від 11 квітня 2015 року №35, копію довідки СФГ Руслан від 18 червня 2015 року №84; копію трудової книжки.

Судом досліджені вищевказані документи.

Зокрема, судом досліджено копії сторінок трудової книжки колгоспника №530 ОСОБА_1 від 21 квітня 1975 року, та трудової книжки Серії НОМЕР_2 . У вказаних трудових книжках зазначені відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Відповідно до трудової книжки, ОСОБА_1 , який досяг 55-річного віку, має пільговий стаж за Списком № 2 не менше 20 років.

Суд зазначає, що відомості, зазначені у трудових книжках позивача відповідають відомостям, зазначеним у вищевказаних архівних довідках Веселівської районної ради Запорізької області.

Також суд звертає увагу, що позивач звертався до ПП Ольвія , яке є правонаступником колгоспу імені Кірова, у якому позивач згідно трудових книжок працював у період з 1975 року по 1988 рік на посаді тракториста, за підтвердженням стажу роботи у колгоспі імені Кірова, проте ПП Ольвія листом від 12 лютого 2019 року №1 повідомило що ОСОБА_1 у ПП Ольвія не працював, а всі документи КСП Зелений Гай (колгосп ім. Кірова) та ПП Ольвія здані в архів.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не спростовано факт того, що позивач всі спірні періоди працював на одному й тому ж підприємстві.

Крім того, судом встановлено, що позивач вичерпав всі можливості отримання уточнюючої довідки у колгоспі ім. Кірова с. Зелений Гай Зеленогаївської сільської ради Веселівського району Запорізької області.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наявними доказами, які знаходяться у матеріалах справи, підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 у період з 1975 року по 1988 рік на посаді тракториста у колгоспі ім. Кірова (с. Зелений Гай Веселівського району) (в подальшому КСП Кірова), правонаступником якого є ПП Ольвія .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має достатньо стажу, зокрема і пільгового стажу, для призначення пенсії, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, пункту в статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано і безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки позивачем разом із заявою надано трудові книжки із зазначенням в них відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах і це підтверджено відповідними записами у трудових книжках, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним.

Отже, вимоги позовної заяви про зобов`язання Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту в статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 10 січня 2019 року - суд вважає обґрунтованими, оскільки у відповідача, відповідно до наданих документів, не було законних підстав для відмови у призначенні пенсії за Списком № 2.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, пункту в статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, Запорізької області, код ЄДРПОУ 37927773) про визнання протиправним рішення, про відмову у призначенні пільгової пенсії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним рішення від 06 лютого 2019 Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, Запорізької області, код ЄДРПОУ 37927773) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

Зобов`язати Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, Запорізької області, код ЄДРПОУ 37927773) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ, від 05 листопада 1991 року, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 10 січня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, Запорізької області, код ЄДРПОУ 37927773) судові витрати в сумі 1536,80 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 травня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов