Рішення

від 30.05.2019 по справі 826/327/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 травня 2019 року справа №826/327/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Святошинському районі) до 1. Товариства з обмеженою відповідальності "ПТК "Материк" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "ПТК "Материк") 2. Товариства з обмеженою відповідальності "НВО "Київгазприлад" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "НВО "Київгазприлад") провизнання недійсними договору від 01 грудня 2015 року №87, укладеного між відповідачами В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору від 01 грудня 2015 року №87, укладеного між відповідачами, виходячи із того, що податкова накладна від 31 грудня 2015 року №354, виписана ТОВ "ПТК "Материк" на адресу ТОВ "НВО "Київгазприлад" на загальну суму 31 000,00 грн., в період коли директором ТОВ "ПТК "Материк" був ОСОБА_1 , який, згідно з вироком Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року по кримінальній справі №757/52834/16-к не мав наміру ведення господарської діяльності, а, реєструючи ТОВ "ПТК "Материк", діяв з корисливих мотивів. При цьому позивач посилається на загальні норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2017 року залишено без руху позовні заяву ДПІ у Святошинському районі зі встановлення строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/327/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачі письмових заперечень проти адміністративного позову або письмових пояснень до суду не надали.

В судове засідання 23 березня 2018 року представники сторін не прибули, у зв`язку із чим, на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як видно із наявної у справі роздрукованої податкової накладної, підставою для її видання вказано договір про надання послуг. Однак, копії самого договору про надання послуг, укладеного між ТОВ "ПТК "Материк" та ТОВ "НВО "Київгазприлад", позивачем до суду не надано, як і відсутні докази на підтвердження доводів позивача стосовно того, що саме спірний договір слугував підставою для видання податкової накладної від 31 грудня 2015 року №354.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої-третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивач не навів конкретної правової підстави для визнання недійсним договору поставки, укладеного між ТОВ "ПТК "Материк" та ТОВ "НВО "Київгазприлад", та не вказав у позовній заяві про невідповідність договору хоча б одній із ознак, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, обмежившись лише посиланнями на статті 203, 215 та 228 цього Кодексу.

Позивач також не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд враховує, що у справі міститься належним чином засвідчена копія вироку Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у кримінальній справі №757/52834/16-к, який набув чинності, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених часиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, яким серед іншого встановлено: "… ОСОБА_1 у червні 2015 року, в денний період часу доби, біля входу до станції метро "Арсенальна", яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, вступивши в змову з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 , умисно, не маючи на меті здійснювати ведення підприємницької діяльності, домовився з Володимиром про придбання (перереєстрацію) на його ім`я, як службової особи підприємства, в органах державної влади юридичної особи ТОВ "ПТК "Материк" (код ЄДРПОУ 39731835) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. При цьому, ОСОБА_1 , погодившись на пропозицію Володимира, домовились про підписання документів по перереєстрації ТОВ "ПТК "Материк" та надання цих документів державному реєстратору для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також про те, що до діяльності ТОВ "ПТК "Материк" ОСОБА_1. не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись службовою особою товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням товариства будуть займатись інші особи… Усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих йому Володимиром, як майбутнього директора ТОВ "ПТК "Материк", не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність товариства, пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на перереєстрацію товариства та його придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, надав ОСОБА_2 , з метою підготування документів по реєстрації ТОВ "ПТК "Материк", копії сторінок паспорту громадянина України та копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, які в подальшому невстановленими слідством особами були використані для розробки статутних та реєстраційних документів ТОВ "ПТК "Материк"… Після перереєстрації ТОВ "ПТК "Материк" на ім`я ОСОБА_1 , виступивши директором підприємства самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав ОСОБА_2. Надання ОСОБА_1 . особистих даних, документів, підписання реєстраційних документів ТОВ "ПТК "Материк" дало змогу невстановленим слідством особам, прикриваючись фактом державної перереєстрації вказаного товариства, здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, використовувати рахунки підприємства та здійснювати інші дії з метою прикриття незаконної діяльності".

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ в контексті спору, суд керується приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1

Крім того, у згаданому вироку не встановлено, що ТОВ "ПТК "Материк" не мало взаємовідносин з ТОВ "НВО "Київгазприлад", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "ПТК "Материк" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Таким чином, один лише вирок Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у кримінальній справі №757/52834/16-к не є свідченням недійсності договору поставки від 31 грудня 2015 року №354, укладеного між ТОВ "ПТК "Материк" та ТОВ "НВО "Київгазприлад".

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд також зауважує, що з огляду на ненадання позивачем належним чином засвідченої копії спірного договору, факт його укладання та виконання між відповідачами ставиться під сумнів; позивач також не надав доказів фактичного виконання спірного договору, а саме первинних документів щодо надання послуг з просування сайту в мережі Інтернет за грудень, платіжних документів та доказів того, що вказані операції відображались сторонами договору у бухгалтерському та податковому обліку.

Надана позивачем роздрукована податкова накладна не вважається належним та допустимим доказом, оскільки не засвідчена належним чином, а у справі відсутні докази, які б вказували, що ДПІ у Святошинському районі здобула їх у межах здійснення своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДПІ у Святошинському районі задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 9; ідентифікаційний код 39513550);

Товариство з обмеженою відповідальності "ПТК "Материк" (08300, м. Бориспіль, вул. Головатого, 83; ідентифікаційний код 39731835);

Товариство з обмеженою відповідальності "НВО "Київгазприлад" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16; ідентифікаційний код 35909307).

Суддя В.А. Кузьменко