Рішення

від 30.05.2019 по справі 640/21343/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2019 року № 640/21343/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція" із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №141826151401, № 142026151401 від 09.11.2018 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 14018,00 грн. (здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ ) та відповідного зменшення штрафних санкцій; донарахування податку на прибуток у сумі 7125,00 грн. (здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ РЕМЦЕНТР + ) та відповідного зменшення штрафних санкцій; донарахування податку на додану вартість у сумі 1333333,33 грн. (здійснення ТОВ Енергомонтажвентиляція господарських операцій з Корпорацією Альтіс- Холдинг ) та відповідного зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція" є платником податку на прибуток. За результатами документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 19.10.2018 № 641/26-15-14-01-03/38619176, а згодом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 141826151401 та № 142026151401. На думку позивача, відповідачем було невірно застосовано окремі норми податкового законодавства, крім того, акт перевірки не містить доказів факту порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв`язку з чим, позивачем не вчинялося податкових правопорушень під час здійснення господарських операцій із контрагентами: ТОВ " УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ ", ТОВ РЕМЦЕНТР+ , Альтіс-Холдинг .

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що актом перевірки від 19.10.2018 № 641/26-15-14-01-03/38619176 встановлено за позивачем порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1.п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 29С, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49172 грн., в тому числі: 2016 рік на суму 24123 грн., 2017 рік на суму 25049 гривень; пп. "а" п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено : заниження податку на додану вартість на загальну суму 1951127 грн., у тому числі: у грудні 2015 на суму 328826 грн., у січні 2016 на суму 16673 грн., у лютому 2016 на суму 239814 грн., у квітні 2016 на суму 23020 грн., у травні 2016 на суму 2336 грн., у квітні 2017 на суму 957968 грн., у червні 2017 на суму 152265 грн., у серпні 2017 на суму 230225 грн; завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у червні 2018 на суму 8285 гривень; ст.10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.7. розділу 1 Наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 в частині не проведення інвентаризації за 2015, 2016 та 2017 фінансовий рік, п. 51.1 ст. 51, пп. „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин із контрагентами ТОВ "УТД ТЕХПРОЕКТ", з ТОВ РЕМЦЕНТР+ , Альтіс-Холдинг .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у період з 31.08.2018 по 11.10.2018 на підставі направлень № 1469/26-15-14-01-03, № 1470/26-15-14-01-03, № 2476/26-15-14-06-05, № 2078/26-15-14-09 від 31.08.2018 та № 1520/26-15-14-01-03, № 1818/26-15-41-08 від 20.09.2018 та № 2726/26-15-14-06-05 від 28.09.2018, виданих ГУ ДФС у м. Києві, було проведено документальну планову виїзну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 21.03.2013р. по 30.06.2018.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція" від 19.10.2018 № 641/26-15-14-01-03/38619176, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1.п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 29С, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49172 грн., в тому числі: 2016 рік на суму 24123 грн., 2017 рік на суму 25049 гривень; пп. "а" п. 198.1 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено : заниження податку на додану вартість на загальну суму 1951127 грн., у тому числі: у грудні 2015 на суму 328826 грн., у січні 2016 на суму 16673 грн., у лютому 2016 на суму 239814 грн., у квітні 2016 на суму 23020 грн., у травні 2016 на суму 2336 грн., у квітні 2017 на суму 957968 грн., у червні 2017 на суму 152265 грн., у серпні 2017 на суму 230225 грн; завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у червні 2018 на суму 8285 гривень; ст.10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.7. розділу 1 Наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 в частині не проведення інвентаризації за 2015, 2016 та 2017 фінансовий рік, п. 51.1 ст. 51, пп. „б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

