Рішення

від 23.05.2019 по справі 910/669/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019Справа № 910/669/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-поліграфічний комплекс "Колорит"

про стягнення 633 456, 58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лихопек Д.П. - представник за довіреністю від 21.01.2019 р.

від відповідача: Стахів Р.Б. - директор за наказом № 1к від 26.06.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (далі - ТОВ "Сервісопторг", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-поліграфічний комплекс "Колорит" (далі - ТОВ "Колорит", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 633 456, 58 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 81376-16 від 25.04.2016 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ "Сервісопторг" просить стягнути з ТОВ "Колорит" заборгованість у сумі 130 975,84 грн., пеню у сумі 204 711,11 грн., штраф у сумі 186 034,03 грн., інфляційні втрати у сумі 92 470,74 грн. та 3 % річних у сумі 19 264,86 грн., а всього - 633 456, 58 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2019 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників спору, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у строк, визначений законом, відзиву не надав, у судовому засіданні просив відкласти розгляд справи для врегулювання спору мирним шляхом, у якому судом було відмовлено з огляду на відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи.

Отже, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Установлено, що 25.04.2016 р. між ТОВ "Сервісопторг" (постачальник) та ТОВ "Колорит" (покупець) був укладений договір поставки № 81376-16 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати паперову продукцію в асортименті, за умовами, наведеними у договорі (п. 1.1).

Ціна та вартість товару узгоджується сторонами в порядку, визначеному у договорі. Оплата виконується шляхом перерахування грошових коштів покупцем на рахунок постачальника у розмірі 100 % суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору, в термін згідно виставлених рахунків (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору товар постачається шляхом самовивезення товару транспортом покупця. За домовленістю сторін можлива доставка товару в пункт призначення вказаний покупцем. Моментом постачання товару вважається передача товару на користь покупця згідно з п. 4.1 договору (п. 4.2 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 р., із подальшою його пролонгацією (п. 7.1).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 25.04.2016 р. по 07.05.2018 р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 5 168 099,45 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та рахунками-фактури за вказаний період, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідач, зі свого боку, взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на суму 5 037 123,61 грн. Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 130 975,84 грн., зокрема, за видатковими накладними № 81376-16/29414р. від 06.12.2017 р., № 81376-16/33647р від 07.12.2017 р., № 81376-16/33755р від 08.12.2017 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки доказів належного виконання свого зобов`язання відповідач суду не надав, доводів позивача не спростував, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Колорит" заборгованості у сумі 130 975,84 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 204 711,11 грн. та штраф у сумі 186 034,03 грн., які просив стягнути у судовому порядку.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати товару покупець сплачує штрафні санкції, що нараховуються за весь період прстрочення та можуть застосовуватись постачальником як разом, так і окремо, а саме - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми та штраф у розмірі 10 % від суми, простроченої до сплати більше, ніж на 30 днів.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, на підставі наведених правових норм та в силу пункту 7.2 договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами договору (п. 7.3) сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій не припиняється через шість місяців від дня, коли збов`язання мало бути виконане і відбувається до повного його виконання.

Отже, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 204 711,11 грн. та штраф у сумі 186 034,03 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 92 470,74 грн. та 3 % річних у сумі 19 264,86 грн., нараховані за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 92 470,74 грн. та 3 % річних у сумі 19 264,86 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-поліграфічний комплекс "Колорит" про стягнення заборгованості у сумі 633 456, 58 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-поліграфічний комплекс "Колорит" (03680, місто Київ, бульвар І. Лепсе, буд. 6, ідентифікаційний код 39273661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30-А, ідентифікаційний код 31543614) основний борг у сумі 130 975 (сто тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 84 коп., пеню у сумі 204 711 (двісті чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 11 коп., штраф у сумі 186 034 (сто вісімдесят шість тисяч тридцять чотири) грн. 03 коп., інфляційні втрати у сумі 92 470 (дев`яносто дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 74 коп., 3 % річних у сумі 19 264 (дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 86 коп., судовий збір у сумі 9 501 (дев`ять тисяч п`ятсот одна) грн. 85 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 травня 2019 року.

Повний текст рішення складений 29 травня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.