Постанова

від 29.05.2019 по справі 902/857/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Справа № 902/857/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Старчик А.А.

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області, ухвалене 26.02.2019р., повне рішення складене 11.03.2019р., у справі № 902/857/18

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до : Міського комунального підприємства "ЕНЕРГОРЕСУРС", м.Жмеринка, Вінницька область

про стягнення 129 392,35 грн

В грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Вінницької області із позовом до Міського комунального підприємства ЕНЕРГОРЕСУРС про стягнення 129 392,35 грн. заборгованості, з яких 113 697,01 грн. - пені, 6 235,31 грн. - 3 % річних, 9 460,03 грн. - інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи свої вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України зазначено про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 1142/15-КП-1 від 08.12.2014 року щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ /а.с. 4-10/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 року у справі № 902/857/18, позов ПАТ НАК Нафтогаз України до Міського комунального підприємства ЕНЕРГОРЕСУРС про стягнення 129 392,35 грн. заборгованості, з яких 113 697,01 грн. - пені, 6 235,31 грн. - 3 % річних, 9 460,03 грн. - інфляційних втрат за Договором купівлі-продажу природного газу № 1142/15-КП-1 від 08.12.2014 року, задоволено частково.

Стягнуто з Міського комунального підприємства ЕНЕРГОРЕСУРС на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 15 000,00 грн. - пені, 6 235,31 грн. - 3 % річних, 9 460,03 грн. - інфляційних втрат, 1 762,00 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору. У стягненні 98 697,01 грн. - пені відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд виходив з того, що факт прострочення боржником по оплаті отриманого природного газу підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, відтак заявлені вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного сторонами Договору та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, місцевий господарський суд керуючись ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 15 000,00 грн. /а.с. 150-155/.

Позивач ПАТ НАК Нафтогаз України , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 року у справі № 902/857/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені (неустойки) у сумі 98 697,01 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків;

- при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інші інтереси. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ГК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою;

- суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. З матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки, зокрема під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Судом не було з`ясовано, чи були заподіяні збитки позивачу неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Таким чином, на думку скаржника, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України, ст. ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ НАК Нафтогаз України на рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 року у справі № 902/857/18, розгляд справи призначено на 29.05.2019 року.

22.04.2019 року Міське комунальне підприємство ЕНЕРГОРЕСУРС подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 15407/19 від 22.04.2019 року), в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 року залишити без змін.

В судовому засіданні 29.05.2019 року, представник ПАТ НАК Нафтогаз України підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення від 26.02.2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Міське комунальне підприємство ЕНЕРГОРЕСУРС явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлено належним чином /а.с. 164/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 12.04.2019 року явка представників сторін в судове засідання 29.05.2019 року обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Міським комунальним підприємством Енергоресурс (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1142/15-КП-1 (Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно із п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 310 тис.куб.м.

Обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу у встановленому порядку (п.2.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.

Згідно із п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим Договором.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору) /а.с. 14-18/.

Додатковими угодами № 1-11 до Договору сторонами внесено зміни до умов Договору стосовно ціни газу, виклавши п.5.2. Договору в новій редакції /а.с. 19-29/.

На виконання умов Договору позивачем у період січня-квітня 2015 року та жовтня-грудня 2015 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1 764 273,52 грн . , що підтверджується актами приймання-передачі природного газу підписаними та скріпленими печатками сторін /а.с. 34-40/.

Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1 Договору.

Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 16.01.2016 року, що підтверджується довідкою Операції по Договору № 1142/15-КП-1, Підприємство Енергоресурс МКП з 01.01.2015 по 31.03.2018 /а.с. 42/.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати отриманого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу№ 1142/15-КП-1 від 08.12.2014 року.

За змістом ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 7.2 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Умовами п.9.3 Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на те, що свої зобов`язання за Договором відповідач виконав не своєчасно (а лише в січні 2016 року) нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 113 697,01 грн., 3% річних у розмірі 6 235,31 грн. та 9 460,03 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи приписи наведених вище норм, та встановлену Договором відповідальність за порушенням виконання зобов`язання відповідачем (покупцем), місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Разом з тим, дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, господарський суд зменшив її розмір до 15 000, 00 грн.

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені), яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого газу.

Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі, при цьому не обмежуючись лише доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час її розгляду буде встановлено порушення, як норм матеріального так і процесуального права.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у цілому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що 30.11.2016 року набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 року за № 1730-VIII (надалі - Закон), яким у свою чергу визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 вказаного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст.2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 ст.7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість за поставлений природний газ для виробництва теплової енергії за Договором №1142/15-КП-1 від 08.12.2014 року погашена відповідачем в повному обсязі 16.01.2016 року.

Тобто розрахунки за укладеним між сторонами Договором проведені до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Таким чином, оскільки на день набрання чинності Законом № 1730-VIII відповідач не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за поставлений природний газ за Договором №160/16-БО(Т)-10 від 11.03.2016 року, судова колегія приходить до висновку що позивачем безпідставно заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, адже законодавцем запроваджено чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

В свою чергу, судова колегія акцентує увагу, що ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, а, відтак її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

При цьому, виконання вказаної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу ч.1 ст.58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016 року.

Вищенаведена правова позиція щодо застосування ч.3 ст.7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 року у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 року у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 року у справі № 911/3914/14, від 15.03.2018 року у справі № 904/10736/16, від 22.03.2018 року у справі № 914/123/17, від 03.04.2018 року у справі № 904/11325/16, від 10.04.2018 року у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 року у справі № 910/17962/15, від 14.04.2018 року у справі № 904/11358/16, від 17.04.2018 року у справі № 54/298-07, від 20.04.2018 року у справі № 917/2581/15, від 24.04.2018 року у справі № 914/3158/16, від 26.04.2018 року у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 року у справах № 920/1060/16 і № 914/102/17, від 04.05.2018 року у справі № 922/1109/15, від 11.05.2018 року у справі № 15/5005/153/2012, від 15.05.2018 року у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 року у справі № 908/3125/16, від 30.05.2018 року у справах № 904/11214/16, № 904/10733/16 і 908/2055/17, від 06.06.2018 року у справі № 904/10292/17, від 14.06.2018 року у справі № 914/4134/15, від 25.07.2018 року у справах № 910/15874/13 і № 910/23017/17.

Місцевим господарським судом особливостей наведеного Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії не враховано, що призвело до прийняття помилкового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача за спірним Договором №1142/15-КП-1 від 08.12.2014 року пені у сумі 15 000,00 грн., 3 % річних у сумі 6 235,31 грн. та інфляційних втрат у сумі 9 460,03 грн.

Відповідно до част.1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно з ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019 року у справі № 902/857/18 скасувати, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсягу.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019р. у справі № 902/857/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2019р. у справі № 902/857/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/857/18 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "31" травня 2019 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.