26.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція" винесено заперечення на акт перевірки від 26.10.2018 №01/91, в якому останній зазначив, що не погоджується з висновками перевірки та окремими даними, викладеними в акті, зокрема щодо взаємовідносин між ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція та ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ . Так, ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція було придбано у ТОВ УТД ТЕХПРОЕКТ пересувну збірно-розбірну будівельну вишку у комплекті зі стабілізаторами на загальну суму 14018,00 грн. Підставою для придбання є рахунок-фактура № СФ-00385 від 23.05.2016р. на суму 968,00 грн. та рахунок фактура № СФ-00383 від 23.05.2016 р. на суму 13050,00 грн. Товар отримано відповідно до видаткових накладних № РН-000222 від 25.05.2016р. та № РН-000223 від 24.05.16р. Постачальником надано паспорт на товар. Транспортування вищевказаного товару здійснювалось транспортом ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція . В бухгалтерському обліку взаємовідносини відображені належним чином. Вартість товару складає 11681,67грн., відповідно до наданих первинних документів було оприбутковано за рахунок бухгалтерського обліку 1521 Придбання основних засобів та введено в експлуатацію. Товар обліковується на рахунку 1091 Інші основні засоби . Таким чином, поставка товару від ТОВ УТД ТЕХПРОЕКТ на ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція документально оформлена належним чином із дотриманням чинного законодавства.

Щодо взаємовідносин ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція та ТОВ РЕМЦЕНТР+ :

ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція було сплачено на користь ТОВ РЕМЦЕНТР+ грошові кошти за пінополистиролові плити у кількості 900 шт. на загальну суму 42750,00 грн. Підставою для придбання є рахунок на оплату №3322 від 14.07.2017. Сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованої податкової накладної № 54 від 19.07.2017, виписаної ТОВ РЕМЦЕНТР+ , що відображено в декларації з ПДВ за липень 2017 року та відповідає даним ЄРПН. Крім того, ТОВ РЕМЦЕНТР+ не перебуває у стані припинення.

Щодо взаємовідносин ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція та Корпорації Альтіс- Холдинг . Між ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція та Корпорацією Альтіс-Холдинг 27.12.2013 було укладено договір підряду № Є-70БМК/13 на виконання робіт з капітального ремонту з технічним переоснащенням службової та технічної будівель майданчика № 1 РЦ РЄП Київцентраеро . Відповідно до умов Договору ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція було здійснено авансовий платіж для придбання матеріалів (обладнання) у розмірі 8 000 000,00 грн., але всупереч цьому Корпорація Альтіс-Холдинг матеріали та обладнання не придбала, виконання робіт не розпочала, у зв`язку з чим, ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція звернулось до Господарського суду м. Києві із позовом до Корпорації Альтіс-Холдинг про стягнення 8000000,00 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2017 по справі №910/1649/17 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Корпорації Альтіс- Холдинг суму боргу в розмірі 8000000,00 грн., а відтак, вказана заборгованість не є безнадійною.

06.11.2018 листом відповідача №96658/10/26-15-14-01-03 позивача повідомлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві встановлено відсутність у контрагента позивача - ТОВ "УТД ТЕХПРОЕКТ" виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та інших основних фондів, необхідних суб`єкту господарювання для здійснення господарських операції дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання вищезазначених господарських операцій. ТОВ "УТД ТЕХПРОЕКТ" здійснено діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам; відсутність документів, підтверджуючих фактичне транспортування товару, придбаного у ТОВ " УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ ", що, в свою чергу, свідчить про відсутність факту підтвердження вчиненої господарської операції і юридичну дефектність первинних документів за змістом п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України. Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ РЕМЦЕНТР + , то за даними оперативного управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, директор ТОВ РЕМЦЕНТР + - ОСОБА_1, 10.01.2014 перетнув державний кордон у пункті пропуску Ягодин у напрямку виїзду із країни та станом на сьогодні до України не повертався, що свідчить про те, що діяльність здійснювалася від імені ОСОБА_1 за фальшивими документами. Щодо взаємовідносин позивача із Корпорацією Альтіс-Холдинг , то у зв`язку з тим, що роботи з капітального ремонту будівель майданчика РЦ РСП Київцентраеро не були проведені, а грошові кошти підлягали поверненню, то позивач був зобов`язаний в квітні 2017 року нарахувати податкові зобов`язання, виходячи із бази оподаткування, визначеної п. 189.1, ст. 189 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, відповідачем залишено викладені в акті висновки без змін.

09.11.2018 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №142026151401, яким встановлено за позивачем порушення підпункту а пункту 198.1 та абзаців першого і другого пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції у сумі 487 782,00 грн., у зв`язку з тим, що позивачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг, робіт), код платежу 14010100, на суму 1 951 127,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №141826151401, яким встановлено за позивачем порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 7, пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 12293,00 грн. у зв`язку з тим, що позивачем збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на податок на прибуток, код платежу 11021000 на суму 61465,00 грн.

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті проведеної перевірки, та прийнятим за її наслідками податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Згідно із п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим п. 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Пункт 201.8 статті 201 ПК України передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійснення операцій із постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон від 16.07.1999р. № 996-ХІ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закон № 996).

Зі змісту ст. 1 Закону № 996 випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті. 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06. 1995 № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, підтверджуючі первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку, з питань щодо правильності їх оформлення необхідно звертатись до Міністерства фінансів України. Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Разом з тим, законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас, відповідач стверджує, що оскільки у ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ відсутнє виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби та інші основні фонди, необхідні суб`єкту господарювання для здійснення господарських, відсутні документи, що підтверджують фактичне транспортування товару, не надано документів, що підтверджують походження придбаного товару, крім того, ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ не реєструвалися податкові накладні з постачання комплекту стабілізаторів, що свідчить про здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому, позивачем було надано суду платіжне доручення №894 від 23.05.2016, призначення платежу: оплата стабілізаторів згідно рахунком №СФ-00385 від 23.05.2016 на суму 968, 00 грн., рахунок-фактуру №СФ-00385 від 23.05.2016, платіжне доручення №895 від 23.05.2016, призначення платежу: оплата за базовий блок секції згідно рахунком №СФ-00383 від 23.05.2016, рахунок-фактуру №СФ-00383 від 23.05.2016 та податкова накладна №51. Разом з тим, рахунок-фактура №СФ-00385 від 23.05.2016 та рахунок-фактуру №СФ-00383 від 23.05.2016 містять підпис та штамп ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ .

За правилами ч.1 ст.43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У відповідності до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

З вищевказаного вбачається, що позивач як суб`єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує як та з ким здійснювати господарські операції, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність товариства, зокрема надавати оцінку ефективності його діяльності, а також вибору контрагентів.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни не повинно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів), оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника.

Щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, то суд зазначає, що чинним законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність складених на їх виконання накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 по справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06. 2018 по справі №826/7704/16.

Також суд не погоджується із твердженнями відповідача про те, що відсутність документів, підтверджуючих фактичне транспортування товару є ознакою нереальності господарської операції, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 по справі №820/477/18.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ підтверджується дослідженими належним чином оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві №141826151401, № 142026151401 від 09.11.2018 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 14018,00 грн. (здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ ) та відповідного зменшення штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з зменшення штрафних санкцій; донарахування податку на додану вартість у сумі 1333333,33 грн. (здійснення ТОВ Енергомонтажвентиляція господарських операцій з Корпорацією Альтіс- Холдинг ) та відповідного зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Станом на 01.01.2015 (30.06.2018) на балансі ТОВ БМК ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ по рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками значилась, зокрема, дебіторська заборгованість Корпорації Альтіс-Холдинг (код 32048530) у сумі 8000000,00грн. по договору підряду від 27.12.2013 №С-70БМК/13. Зазначена дебіторська заборгованість виникла внаслідок перерахування ТОВ БМК ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ грошових коштів Корпорації Альтіс-Холдинг у загальній сумі 8000000,00грн. (6 666 666,67 грн., крім того ПДВ 1333333,33 грн.), в якості передплати на виконання робіт з капітального ремонту з технічним переоснащенням службової та технічної будівель майданчика 1 РЦ РСП Київцентраеро .

Згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних, ІС Податковий блок ТОВ БМК ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ в грудні 2013, січні 2014 до складу податкового кредиту було віднесено ПДВ у загальній сумі 1333333,33 грн. ( податкові накладні від 27.12.2013№ 44, від 30.01.2014 № 19) від суми передплати, здійсненої на адресу ТОВ Альтіс-Холдинг .

У зв`язку з тим, що Корпорація Альтіс-Холдинг не виконала роботи за договором підряду № С-70БМК/13 від 27.12.2013, ТОВ "БМК ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ" звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Корпорації Альтіс-Холдинг про стягнення 8000000,00 грн.

