Постанова

від 28.05.2019 по справі 520/10016/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/10016/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В. (повний текст складено 04.03.19) по справі № 520/10016/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 09.08.18 № 00001681411.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2018 № 00001681411.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Софі Форт , ТОВ ЖСК Прометей , ТОВ Бардо Груп .

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, виклавши доводи сумнівності господарських операцій з огляду на значну відстань між контрагентами та недоліки заповнених документів первинного бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, стверджуючи реальність господарських операцій з контрагентами, які володіли необхідними трудовими та економічними ресурсами для належного здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма Лайт-Тек" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Софі Форт (п. н. 41228204) за липень, жовтень 2017 року; ТОВ БАРДО ГРУП (п. н. 41444811) за листопад, грудень 2017 року, ТОВ ЖСК ПРОМЕТЕЙ (п. н. 41311344) за листопад, грудень 2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності . За результатами перевірки контролюючим органом складено відповідний акт перевірки № 2925/20-40-14-11-11/37458975 від 19.07.18 (т. 1 а.с.14-63).

У висновках акту перевірки №2925/20-40-14-11-11/37458975 від 19.07.2018 встановлені, зокрема, такі порушення вимог податкового законодавства: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми, що сплачується до державного бюджету (ряд 18.1 або 18.2), на загальну суму ПДВ 508950 грн, в тому числі: у липні 2017 року на суму ПДВ 49632 грн, у жовтні 2017 року на суму ПДВ 76694 грн, у листопаді 2017 року на суму ПДВ 165544 грн та у грудні 2017 року на суму ПДВ 134865 грн, у лютому 2018 року на суму ПДВ 35412 грн, у травні 2018 року на суму ПДВ 46803 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки, в їх задоволенні відмовлено листом № 32673/10/20-40-14-11-18 від 06.08.2018 (т. 3 а.с. 26).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001681411 від 09.08.18, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 763425 грн, з них 508950 грн - за податковими зобов`язаннями та 254475 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с. 13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обгрунтовано та не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин сторін та фактичні обставини справи.

Як встановлено з матеріалів справи, висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, грунтуються на тому, що в ході перевірки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ Софі Форт , ТОВ ЖСК Прометей , ТОВ Бардо Груп .

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, економічний ефект не обов`язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З матеріалів справи встановлено, що 10.07.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ Софі Форт (Постачальник) укладено договір поставки товару №13/07, згідно умов якого постачальник зобов`язується на умовах цього договору передати (поставити) покупцеві комплектуючі матеріали до світильників, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється транспортом Покупця зі складу Постачальника.(т. 1 а.с. 64).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ Софі Форт було передано позивачу комплектуючі матеріали до світильників, зазначені в договорі, а позивачем в свою чергу оплачено придбані товари шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів у сумі 757956 грн. згідно платіжного доручення №833 від 07.08.2017 (т. 1 а.с. 14).

Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК - ФО-П ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортним накладними № СФ-0002107 від 21.07.2017, № СФ-0002507 від 25.07.2017, № СФ-06/10/7 від 06.10.2017, № СФ-17/10/15 від 17.10.2017. (т. 1 а.с. 73-76).

На підтвердження виконання умов договору, укладеного позивачем з ТОВ Софі Форт , останнім складено податкові накладні № 2 від 21.07.2017, № 1 від 25.07.2017, № 2 від 06.10.2017, № 10 від 17.10.2017, які зареєстровані контрагентом позивача в ЄРПН (т. 1 а.с. 69-72). Також, матеріали справи містять видаткові накладні № СФ-0002107 від 21.07.2017, № СФ-0002507 від 25.07.2017, № СФ-06/10/7 від 06.10.2017, № СФ-17/10/15 від 17.10.2017. (т. 1 а.с. 65-68).

15.11.2017 між ТОВ ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК (покупець) та ТОВ ЖСК Прометей (постачальник) укладено Договір поставки товару №24/11, згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі передати (поставити) покупцеві комплектуючі матеріали до світильників, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар. Поставка товару здійснюється транспортом покупця зі складу постачальника.(т. 1 а.с. 77)

Реальність виконання господарських операцій за цим договором підтверджується здійсненою оплатою за придбані товари шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями №221 від 21.02.2018, №5 від 09.01.2018, № 1489 від 19.12.2017, № 1435 від 08.12.2017, №10 від 09.01.2018, №1538 від 28.12.2017, №287 від 12.03.2018, №247 від 27.02.2018. (т. 1 а.с. 107-110).

Транспортування товару здійснювалося за рахунок і на замовлення ТОВ ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК - ФО-П ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортним накладними № 0001711 від 17.11.2017, № 0002011 від 20.11.2017, № 0005/12/24 від 05.12.2017, № 0018/12/35 від 18.12.2017, № 0019/12/14 від 19.12.2017 (т. 1 а.с. 88-92).

На підтвердження виконання умов договору, сторонами до договору поставки були складені видаткові накладні № ПР-0001711 від 17.11.2017, № Пр-0002011 від 20.11.2017, № РН-0005/12/24 від 05.12.2017, № РН-0018/12/35 від 18.12.2017, № РН-0019/12/14 від 19.12.2017 (т. 1 а.с. 78-82).

ТОВ ЖСК Прометей на адресу позивача виписані податкові накладні № 1 від 19.12.2017, № 21 від 20.11.2017, № 3 від 17.11.2017, № 4 від 05.12.2017, №2 від 18.12.2017, які, як зазначено в акті перевірки, зареєстровані контрагентом позивача в ЄРПН (т. 1 а.с. 83-87).

14.11.2017 між ТОВ ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК та ТОВ Бардо Груп укладено договір поставки товару №23/11/01, згідно умов якого ТОВ Бардо Груп (постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати (поставити) ТОВ ФІРМА ЛАЙТ-ТЕК (покупець) комплектуючі матеріали до світильників, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити визначений товар. Поставка товару здійснюється транспортом покупця зі складу постачальника (т. 1 а.с. 93).

Виконання умов вказаного договору підтверджується складеними сторонами видатковими накладними № РН-1215/04 від 15.12.2017, № РН-1116/08 від 16.11.2017, № РН-1213/07 від 13.12.2017. (т. 1 а.с. 94-96), платіжними дорученнями №110 від 25.01.2018, №82 від 22.01.2018, № 51 від 16.01.2018, № 1493 від 20.12.2017, №423 від 12.04.2018, №212 від 16.02.2018. (т. 1 а.с. 104-106), виписаними контрагентом на ім`я позивача податковими накладними № 123 від 15.12.2017, № 79 від 16.11.2017, № 131 від 13.12.2017, які, як зазначено в акті перевірки, зареєстровані контрагентом позивача в ЄРПН (т. 1 а.с. 97-100), товарно-транспортними накладними № РН-1215/04 від 15.12.2017, № РН-1116/08 від 16.11.2017, № РН-1213/07 від 13.12.2017 (т. 1 а.с. 101-103).

У подальшому вказані товари (комплектуючі матеріали до світильників), які були придбані позивачем у ТОВ Софі Форт , ТОВ Бардо Груп , ТОВ ЖСК Прометей , використані позивачем при організації власної господарської діяльності, на підтвердження чого надано акти списання, картки рахунку 631, накази підприємства щодо проведення збірки відповідних світильників, світлотехнічної продукції, копії договорів, укладених позивачем з його контрагентами, на адресу яких постачалася світлотехнічна продукція разом з усіма первинними документами на реалізацію відповідної продукції (т.1 а.с. 116-158, т. 2 а.с.6-225).

Сума податку на додану вартість за зазначеними договорами з ТОВ Софі Форт , ТОВ Бардо Груп , ТОВ ЖСК Прометей позивачем включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого, ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов`язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту та витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених, підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зі змісту кожного договору вбачається обумовленість сторін щодо предмету договору, вартості, умов оплати та інших істотних умов, які свідчать про укладення договору з метою реального його виконання, а тому доводи апеляційної скарги щодо нереальності укладених позивачем господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, оформлені ТОВ Софі Форт , ТОВ Бардо Груп , ТОВ ЖСК Прометей не відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

З наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, що свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій.

Таким чином, позивач, виконавши вимоги законодавства та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних товарів у ТОВ Софі Форт , ТОВ Бардо Груп , ТОВ ЖСК Прометей , які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні, правомірно включив суми податку на додану вартість за цими договорами до податкового кредиту за перевірений період.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість рішень податкового органу щодо збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Софі Форт , ТОВ Бардо Груп , ТОВ ЖСК Прометей .

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що відсутність реальності здійснення господарських операцій у зв`язку з невідповідністю вказаної у товарно-транспортних накладних адреси навантаження (м. Харків, вул. Новожанівська, 1) юридичній адресі постачальників, зважаючи на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568).

Підпунктом 11.1 вказаних Правил встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів погоджується з тим, що товарно-транспортні накладні за господарськими операціями позивача з ТОВ ЖСК ПРОМЕТЕЙ та ТОВ СОФІ ФОРТ відповідають зазначеним вимогам.

Крім цього, договори поставки не встановлюють, що місцем навантаження товарів є юридична адреса продавця, що є додатковим спростуванням доводів апеляційної скарги.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій за відсутності документа, що підтверджує розвантажувально/навантажувальні роботи, оскільки такі доводи не обгрунтовано жодними доказами та грутуються лише на припущеннях податкового органу про необхідність залучення додаткових робітників для таких робіт.

Щодо незаповнення у видатковій накладній графи місце складання , колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується той факт, що чинне законодавство не містить затвердженої форми такої накладної. При цьому, вказаний недолік не підтверджує нереальність господарських операцій, за наявності первинної документації, яка підтверджує поставку та оплату товарів, використаних в господарській діяльності позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність формування податкового кредиту позивача через наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача про недоліки їх господарської діяльності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їх правосуб`єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаних товарів) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідачем, на виконання покладеного обов`язку ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не доведено.

Враховуючи вимоги ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 520/10016/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 31.05.2019.