Постанова

від 30.05.2019 по справі 814/1532/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1532/18 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Ткачука О.П.

представника позивача - Могутова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі за позовом державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач - державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (далі -ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП") звернулось до суду першої інстанції з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2018 року:

- №0001134914 про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 56 363 грн.

- №0001124914 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, де 14 721 грн., сума завищеного бюджетного відшкодування та 7 361 грн. штрафні фінансові санкції.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило, що всі податкові накладні отримані від контрагентів постачальників зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Чинне законодавство, на думку представника підприємства, не ставить умову виникнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Вважає, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані рішення, мав врахувати принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно з якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит з ПДВ, можуть бути застосовані лише до контрагентів, які їх припустилися.

Висновок податкового органу щодо нереальності господарських операцій ґрунтується лише на підставі баз даних "Податковий блок" та "Електронний кабінет", без звірки їх з даними контрагентів.

Під час перевірки контролюючому органу надавались усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року позов задоволено , спірні податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, провівши правовий аналіз приписів Податкового кодексу України, підкреслив, що єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому випадку, на думку суду першої інстанції, податковий кредит не потребує будь-якого іншого підтвердження будь-якими іншими документами, у тому числі - первинними.

Суд вважав, що матеріали справи містять належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій у період, що був предметом перевірки, а, отже, позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляції скарги, контролюючий орган звернув увагу, що твердження позивача з приводу підстав для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, є лише його власним трактуванням приписів ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки факт наявності податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій.

Також вважає, що інформація зазначена податковим органом у акті перевірки не є припущенням, а інформацією отриманою у встановленому законом порядку з баз даних Податковий блок та Електронний кабінет . Аналіз податкової звітності контрагентів свідчить, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту виписані підприємствами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів.

Крім того, апелянт звернув увагу суду апеляційної інстанції, що реквізити оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, які зазначені позивачем у позовній заяві та описані судом в описовій та мотивувальній частинах відрізняються від реквізитів, що зазначені в резолютивній частині судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП Миколаївський авіаремонтний завод НАРП зазначило, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав належних доказів у підтвердження правомірності своїх рішень, а тому слід залишити рішення Миколаївського окружного адміністративного суду без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 16.02.2018 року по 07.03.2018 року фахівцями Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП НАРП з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за серпень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.03.2018 року №15/28-10-49-14/09794409, де зазначені наступні порушення податкового законодавства:

абзац "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України;

пункт 201.1. абзац "б" та абзац "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України;

пп. 1 п. 4 Розділу V "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21.

Наведені порушення, на думку Офісу великих платників податків ДФС, призвели до завищення:

- суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за серпень 2017 року - на 14 721 грн.;

- суми від`ємного значення за серпень 2017 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) - на суму 56 363 грн.

21 березня 2018 року платником податку подано заперечення до акту перевірки, однак листом від 28.03.2018 року Офісу великих платників податків ДФС повідомив позивача, що висновки акту перевірки відповідають чинному законодавству.

29.03.2018 року Офісом великих платників податків ДФС оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- №0001124914, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 14 721 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 361 грн.;

- №0001134914, яким підприємству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 56 363 грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало придбання позивачем товарів/послуг у ТОВ УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ , ТОВ КВАНТ ПЛЮС , ТОВ ІМПЕРА ГРУП , ТОВ ПРОМЕЛЕКРОНІКА , ТОВ МИКОЛАЇВТЕХСНАБСЕРВІС .

Аналіз податкової звітності перелічених суб`єктів господарювання показав, що останні не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю необхідного майна та інших матеріальних ресурсів.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.14.1.181 ст. 14 ПК України).

Пункти 198.1 -198.3 ст. 198 Податкового кодексу України: до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1. Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума (п.200.4):

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпункт 1 п. 4 Розділу V "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість" встановлює, що до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13).

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Позиція суду апеляційної інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення, з огляду на наступне.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Понад те, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало невизнання, останнім, реальності господарських операцій позивача з придбання товарів у ТОВ УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ , ТОВ КВАНТ ПЛЮС , ТОВ ІМПЕРА ГРУП , ТОВ ПРОМЕЛЕКРОНІКА , ТОВ МИКОЛАЇВТЕХСНАБСЕРВІС .

Проте, у підтвердження фактичності здійснення господарських операцій та відповідно правомірності формування податкового кредиту/від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2017 року позивачем, як до перевірки, так і до суду, надані договори на постачання продукції (послуг), укладені з вказаними контрагентами, за умовами яких постачальник зобов`язується поставити продукцію - металопрокат, авіаційні запчастини, авіаційні комплектуючи, підшипники, радіо та електрокомплектуючі, гумову суміш, а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію (послуги) за ціною, у кількості й асортименті, зазначених у специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Також, позивачем надані додатки та специфікації до вказаних договорів, у яких визначено найменування товару, одиниці його виміру та ціна.

Факт отримання товару, від наведених контрагентів, ДП Миколаївський авіаремонтний завод НАРП підтвердило видатковими накладними, прибутковими накладними, експрес накладними та товарно-транспортними накладними щодо транспортування товару.

На підтвердження оплати придбаного товару є платіжні доручення, рахунки на оплату товару, а подальше використання у власній господарській діяльності підприємства, підтверджено накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також журналами на відпуск матеріалів для виконання робіт.

Отже, наведені докази свідчать, що укладені договори між позивачем та його контрагентами повністю узгодженні, є логічними та відповідають виду діяльності, яким займається позивач.

Офіс великих платників податків ДФС не оспорює факт реєстрації контрагентами позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 1 липня 2017 року та формування позивачем податкового кредиту, саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарської операції, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Представник контролюючого органу зазначає про неправильне тлумачення підприємством та судом першої інстанції змісту п.п. 201.10. п.201 ст. 201 Податкового кодексу України та зауважує, що дана стаття вказаного Закону не має виразу, що податкова накладна є єдиною підставою для нарахування податку, що відноситься до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не може погодитися з такою позицію та бажає з цього приводу зазначити наступне.

08.11.2017 року Міністерство фінансів України опублікувало лист № 11310-09-10/30469 "Щодо віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту" за розглядом листа ДФС України від 10.10.2017 р. N 3447/4/99-99-14-02-02-13 стосовно надання роз`яснення щодо шляхів реагування (у тому числі через проведення перевірочних заходів і реалізації їх результатів) на факти визначення платниками сум податкового кредиту, які будуть з`ясовані за даними податкової інформації, звернень правоохоронних органів, судових рішень тощо, та повідомляє.

Як зазначає Мінфін, зазначене питання ДФС пояснює тим, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані з 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс)).

При цьому ДФС висловлює застереження щодо правомірності формування податкового кредиту у такий спосіб, оскільки "покупцем" може формуватися сума податкового кредиту згідно із податковою накладною та/або розрахунком коригування, яку зареєстровано в ЄРПН "постачальником", який відповідно до законодавства має сумнівну податкову історію.

На зазначені застереження Мінфін відповів, що, крім вищезазначеної, інші норми Кодексу також встановлюють чіткі правила віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Це, зокрема пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, який встановлює, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, норми пункту 201.10 статті 201 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон N 1797), не змінюють загальні правила формування податкового кредиту платниками податку.

Для поліпшення ефективності боротьби з ухиленням від оподаткування запроваджено новий механізм, який дозволяє автоматично аналізувати податкову накладну на наявність ризиків та зупиняти її реєстрацію в ЄРПН ще на стадії реєстрації.

Разом з цим Мінфін зауважив, що Податковий кодекс України не визначає поняття "реальності" проведення операції.

Проте, на його думку, пункт 73.5 статті 73 цього Кодексу, з метою отримання податкової інформації, надає право контролюючому органу право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1232 "Про затвердження Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок".

На думку колегії суддів, з указаного роз`яснення слідує, фіктивний податковий кредит має відсікатися саме на етапі реєстрації податкової накладної. Наслідком цього також повинно бути припинення або принаймні скорочення кількості перевірок та спорів щодо нікчемних правочинів .

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження господарських відносин з позивачем, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Наведене вище, дає підстави для висновку, що рішення суду, яким визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, побудовано на правильному застосуванню норм матеріального права.

Втім, слід вважати обґрунтованими зауваження апелянта, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначена невірна дата прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: замість 29.03.2018 року зазначено 06.04.2018 року.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для зміни судового рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що не призвело до неправильного вирішення справи.

За наведених обставини, колегія суддів вважає необхідним змінити абзац другий та третій резолютивної частини судового рішення, шляхом вірного зазначення в них дати оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі за позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - змінити.

Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 року №0001124914.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 року №0001134914 .

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 31.05.2019 року.