Ухвала

від 30.05.2019 по справі 826/15286/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

30 травня 2019 року м. Київ№ 826/15286/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора", в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни (03194, м. Київ, вул. Зодчих, 20) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38649056 від 11.12.2017 року 15:16:12;

- скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме: реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - гаражний комплекс загальною площею 245 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (код ЄДРПОУ 39072994), гараж 105, реєстраційний номер об`єкта: 1433867780000, номер запису про право власності: 23859930.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження з повідомлення (викликом), призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є єдиним власником нерухомого майна - гаражів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 : [літ. Б] - 5407,40 кв.м., [літ. В] - 559,40 кв.м., [літ. Г] - 848,20 кв.м., [літ. Ж] - 135,20 кв.м., [літ. Е] - 523,90 кв.м., [літ. Д] - 426,20 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна від 17.09.2018 року за №137918524 ["ІД №137918524"].

Позивач зазначає, що з відкритих державних реєстрів йому стало відомо про те, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубковою Ольгою Леонідівною здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належний позивачеві об`єкт нерухомого майна загальною площею 245 кв.м. (гаражний бокс), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що є складовою вищевказаного гаражного комплексу ТОВ "Будівельник" та присвоєно новий реєстраційний номер: 1433867780000.

Також позивач послався на те, що відповідачем не надано повних відомостей обов`язкових для внесення записів про скасування державної реєстрації прав (вчинення реєстраційної дії).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, на думку позивача, відповідач не мав права здійснювати будь - які реєстраційні дії та вносити відповідні записи до Державного реєстру відносно майна, що належало (належить) позивачу на праві власності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Ольга Леонідівна подала до суду відзив на позовну заяву, в яких просила суд відмовити в задоволені позову, оскільки під час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій діяла в порядок, спосіб та у межах наданих їй повноважень.

Крім того, відповідач у даному відзиві просив закрити провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в яких підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

В призначене судове засідання учасники процесу не з`явились, у зв`язку з чим здійснення фіксування судового процесу не здійснювалось.

В матеріалах наявні клопотання представника позивача від 14.03.2018 року та про розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв`язку з наведеним та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, пункт 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не обов`язково є підставою ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, пунктами 6, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Так, позивачем оскаржується рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни про державну реєстрацію №38649056 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж АДРЕСА_2, реєстраційний номер нерухомого майна 1433867780000 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за номером 23859930 від 11.12.2017 року. При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що з невідомих йому обставин, за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Будівельник". Більш того, позивач акцентує увагу, що йому невідомі правові підстави, які б були наявними у ОСОБА_1 - у Обслуговуючого кооперативу "Аврора", - для створення та передання будь-якої документації стосовно зазначеного гаражу.

Позивач посилається на рішенням Господарського суду Київської області №18/110-11 від 24.01.2012 року, яким за ТОВ "Будівельник" визнано право власності на Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора", розташований за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2-А згідно даних Технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) Міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна №118284.

Таким чином позивач стверджує, що право власності на нерухоме майно - гаражів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , набув у порядку визначеному законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуючи рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказані вище нежитлові приміщення, позивач посилається виключно на порушення його права власності на такі приміщення.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з правовідносин, пов`язаних з правом власності на об`єкт нерухомого майна, тобто спір між ними виник не у зв`язку із виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, в тому числі, делегованих.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач вбачає у наслідках, які спричинені прийняттям рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, порушення, пов`язані саме з реалізацією своїх майнових інтересів щодо володіння, користування та розпорядження (права власності) відповідним об`єктом, визнання таких рішень протиправними та їх скасування є способом захисту саме майнових прав та інтересів позивача.

Таким чином, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що спір у справі між сторонами виник поза межами публічно-правових правовідносин, а отже віднесений до юрисдикції відповідного господарського суду.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №816/421/17 та від 20.09.2018 року №813/1076/17.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції .

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина 1 стаття 238 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз`яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у порядку господарського судочинства, із врахуванням правил відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному господарському суді за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №826/366/16, від 14.03.2018 року у справі №396/2550/17, від 06.06.2018 року у справі №826/631/15, від 13.06.2018 року у справах №554/4857/16-а, №816/2317/16, від 20.06.2018 року у справі №569/12538/16-а, від 04.042018 року у справі №813/7654/14, від 17.04.2018 року у справі №815/6956/15.

Відповідно до частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 238, 242,241-248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі №826/15286/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової Ольги Леонідівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , Обслуговуючий кооператив "Багатоповерховий гараж "Аврора" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити позивачу про право вирішення позовних вимог у порядку господарського судочинства.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук