Рішення

від 21.05.2019 по справі 904/1211/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019м. ДніпроСправа № 904/1211/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання частково недійсним договору № 642/18-01 від 02.04.2018

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Антонєвський Ю.Ф., посвідчення №1959, ордер серія ОД №013527 від 14.04.2019

від відповідача: Білий О.М., директор, згідно з витягом з ЄДР

вільний слухач: Малюк Є.М., представник за довіреністю Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" вих. №9/016-юр від 27.12.2018

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШ" (надалі - відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення третього та четвертого речення пункту 7.3. договору №642/18-01 від 02.04.2018, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями позивача на те, що оспорюванні умови договору не узгоджуються з приписами ст. 61 Конституції України, суперечать ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019 відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

11.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив вих. б/н від 06.05.2019 на позовну заяву Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" про визнання недійсним з моменту укладення третього та четвертого речення пункту 7.3. договору №642/18-01 від 02.04.2018. В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом. При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

14.05.2019 відповідач подав до суду супровідний лист з додатковими документами, а саме: оригіналами ордеру серія ОД №013527, акта прийому-передачі виконаних робіт від 13.05.2019, видаткового касового ордеру від 13.05.2019 на суму 10 000,00 грн, копіями договору №11 про надання правової допомоги від 26.04.2019, свідоцтва та посвідчення Антонєвського Ю.Ф. на право заняття адвокатською діяльністю, розцінок на юридичні послуги адвоката Антонєвського Ю.Ф.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 21.05.2019.

В судове засідання, яке відбулось 21.05.2019, позивач повноважного представника не направив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Надана Малюк Є.М. довіреність вих. № 9/016-юр від 27.12.2018 (за відсутності свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю) не є документом, що підтверджує повноваження представника позивача в розумінні ст. 60 ГПК України.

Представники відповідача з`явились в судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 21.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 між Публічним акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕММАШ" (далі - відповідач, підрядник) укладений договір № 642/18-01 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов`язується власними силами, матеріалами та механізмами, з використанням даних конфігурації автоматизованих систем управління замовника, виконати роботи з технічного обслуговування автоматизованих систем управління парових турбін на базі обладнання компанії Woodward Inc. (5009-FT, Peak-150), що входять до складу виробничих потужностей, пов`язаних з виробництвом аміаку, які знаходяться за адресою: м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1, згідно Технічним умовам замовника (додаток № 1 до договору) (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість. Умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання робіт - грн, код згідно КСПОВО - 2454.

Загальна сума договору складає 246 900,00 грн з ПДВ (20%). Загальна сума договору є твердою та зміні без узгодження з другою стороною не підлягає (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.5. Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником протягом 15 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт, але не раніше отримання замовником від підрядника рахунку на оплату таких робіт та всіх документів, які підлягають переданню замовнику в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У випадку неотримання замовником всіх необхідних документів від підрядника за цим договором, строк оплати робіт продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

За умовами п. 7.3. Договору за порушення строку виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,2% загальної суми договору за кожний день прострочення виконання зобов`язань. За порушення строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково до пені, та не виключаючи її, сплачує замовнику штраф у розмірі 10% загальної суми договору. За порушення строку оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,2% загальної суми договору за кожний день прострочення зобов`язань. За порушення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів замовник додатково до пені, та не виключаючи її, сплачує підряднику штраф у розмірі 10% загальної суми договору.

Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" просить визнати недійсними з моменту укладення третє та четверте речення пункту 7.3 договору № 642/18-01 від 02.04.2018 як такі, що не узгоджуються з приписами ст. 61 Конституції України, суперечать ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст.231 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За змістом частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов`язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

При цьому згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частин 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищезазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Також суд зазначає, що перше та друге речення пункту 7.3. Договору, якими на підрядника (відповідача) покладається відповідальність за прострочення виконання робіт у вигляді сплати на користь замовника (позивача) одночасно пені та штрафу не оспорюються позивачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Крім того, суд звертає увагу, що підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Договір № 642/18-01 від 02.04.2018 підписаний позивачем та скріплений його печаткою, що свідчить про погодження Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" умов Договору та наслідків його невиконання.

Ризик сплати штрафних санкцій при невиконанні взятих на себе зобов`язань за Договором несе сам суб`єкт господарювання та, відповідно, нерентабельність та неприбутковість діяльності особи стосується виключно діяльності такої особи.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Всупереч вимогам ст. 74 ГПК України позивач не надав суду доказів наявності передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання Договору частково недійсним, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1 921,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду, покладається на Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2019 між адвокатом Антонєвським Юрієм Францовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕММАШ" (далі - клієнт) укладений договір № 11 про надання правової допомоги (у господарському провадженні) (арк.с. 85), відповідно до п. 1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу ТОВ "РЕММАШ" у справі №904/1211/18 за позовом АТ "ДНІПРОАЗОТ" про визнання недійсним з моменту укладення третього та четвертого речення пункту 7.3 договору № 642/18-01 від 02.04.2018 у Господарському суді Дніпропетровської області, апеляційної та касаційної інстанцій, а ТОВ "РЕММАШ" зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.

Згідно з п. 5. вищезазначеного договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі десяти тисяч гривень у термін до 14.03.2019. Клієнт, погоджуючись з оплатою інших витрат, платних послуг адвоката (проведення досліджень тощо), компенсує їх адвокатові.

В матеріалах справи містяться акт прийому-передачі виконаних робіт від 13.05.2019 (арк.с. 88), який підтверджує обсяг наданих адвокатом послуг загальною вартістю 10 000,00 грн, а саме:

- аналіз спірної ситуації, ознайомлення з наданими клієнтом документами, розробка та узгодження з клієнтом тактики та стратегії ведення справ - 2 години (1 000,00 грн за годину);

- складання позовної заяви по справі - 5 годин (1 000 грн за годину);

- участь в судових засіданнях як представника юридичної особи - 2 години (1 500,00 грн за годину).

В акті прийому-передачі виконаних робіт від 13.05.2019 сторони підтвердили, що зобов`язання за договором про надання правової допомоги виконані повністю, претензій та зауважень щодо надання юридичних послуг немає.

Факт оплати наданих адвокатом послуг в загальній сумі 10 000,00 грн підтверджується видатковим касовим ордером від 13 травня 2019 року (арк.с. 89).

Враховуючи викладене, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШ" про визнання частково недійсним договору №642/18-01 від 02.04.2018 - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШ" (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 80, прим. 58/1, код ЄДРПОУ 31735717) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 31.05.2019.

Суддя А.Є. Соловйова