Рішення

від 31.05.2019 по справі 826/5199/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2019 року № 826/5199/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Прайм-Трейд доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм-Трейд (далі також - позивач, ТОВ Прайм-Трейд ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0001231406.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підставі акта перевірки від 26.12.2017 №1586/23-15-14-06-04/38870367 ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0001231406, яким Товариству нараховано до сплати суму пені за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 41 263,13 грн. Висновок акта перевірки про порушення терміну розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що покладений в основу зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач вважає незаконним з наступних мотивів: контролюючий не міг враховувати положення Постанови Національного банку України від 04.12.2015 №863, в силу того, що вказаний нормативно-правовий акт не є законом; Постанова Національного банку України від 04.12.2015 №863 на момент проведення перевірки була нечинною (діяла з 05.12.2015 по 04.03.2016), а тому в контексті норми ст. 58 Конституції України не могла застосовуватись до спірних правовідносин; перевірка ТОВ Прайм-Трейд була проведена контролюючим органом всупереч положень абз. 2 п. Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі №826/5199/18 за вказаним позовом ТОВ Прайм-Трейд та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог цієї ухвали суду представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де зазначив про правомірність та обґрунтованість висновків акта перевірки, та як наслідок - про законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, у тексті якого позивач повторно посилався на наведену вище аргументацію.

В ході розгляду справи заперечень проти розгляду вказаної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду також не надійшло, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Працівником ГУ ДФС у м. Києві 20.12.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Прайм-Трейд з питань дотримання ним вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015, згідно листа ПАТ ВІЕC Банк від 06.06.2016 №09-3/9623 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 10.06.2016 №23940/10) за період з 16.06.2015 по 29.08.2017. За результатами проведення такої перевірки був складений акт від 26.12.2017 №1586/26-15-14-06-04/38870367 (далі - акт перевірки).

Висновками цього акта перевірки серед іншого встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР, а саме: у зв`язку з несвоєчасним надходженням товару на суму 2 256,40 євро за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 з нерезидентом SAFT SAS (Франція).

Як видно з тексту даного акта перевірки з урахуванням додатку 3 до неї ( Дані про виконання імпортного контракту станом на 29.08.2017 ) такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним. Відповідно до наданих до перевірки документів (а саме: зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015, митних декларацій, виписки банку з валютного рахунку за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015) встановлено, що ТОВ Прайм-Трейд уклало з нерезидентом SAFT SAS (Франція) імпортний контракт від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 на поставку товару (технологічне обладнання).

Згідно з виписками банку ТОВ Прайм-Трейд 09.02.2016 перераховано на користь нерезидента всього 51 533,40 євро (що в еквіваленті на національну валюту становить 1 390 163,09 грн.), в т.ч. 09.02.2016 Товариство перерахувало нерезиденту 2 256,40 євро.

Граничні терміни надходження товару на територію України за результатами перерахування ТОВ Прайм-Трейд сум валютних коштів наведені у додатку 3 до акта перевірки, та, зокрема, на думку перевіряючого, в частині оплаченої 09.02.2016 суми 2 256,40 євро такий термін становив 09.05.2016.

Проте товар від компанії SAFT SAS (Франція), в т.ч. згідно оплаченої суми 2 256,40 євро відповідно вантажної митної декларації типу ІМ-40 №330484 надійшов на територію України 07.12.2016. При цьому, платником до перевірки висновок Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на подовження термінів розрахунків за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 з нерезидентом SAFT SAS (Франція) не було надано.

З урахуванням наведених обставин перевіряючий дійшов висновку про надходження імпортного товару на суму 2 256,40 євро з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09,1994 №185/94-ВР.

11.01.2018 ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки та відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР, пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення за №0001231406, яким визначило ТОВ Прайм-Трейд до сплати суму пені за порушення ст. 2 зазначеного Закону у розмірі 41 263,13 грн.

Зі змісту розрахунку суми пені до цього податкового повідомлення-рішення вбачається, що сума пені 41 263,13 грн. обчислена відповідачем з урахуванням терміну періоду прострочення - з 10.05.2016 по 07.12.2016, кількість днів прострочення - 212 днів.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічних контрактів врегульовано Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).

Так, ч. 1 ст. 2 цього Закону (у редакції чинній упродовж періоду з 09.02.2016 по 07.12.2016) визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Одночасно у ч. 4 цієї ж статті Закону встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Зі змісту наведеної норми Закону №185/94-ВР можна дійти висновку, що законодавцем були делеговані Національному банку України повноваження на встановлення останнім інших строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, ніж ті, що визначені цим Законом, на певний період.

В силу норм ч. 1 ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Дослідивши наявні у справі матеріали та зміст позовної заяву і відповіді на відзив суд встановив, що позивачем не заперечуються достовірність і правильність наведених у тексті акта перевірки (з урахуванням даних додатку 3 до нього) відомостей про час та розміри сум перерахованих ТОВ Прайм-Трейд у межах контракту від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 валютних коштів в оплату товару на користь нерезидента-постачальника, а також про дати надходження на територію України товару від постачальника-нерезидента.

Зокрема, позивач в ході розгляду даної справи не заперечив ті обставини, що в оплату імпортного контракту позивачем 09.02.2016 перераховано контрагенту-нерезиденту авансовий платіж на суму 2 256,40 євро, а товар в частині проведеної оплати надійшов на територію України 07.12.2016. Також з метою доведення протилежного позивач не надав до суду жодних документів по взаємовідносинам з компанією SAFT SAS , в т.ч. зовнішньоекономічного контракту.