Згідно рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2017 по справі №910/1649/17 позов задоволено повністю, сума у розмірі 8000000,00 гривень підлягає стягненню з Корпорації Альтіс-Холдинг в повному обсязі. На виконання зазначеного рішення, Господарським судом м. Києва видано наказ від 07.04.2017 про його примусове виконання.

У зв`язку з тим, що роботи з капітального ремонту будівель майданчика 1 РЦ РСП Київцентраеро не були отримані та, відповідно, не були використані ТОВ БМК ЕНЕРГОМОНТАЖВЕНТИЛЯЦІЯ в господарській діяльності, то сума передплати за зазначені роботи Корпорації Альтіс-Холдинг підлягала поверненню, згідно п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод).

Відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Як передбачено п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року N 242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.01.2004 року за N 106/8705, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про неповернення її боржником або за якою строк позовної давності минув.

Отже, безнадійна дебіторська заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2017 по справі №910/1649/17 видано наказ від 07.04.2017, який дійсний до 07.04.2020.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що наявна заборгованість у сумі 8000000,00 грн. не може вважатися безнадійною. Крім того, положенням Податкового кодексу України не передбачено підстав для списання заборгованості у випадку наявності відповідного судового рішення, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ РЕМЦЕНТР + та донарахування податку на прибуток у сумі 7125,00 грн., то суд зазначає слідуюче.

Як зазначив відповідач, згідно інформації оперативного управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.10.2018 №5161/8/21-22-23-01-08, яким повідомлено про наступне: ... здійснено вихід за податковою адресою ТОВ РЕМЦЕНТР+ (код ЄДРПОУ 38735650, керівник ОСОБА_1 ), а саме: м. Херсон, пp-т. Ушакова, буд. 23, та встановлено триповерхову будівлю, на першому поверсі того розташовані кафе Шафа , магазини та Херсонський музей ім. Б. А. Лавреньова. В ході візуального огляду ознак здійснення фінансово-господарській діяльності ТОВ РЕМЦЕНТР+ та його службових осіб за вказаною адресою не встановлено. Також встановлено, що 10.01.2014 ОСОБА_1 перетинав кордон у напрямку виїзду з країни. Інформація щодо в 'їзду ОСОБА_1 в Україну відсутня. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що невстановленими особами здійснюється діяльність від імені громадянина ОСОБА_1 за підробленими документами.

Позивач на підтвердження реальності господарських операцій надав суду платіжне доручення №776, призначення платежу: оплата за пінополістирольні плити, згідно рахунку №3322 від 14.07.2017, рахунок на оплату №3322 від 14.07.2017, виписаний Колинько Тетяною.

При цьому суд звертає увагу, відповідача, якщо установчими документами передбачено, що на період відсутності керівника підприємства, його функцію виконує інша уповноважена ним особа, то твердження про те, що невстановленими особами здійснюється діяльність від імені громадянина ОСОБА_1 є передчасними.

Крім того, позивач, як покупець зобов`язаний перевірити лише кількість та якість товару, що поставляється, а не дотримуватися принципу обачності щодо вибору контрагента.

До того ж, як вбачається із наданої позивачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час здійснення господарських операцій між ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ РЕМЦЕНТР + , останній не перебував у стані припинення, тобто був наділений цивільною правоздатністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Також, суд, вважає за необхідне дотримуватися правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 5-Б, код ЄДРПОУ 38619176) задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №141826151401, № 142026151401 від 09.11.2018 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 14018,00 грн. (здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ УТД ТЕХПРОМПРОЕКТ ); донарахування податку на прибуток у сумі 7125,00 грн. (здійснення ТОВ БМК Енергомонтажвентиляція господарських операцій з ТОВ РЕМЦЕНТР + ); донарахування податку на додану вартість у сумі 1333333,33 грн. (здійснення ТОВ Енергомонтажвентиляція господарських операцій з Корпорацією Альтіс- Холдинг ).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний комплекс "Енергомонтажвентеляція" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 5-Б, код ЄДРПОУ 38619176) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у сумі 37 505 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ять) грн. 61 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.С. Мазур