Рішення

від 30.05.2019 по справі 826/2103/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2019 року № 826/2103/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Груп до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ДВ Груп (далі - позивач, ТОВ ДВ Груп ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.11.2016 №0023571404, від 24.11.2016 №0023561404.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ Укрторгпостач Компані не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач посилався на вирок суду щодо ТОВ Укрторгпостач Компані яким підтверджена фіктивність даного товариства.

В судовому засіданні 03.08.2017 учасники справи подали заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДВ Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгпостач компані за період з 01.11.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт №263/26-15-14-04-03/38375057 від 01.11.2016, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 506484,00 грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду в розмірі 514379,00 грн.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких відповідач висновки акта перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення, про що ТОВ ДВ Груп було повідомлено листом від 21.11.2016 №24470/10/26-15-14-04-03.

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 24.11.2016:

№0023561404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 514 379,00 грн.;

№0023571404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 633 105,00 грн., в тому числі 506 484,00 грн. за основним платежем та 126 621,00 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення у адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.01.2017 №1202/0/99-99-12-01-01-15 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту акта перевірки №263/26-15-14-04-03/38375057 слідує, що контролюючим органом поставлено під сумнів реальність господарських відносин ТОВ ДВ Груп із товариством з обмеженою відповідальністю Укрторпостач компані .

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ Укрторпостач компані позивач надав до матеріалів справи копії наступних первинних документів: договору від 20.11.2015 №20/11-2015, додаткової угоди від 24.11.2015, податкових накладних, витягів з реєстрів податкових накладних, видаткових накладних, реєстрів видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень.

Відповідно до умов договору від 20.11.2015 №20/11-2015 його предметом є постачання витратних матеріалів, офісної техніки, а також послуги (роботи) з технічного обслуговування офісної техніки та відновлення витратних матеріалів (заправка картриджів і т.п.).

Згідно із пунктом 2.1 вказаного договору вартість товару та послуг (робіт) у відповідності до замовлення, зазначається виконавцем у рахунках-фактурах та остаточно фіксується у накладних і актах наданих послуг (виконаних робіт).

ТОВ ДВ Груп не надало до матеріалів справи копії замовлень та рахунків-фактур, складання яких передбачено умовами договору.

За умовами договору від 20.11.2015 №20/11-2015 розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПУАТ Смартбанк .

Відповідач посилався на те, що у ТОВ Укрторпостач компані відсутні основні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів, контролюючим органом не встановлено ланцюг постачання товару, реалізованого позивачу, що дозволяє дійти висновку про неможливість здійснення TOB Укрторпостач компані операцій, що задекларовані у податковій звітності, а також відсутність реального характеру господарської операції між позивачем і даним товариством.

В свою чергу позивач на підтвердження реальності спірних господарських операцій зазначив, що придбаний у ТОВ Укрторгпостач компані був реалізований ним контрагентам-покупцям протягом листопада-грудня 2015 року та протягом 2016 року, на підтвердження чого посилався на договори купівлі-продажу, копії яких частково надані до матеріалів справи.

Стосовно наданих позивачем копій первинних документів щодо реалізації товарів на користь контрагентів-покупців, суд зазначає, що такі матеріали не є беззаперечним доказом реальності господарських операцій із ТОВ Укрторгпостач компані , оскільки в періоді, що перевірявся відповідачем, позивач також співпрацював з іншими контрагентами, які могли поставити відповідні товари позивачу.

Дослідивши первинні документи, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, суд встановив, що вони від імені ТОВ Укрторгпостач компані підписані директором Пасічником Андрієм Олександровичем.

Разом з тим, суд встановив, що Вишгородський районним судом Київської області винесено вирок від 29.06.2017 по справі №363/2364/17 (набрав законної сили 01.08.2017), згідно якого судом встановлено, що ОСОБА_1 за грошову винагороду став засновником та директором ТОВ Укрторгпостач компані після чого передав установчі документи указаного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) невстановленій слідством особі для прикриття незаконної діяльності. Крім того, ОСОБА_1 відкрив банківський рахунок у ПУАТ Смартбанк НОМЕР_2, що надало змогу невстановленим слідством особам у подальшому використовувати даний банківський рахунок для прикриття незаконної діяльності.

Також у вироку зазначено наступне: За викладених обставин, прикриття незаконної діяльності із використанням невстановленими слідством особами ТОВ УКРТОРГПОСТАЧ КОМПАНІ здійснювалось в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, зокрема ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7 ГК України, ст.ст. 215, 228 ЦК України та спричинило державі велику матеріальну шкоду у вигляді штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 21 092 695,10 грн. у адресу ТОВ ВІТАФУДС ЄДРПОУ 39368522, ПП УКРБУДПОСТАЧ 2008 ЄДРПОУ 36240586, ТОВ КИЇВСОЦБУДІНВЕЄТ ЄДРПОУ 35647876, ТОВ ДВ ГРУП ЄДРПОУ 38375057, ТОВ ГЛАД ОФІС ЛАЙФ ЄДРПОУ 39662793, ТОВ ОНІКССТОР ЄДРПОУ 37788649, ТОВ ЮА ПРИНТ ЄДРПОУ 35093209 та ряду інших суб`єктів господарської діяльності.

Такі дії ОСОБА_1 , а саме створення ТОВ УКРТОРГПОСТАЧ КОМПАНІ з метою прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів підприємницької діяльності, були направлені на легалізацію суб`єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та установчими документами підприємства, дали змогу невстановленим слідством особам використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ УКРТОРГПОСТАЧ КОМПАНІ для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні незаконної податкової вигоди в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства, для підприємств реального сектору економіки за рахунок лише документального оформлення безтоварних (фіктивних) операцій, які не мали реального, товарного характеру та відображались для прикриття протиправної діяльності, створення передумов для проведення фінансових операцій з коштами, надання законного вигляду ланцюгу постачання, а також легалізації товарів, що ввозяться на територію України поза митним контролем. .

Даним вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 51 000,00 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідно до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 по справі №363/2364/17 судом встановлено створення ТОВ Укрторгпостач компані з метою прикриття незаконної діяльності та, зокрема, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому числі на адресу ТОВ ДВ ГРУП .

Аналіз вказаних обставин свідчать, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, надані позивачем первинні документи стосовно взаємовідносин із ТОВ Укрторгпостач компані суд не приймає як доказ реальності здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом у зв`язку із наявністю вироку суду, який набрав законної сили, згідно якого ТОВ Укртогрпостач компані створене без мети здійснення господарської діяльності.

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами реальність господарських взаємовідносин із ТОВ Укрторгпостач компані , а висновки контролюючого органу про те, що такі взаємовідносини не мали реального характеру є обґрунтованими.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Укрторгпостач компані , у зв`язку із придбанням товарів, послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наявність у позивача належним чином формально оформлених податкових накладних не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ Укрторгпостач компані та не довів реального виконання даним контрагентом господарських операцій, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2016 №0023571404, від 24.11.2016 №0023561404 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Груп відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю ДВ Груп (код ЄДРПОУ 38375057, адреса: 03142, м. Київ, вулиця Кржижановського, будинок 3).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя Р.О. Арсірій