Враховуючи вищенаведене та те, що у суду не виникає сумніву щодо достовірності наведених в тексті акта перевірки обставин про виконання сторонами зовнішньоекономічного контракту або добровільності визнання позивачем цих обставин, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у доказуванні таких обставин у межах розглядуваного спору.

Між тим, з тексту позовної заяви суд встановив, що спірним у даній справі є термін проведення розрахунків за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015. Так, на переконання позивача, до спірних правовідносин мав застосовуватися строк 180 днів, що визначений у ст. 2 Закону №185/94-ВР. Разом з тим, контролюючий орган за наслідками проведеної перевірки дійшов висновку про те, що строк проведення розрахунку на суму 2 256,40 грн. за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 становив 90 днів.

Надаючи оцінку наведеним правовим позиціям сторін суд зазначає наступне.

В розумінні ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортна операція передбачає здійснення суб`єктом господарювання імпорту. Моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2,4 Закону №185/94-ВР є саме момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

За змістом п.п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, що була прийнята в т.ч. на виконання Закону №185/94-ВР та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпорт - купівля українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; здійснення поставки - оформлення МД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов`язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках); день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 і 3.3 цієї Інструкції імпортні операції резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється], які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.

Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України після: отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу IM-40 Імпорт , IM-41 Реімпорт , IM-72 Магазин безмитної торгівлі , IM-75 Відмова на користь держави , IM-76 Знищення або руйнування ) - якщо для митного оформлення продукції використовується МД; пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, - якщо для митного оформлення продукції не використовується МД; пред`явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.

В силу припису ч. 4 ст. 2 №185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Так, на день здійснення позивачем авансового платежу на користь нерезидента за імпортним контрактом (тобто, станом на 09.02.2016) діяла Постанова Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 04.12.2015 №863. Пунктом першим цієї Постанови було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана Постанова №863 набрала чинності 05.12.2015 та діяла до 05.03.2016 (про що було зазначено у п. 9 такої постанови).

Починаючи з 05.03.2016 та період до 08.06.2016 діяла нова постанова Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України від 03.03.2016 №140. У п. 1 цієї Постанови на вказаний період були встановлені аналогічні строки здійснення розрахунків в іноземній валюті - 90 календарних днів.

Тобто, у період з 09.02.2016 по 08.06.2016 відповідно до постанов Правління Національного банку України №863 і №140, що не скасовані упродовж терміну їх дії, був встановлений інший строк для здійснення розрахунків за імпортним контрактом, ніж у ст. 2 Закону №185/94-ВР (180 календарних днів), а саме - 90 календарних.

В даному випадку відлік такого 90-денного строку згідно із п. 3.2 Інструкції №136 розпочався з наступного календарного дня після дня здійснення позивачем авансового платежу за зовнішньоекономічним контрактом з умовами відстрочення поставки (тобто, з 10.02.2016) та завершився 09.05.2016. Таким чином, оскільки завершення імпортної операції завершилося 07.12.2016 (на момент оформлення вантажної митної декларації за наслідками надходження імпортного товару на територію України), то суд вважає вірними висновки контролюючого органу про прострочення позивачем строку здійснення розрахунку в іноземній валюті за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 на 212 днів.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача про те, що контролюючий орган при визначенні строку розрахунку за контрактом від 16.06.2015 №SAFT-Prime 07/2015 у межах розглядуваних операцій не мав права керуватися постановами Правління Національного банку України.

Оскільки право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено ч. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

В даному випадку саме нормою Закону №185/94-ВР передбачена можливість запровадження інших строків для здійснення розрахунків за імпортними контрактами на підставі рішень Національного банку України. Вказана норма (статті 2) Закону №185/94-ВР неконституційною не визнавалася та була чинною упродовж існування спірних правовідносин.

У свою чергу в силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, при перевірці додержання резидентом строків здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами суб`єкт владних повноважень має керуватися нормами Конституції та законами, що відповідачем в даному випадку і було виконано.

Також, на думку суду, при встановленні факту порушення вимог валютного законодавства під час проведення перевірки ТОВ Прайм-Трейд контролюючим органом не було порушено принципу незворотності дії, закріпленого у ст. 58 Конституції України.

Крім того, суд відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на норму п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII. Оскільки згідно зазначеного пункту розд. ІІ Прикінцеві положення Закону №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Між тим, у розглядуваному випадку документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Прайм-Трейд була проведена ГУ ДФС у м. Києві у наприкінці 2017 року, що виключає застосування наведеної норми Кодексу до спірних правовідносин.

Суд також враховує те, що з наявних у справі матеріалів вбачається, що працівник ГУ ДФС у м. Києві був допущений до проведення документальної виїзної перевірки ТОВ Прайм-Трейд та, що посадові особи Товариства не перешкоджали проведенню такої перевірки, зокрема: надали документи до перевірки, а керівник перевірки підписав примірники складеного за результатами проведення перевірки акта. Наказ ГУ ДФС у м. Києві від 18.12.2017 №14876 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Прайм-Трейд (код 38870367) не був оскаржений позивачем у судовому порядку.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про безпідставність посилань позивача на протиправність призначення та проведення перевірки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0001231406 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову повністю, а документальні докази понесення відповідачами судових витрат у матеріалах справу відсутні.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм-Трейд (код ЄДРПОУ 38870367, адреса: 04060, м. Київ, вул. Олени Теліги, 29-А, кв. 6) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок