Рішення

від 02.05.2019 по справі 640/1058/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 травня 2019 року № 640/1058/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" до (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 36, код ЄДРПОУ 32596431) Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участі представників сторін:

від позивача - Таламанчука О.С.,

від відповідача - Пінчука Б.В.

На підставі ч.1 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 травня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052801404 від 17.10.2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо заниження податку на додану вартість є неправомірними, а прийняте відповідачем за результатами перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських відносин.

При цьому, позивач зазначив, що встановлення факту порушення подання звітності контрагентом може свідчити про порушення податкового законодавства, саме контрагентом, однак наслідки такого порушення та тягар відповідальності не можуть поширюватись на позивача, в силу дії принципу індивідуальної відповідальності платника податків та жодним чином не підтверджують фіктивність правочинів, вчинених між контрагентом та позивачем.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення не вбачає.

Також, як зазначив відповідач у відзиві, оскільки контрагент позивача - ТОВ "Євроінвестплюс" не має достатньої кількості працівників, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення господарських операцій, під час перевірки не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (код ЄДРПОУ 32596431) є юридичною особою, заарестовано державним ресторатором 02.06.2017 року за номером 10741200000024630.

Контролюючим органом від 03.08.2018 року №40902/10/26-15-14-04-03-12 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "Євроінвестплюс" за грудень 2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгарант" листом від 29.08.2018 року №93 відмовило у наданні відповідачу запитуваних копій документів по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "Євроінвестплюс", тому що, на думку позивача, запит від 03.08.2018 року №40902/10/26-15-14-04-03-12 не містив жодних законних підстав для його виконання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, у зв`язку з ненаданням позивачем інформації на запит контролюючого органу від 03.08.2018 року №40902/10/26-15-14-04-03-12 відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі направлень від 13.09.2018 року №1471/26-15-14-04-03, №1472/26-15-14-04-03 та наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 11.09.2018 року №13796, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (код ЄДРПОУ 32596431).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 26.09.2018 року №934/26-15-14-04-03/32596431 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (код ЄДРПОУ 32596431) з метою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Євроінвестплюс" (код 41656066) за грудень 2017 року.

Згідно висновків, викладених в акті від 26.09.2018 року №934/26-15-14-04-03/32596431, перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 423 913 грн.

Не погоджуючись із висновками акту від 26.09.2018 року №934/26-15-14-04-03/32596431 позивачем подано заперечення на зазначений акт від 02.10.2018 року вих.№99.

За результатом розгляду заперечень позивача, листом від 10.10.2018 року № 80054/10/26-15-14-04-03 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило, що висновки акту перевірки від 26.09.2018 року №934/26-15-14-04-03/32596431 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (код ЄДРПОУ 32596431) по взаємовідносинах з ТОВ "Євроінвестплюс" (код 41656066) за грудень 2017 року" залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0052801404 форма "Р" від 17.10.2018 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 635 869,50 грн., зокрема за податковим зобов`язаннями - 423 913,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 211 956,50 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 року №0052801404, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 30.10.2018 року №58431/6, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок призначення документальних позапланових виїзних перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України.

Положення пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначають обставини, за яких податковому органу надано право на проведення документальних позапланових перевірок.

Так, підпунктом 78.1.1 названого положення визначають таку підставу як отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначають такою підставою недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит податкового органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлення недостовірних даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити:

- фактичну обставину, що слугувала підставою для призначення перевірки відповідно спірного наказу (чи це були обставини, передбачені підпунктом 78.1.4 чи підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України);

- чи містили запити ГУ ДФС окреслені обставини, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства в розрізі зазначеного контрагенту.

Як вбачається із запиту №46523/10/04-36-14-22 від 02.08.2018 року, висловлюється думка щодо можливого порушення податкового законодавства ТОВ "Євроінвестплюс".

Тобто, про порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" в запиті не зазначається.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносин з ТОВ "Євроінвестплюс" (код ЄДРПОУ 41656066).

