Рішення

від 21.05.2019 по справі 906/203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/203/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Штельмах В.Ю., адвокат, ордер серії КС №376090 від 18.03.2019;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"

до Приватне підприємство "Альфа продукт"

про стягнення 14829,83 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10550,55 грн. основного боргу, 1903,91 грн. пені, 207,29 грн. 3% річних, 2168,08 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно оплатив поставлений товар, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

Ухвали господарського суду від 11.03.2019, 02.04.2019, 06.05.2019 повернулися до суду в відміткою працівника пошти "вибули" та "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Приватного підприємства "Альфа Продукт" є м. Житомир, вул. Івана Сльоти, 48, індекс 10001.

На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (продавець/позивач) та Приватного підприємства "Альфа продукт" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №22203-ЖТ/17, відповідно до якого продавець зобов`язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі (п.п. 1.1. договору).

Асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п.п. 2.1. договору).

Пунктом 5.1.1. договору продавець має право вимагати від покупця оплати фактично поставленого товару в порядку та на умовах визначених у цьому договорі.

Покупець згідно умов п.п. 5.4. договору зобов`язаний оплачувати фактично поставлений товар.

Згідно п. 4.5. договору за згодою продавця покупцеві товар може відпускатись на умовах повної передоплати з відтермінуванням оплати за отриманий Товар.

Максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної. День, наступний за днем виписки видаткової накладної, є першим днем при підрахунку строку на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день (п. 4.8. договору).

На виконання умов договору продавець здійснював поставку тютюнових виробів покупцеві, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться видатковими накладними № ЖТ18-000045351 від 13.06.2018 на суму 7816,32 грн. та № ЖТ18-000046521 від 16.06.2018 на суму 5895,77 грн.

Відповідач, в свою чергу, в повному обсязі поставлений товар не оплатив.

З метою виконання зобов`язань за договором - 27.06.2018. ПП "Альфа продукт" здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору кошти за поставлений товар зараховуються на закриття видаткових накладних за хронологією їх виписки починаючи з накладної з найбільш ранньої дати. Якщо по неоплачених, оплачених частково, або не своєчасно оплачених видаткових накладних Продавцем була виставлена претензія, то в першу чергу покриваються штрафні санкції (пеня, штраф, інфляційні нарахування, тощо).

Отже згідно положень п. 4.4. договору кошти у розмірі 3000,00 грн. були зараховані на погашення заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної № ЖТ18-000045351 від 13.06.2018 товар.

Враховуючи попередню переплату у розмірі 161,54 грн. та з урахуванням часткової оплати видаткової накладної № ЖТ18-000045351 від 13.06.2018р. - станом на день звернення з позовом заборгованість покупця перед продавцем за договором становить 10 550,55 грн.

Слід відзначити, що відповідно до п. 9.8. договору невід`ємною частиною даного договору є Додаток №1, який підписується одночасно з договором, відповідальність за інформацію, зазначену в цьому додатку несе покупець. Про будь-які зміни інформації наведеної у Додатку №1 покупець зобов`язаний повідомити продавця шляхом укладення Додатку №1 в новій редакції. На кожну торгову точку можливим є укладення окремих Додатків №1. В разу не повідомлення продавця про зміну інформації зазначеної у Додатку №1 - відповідальність за будь-які наслідки несе покупець. покупець гарантує і підтверджує, що в будь-якому разі, видаткова накладна, підписана від імені покупця і передана покупцем (безпосередньо чи через представника покупця) продавцю (представнику продавця) - є видатковою накладною, яка підписана належним чином від імені покупця, особою, яка має для цього всі необхідні повноваження. Сторони домовились про те, що обов`язок (і всі ризики, пов`язані з неналежним виконанням цього обов`язку) здійснення контролю за тим, щоб видаткова накладна була підписана від імені покупця уповноваженою особою покладається на покупця, а продавець звільняється від обов`язку і необхідності доводити факт підписання видаткової накладної, від імені покупця, уповноваженою особою. За Продавцем залишається право прийняти в односторонньому порядку рішення про перехід на відпуск товарів покупцю на підставі довіреностей, за формою та порядком заповнення погоджених з продавцем.

Додатком №1 до договору поставки №22203-ЖТ/17 від 14.08.2017 (а.с. 15) визначено перелік матеріально-відповідальних осіб, які уповноважені отримувати матеріальні цінності від продавця, а також зазначені зразки їх підписів.

Проте, частково оплачена видаткова накладна № ЖТ18-000045351 від 13.06.2018 із сторони ПП "Альфа продукт" підписана Сікорською Т. ОСОБА_1 ., а видаткова накладна № ЖТ18-000046521 від 16.06.2018 - Нічевою О.О., які не вписані в Додаток № 1, як особи уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності.

Разом з тим, суд зазначає, що представники покупця Сікорська Т.А. та Нечева О ОСОБА_2 неодноразово отримували товар, поставлений Продавцем згідно видаткових накладних № ЖТ18-000033378 від 02.05.2018; ЖТ18-000034412 від 05.05.2018; № ЖТ18-000037230 від 16.05.2018; № ЖТ18-000038331 від 19.05.2018; № ЖТ18-000041300 від 30.05.2018 та № ЖТ 18-000042425 від 02.06.2018 (а.с. 39-44). Отриманий товар за вказаними видатковими накладними оплачений відповідачем, що підтверджується довідкою №16/2-10/350 від 30.01.2019, виданою ПАТ Ощадбанк , зокрема п. 19, 20, 23, 24, 27 та 28 реєстру платежів (а.с. 45-47).

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі. якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, факт оплати видаткових накладних №ЖТ18-000033378 від 02.05.2018; №ЖТ18-000034412 від 05.05.2018; №ЖТ18-000037230 від 16.05.2018; №ЖТ18-000038331 від 19.05.2018; №ЖТ 18-000041300 від 30.05.2018 та № ЖТ18-000042425 від 02.06.2018 та часткова оплата видаткової накладної № ЖТ18-000045351 від 13.06.2018 свідчать про схвалення відповідачем вчинених Сікорською Т ОСОБА_3 . та Нечевою О.О. правочинів та прийняття зобов`язань, які з цього правочину виникли.

30.07.2018 та 03.09.2018 відповідачу були направлені претензії з вимогою сплатити заборгованість та штрафні санкції за договором (а.с. 24-34), проте листи не були вручені адресату та повернулись Позивачу.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суд з даним позовом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 10550,55 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 1903,91 грн. пені, 207,29 грн. 3% річних, 2168,08 грн. 16% штрафу.

Згідно п. 6.2 договору у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. 0

Також у випадку прострочення платежу понад 3 календарні дні, покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару (п. 6.3. договору).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, виконані позивачем, суд дійшов висновку, що останні є вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 7 зворот - 8), перевіреного судом, розмір 3% річних складає 207,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Альфа продукт" (10001, м. Житомир, вул. І. Сльоти, 48, ід. код 38708682)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, 4-А, ід. код 30622532) 10550,55 грн. основного боргу, 1903,91 грн. пені, 207,29 грн. 3% річних, 2168,06 грн. штрафних санкцій, а також 1921,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.05.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)