Між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Євроінвестплюс" (Субпідрядник) укладено Договір підряду від 01.11.2017 року №1128.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 даного договору - Субпідрядник зобов`язується на умовах Договору та згідно з вимогами чинного законодавства за завданням Генпідрядника виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті "Поліпшення водовідведення приватного сектора Олександріївської Слобідки у Солом`янському районі в м. Києві".

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Договору від 01.11.2017 року №1128 - вартість робіт є динамічна та складає всю суму грошових коштів отриманих субпідрядником від Генпідрядника на підставі Актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 підписаних обома сторонами та скріплених печатками.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Договору - Субпідрядник підтверджує, що він має необхідні дозволи та ліцензії на виконання Робіт, необхідні сертифікати, технічні свідоцтва та інші документи та матеріали, машини, механізми, обладнання та комплектуючі вироби, які використовуються для проведення робіт.

На виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за грудень 2017 року №1/12-17 на загальну суму 1 409 120,21 грн.

Зі змісту акта приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що ТОВ "Євроінвестплюс" надавало позивачу послуги з метою виконання Договору підряду від 04.04.2017 року №34 укладеного між позивачем та Комунальним підприємством "Солом`янка Сервіс" Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в рамках виконання тендерного завдання.

Також в підтвердження реальності виконання зобов`язань позивача перед вищевказаним комунальним підприємством є Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за витрати за грудень 2017 року, відповідно до змісту Позивачем та вказаним комунальним підприємством погоджено вартість виконаних робіт, що підтверджують реальність виконання робіт Договору підряду від 04.04.2017 року №34.

Факт укладення правочинів та їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами у справі, а саме первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

В підтвердження реальності проведення господарських операцій позивача підтверджується наявністю Акту №15/12-17 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, підписаного представниками ТОВ "Будгарант" та вказаного комунального підприємства.

Також в підтвердження надання послуг позивачем до перевірки надано видаткову накладну від 22.12.2017 року №РН-0000029 на загальну суму 1 134 357,68 грн., у тому числі ПДВ 189 059,61 грн.

Усі розрахунки із контрагентом підтверджується платіжними дорученнями від 03.01.2018 року №9230 на загальну суму 1 134 357,68 грн., від 03.01.2018 року №9229 на загальну суму 1 409 120,21 грн. з відміткою банку про здійснення оплати, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у період перевірки.

У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо проведення ним оплати послуг контрагента та підтверджують рух активів позивача за Договором підряду від 01.11.2017 року №1128.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Також, податковий орган у акті перевірки зазначає про фіктивність господарських операцій, а саме про відсутність у контрагента позивача найманих працівників та економічних активів, в результаті чого ТОВ "Євроінвестплюс" не могло надати позивачу послуги, які передбачені Договором підряду від 01.11.2017 року №1128, укладеного між ТОВ "Будгарант" та ТОВ "Євроінвестплюс".

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Встановлення факту подання звітності ТОВ "Євроінвестплюс" може свідчити про порушення податкового законодавства саме контрагентом, однак наслідки такого порушення та тягар відповідальності не можуть поширюватись на позивача, в силу дії принципу індивідуальної відповідальності платника податків та жодним чином не підтверджують фіктивність правочинів ,вчинених між контрагентом та позивачем.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №К/9901/873/18.

Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18).

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17.04.2018 року у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Крім того, Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України відносно контрагента платника податків, відхиляються судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаним суб`єктом господарської діяльності.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18), постанові Верховного суду від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а (адміністративне провадження №К/9901/2848/18, ЄДРСРУ №72338874).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентом ТОВ "Євроінвестплюс".

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

При цьому, відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагента платника податків, а так само щодо невиконання ним своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірного рішення не виконано.

Будь-яких доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст. ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 36, код ЄДРПОУ 32596431) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052801404 від 17.10.2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 36, код ЄДРПОУ 32596431) сплачений ним судовий збір у розмірі 9 537 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 91 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук