Рішення

від 10.05.2019 по справі 911/140/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/140/19

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фамій» , м. Київ

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

Представники сторін:

прокурор - Набок Ю.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фамій» земельної ділянки площею 4,0624 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0074, вартістю 106 410 грн. 87 коп., що розташована по вул. Старокиївська в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що земельна ділянка площею 4,0624 га з кадастровим номером 3223155400:03: НОМЕР_1 : НОМЕР_2 незаконно вибула з державної власності, оскільки державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданий ТОВ Колумб визнано недійсним, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки № 531 від 19.12.2006 року, укладений між ТОВ Колумб та ТОВ Фамій , є нікчемним, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача в засідання суду не з`явились, про причини неявки не повідомили суд належним чином, вимоги суду викладені в ухвалах від 14.01.2019 року, 13.02.2019 року,13.03.2019 року та 03.04.2019 року не виконали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2008 року у справі № 9/423-07 частково задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю Колумб та Фамій (далі - ТОВ Колумб , ТОВ Фамій ) про визнання права власності держави на землю. Вказаним рішенням суду визнано недійсним державний акт на право власності на землю серія НОМЕР_3 із кадастровим номером НОМЕР_4 :033: НОМЕР_2 площею 4,0624 га, що розташована по вулиці Старокиївська в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області. Зазначене рішення суду сторонами у справі не оскаржено і набрало законної сили 26.04.2008 року, що підтверджується наказом господарського суду Київської області про примусове виконання рішення суду від 05.05.2008 року у справі № 9/423-07. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначеним судовим рішенням встановлено, що у 2002 році оформлено ТОВ Колумб державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 на ділянку площею 4,062 га по вулиці Старокиївській у селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт, відповідно до зробленого в ньому запису, зареєстровано 18.07.2002 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Козинської селищної ради за № 7112. Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:03:033: НОМЕР_2 .

19.12.2006 року між ТОВ Колумб та ТОВ Фамій укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур О.І. (номер в реєстрі вчинення нотаріальних дій 10538), зареєстрований в Козинській селищній раді 19.12.2006 року за № 531. За вищевказаним договором право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ Фамій .

На підставі вказаного договору та технічної документації із землеустрою щодо складання (переоформлення) документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, ТОВ Фамій видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 , зареєстрований 22.01.2007 року за № 1499.

Суд дійшов висновку, що на підставі наданих суду прокурором і сторонами документів та пояснень представників прокурора і сторін неможливо встановити обставини оформлення державного акту серії Р1 № 212835, які мають значення для справи, у зв`язку з тим, що у Київському обласному управлінні земельних ресурсів, Управлінні земельних ресурсів у Обухівському районі, Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України , у Козинській селищній раді відсутні передбачені законодавством документи, на підставі яких можна було встановити оформлення вищезазначеного акту.

Також судом встановлено, що в порушення вимог ст. 132 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України Про нотаріат (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.04.2002, на підставі якого ТОВ Колумб набуло право власності на спірну земельну ділянку, не посвідчувався нотаріусами державних нотаріальних контор або приватними нотаріусами за місцезнаходженням спірної земельної ділянки в Обухівському районі Київської області.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, судом зазначено, що відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в разі недодержання вимог Закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що державний акт на право приватної власності на землю від 18.07.2002 року серії Р1 № 212835 було оформлено без достатніх підстав і цей державний акт належить визнати недійсним.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.08.2018 року за № 134610594 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:03:033: НОМЕР_2 не зареєстроване.

Водночас, відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на вищевказану земельну ділянку її власником є товариство з обмеженою відповідальністю Фамій (код 31303494). Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських і споруд (присадибна ділянка).

Таким чином, власником спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3223155400:03:033:0074 на даний час є ТОВ Фамій .

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006 року, укладеного між ТОВ Колумб та ТОВ Фамій , ТОВ Колумб передало у власність ТОВ Фамій земельну ділянку площею 4,062 га із кадастровим номером 3223155400:03:033:0074, що розташована по вулиці Старокиївській у селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка, яка є предметом даного договору, належить ТОВ Колумб , як продавцю, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 № НОМЕР_7 , виданого на підставі договорів купівлі-продажу від 16.04.2002 р. за реєстровими номерами 3842, 3844, 3846, 3848, 3850, 3852, зареєстрованих 18.07.2002 р. у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7112.

Однак, як встановлено судовим рішенням, ТОВ Колумб не набувало права власності на спірну земельну ділянку та не було її власником на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006 № 10538, а відповідно і не мало права щодо розпорядження нею.

Вище наведене свідчить, що спірна земельна ділянка не вибувала з державної власності у встановлений законом спосіб і рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймалось. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 № НОМЕР_7 , на підставі якого ТОВ Колумб оформлено право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400: НОМЕР_8 :033: НОМЕР_2 , останньому в установленому чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством порядку не видався та його державну реєстрацію не проведено. Отже, право власності на спірну земельну ділянку ТОВ Колумб у встановленому законом порядку не набувало.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 59 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено лише один випадок, коли землі водного фонду можуть передаватись у приватну власність.

Слід зазначити, що можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд законом взагалі не передбачена.

Статтею 60 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховний Суд України в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15.

Незаконне вибуття земель державної власності водного фонду у приватну власність на підставі підробленого державного акту та укладеного в подальшому договору купівлі-продажу поза волею держави, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Установлено, що земля, віднесена за договором купівлі-продажу до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відноситься до земель водного фонду та є складовою частиною Канівського водосховища. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, що призвело до передачі у власність земельної ділянки площею 4,062 га.

Зокрема, відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 17.12.2018 за № 01-01/296 та доданих до неї картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка із номером 3223155400:03:033: НОМЕР_2 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водне плесо та 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).

За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 07.08.2018 за № 17-08.1/1601 водні об`єкти, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району поряд зі спірною земельною ділянкою є заплавними озерами (озера-стариці) природного походження та штучно створений водоскидний канал, є складовими частинами акваторії Канівського водосховища річки Дніпро), яка в свою чергу відноситься до великих річок (загальна площа водозбору 504 000 км 2 ). Прибережна захисна смуга біля вищевказаних заплавних озер та водоскидного каналу, як складової Дніпра, становить 100 метрів.

Крім того, установлено, що у 1995 році Інститутом землеустрою Української Академії Аграрних наук розроблено проект формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів (смт. Козин Обухівського району). Загальна площа смт. Козин за вказаним проектом становила 426,3 га.

Обухівською районною радою 21.12.2001 року прийнято рішення № 206.16.XXIII Про зміну меж селища Козин , яким затверджено нову площу та межі смт. Козин - 3071 га.

Рішеннями Київської обласної ради XXIV скликання від 18.09.2003 та від 27.05.2004 року №№ 117-09-XXIV, 183-14-XXIV Про встановлення меж населених пунктів Київської області затверджено нові межі смт. Козин - площею 3943,7 га та 3808,3 га відповідно.

На підставі протесту прокуратури Київської області від 26.10.2005 року Київської обласною радою скасовано вказані вище рішення Про встановлення меж населених пунктів Київської області , у зв`язку з чим на момент прийняття рішенням Козинської селищної ради від 16.12.2008 року № 24 діяли межі і площа смт. Козин, затверджені рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 року № 206.16.ХХІІІ.

Водночас, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області (лист від 30.11.2017 року № 21-10-0.11-18188/2-17) документація із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Козин Обухівського району, що затверджена рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 № 206.16.ХХІІІ Про зміну меж селища Козин , до вказаного Управління та його територіальних органів не передавалась, в місцевому фонді документації із землеустрою не обліковується, а відомості про межі адміністративно- територіальної одиниці смт. Козин до Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру не внесено.

Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Окрім того, не відбулося примусове вилучення майна у дійсного власника із подальшим продажем, а також не ухвалювались рішення щодо припинення права власності на підставі ст. 346 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15 та від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13 та від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц 15.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України до ТОВ Фамій .

Крім того, позовна заява про витребування земельної ділянки водного фонду із приватної власності у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у справі Хамер проти Бельгії Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.07 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих в користування земельних ділянок водного фонду, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини, а прокурором обрано вірний спосіб захисту інтересів територіальної громади, зазначений в позові.

Тим більше, що Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності (користування) відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності (користування) на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах Раймондо проти Італії від 22.02.94, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05.07.01, Аркурі та інші проти Італії від 05.07.01, Ріела та інші проти Італії від 04.09.01, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06.11.08).

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність (користування), і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте.

Крім того, Європейський суд з прав людини розглядаючи справу № 34044/02 Депаль проти Франції (рішення від 29.03.10) підтвердив, що політика облаштування території і охорона навколишнього природного середовища, де переважаюче місце займає загальносуспільний інтерес, надає державі більш широку свободу дій, а ніж при врегулюванні приватних правовідносин (п.п. 83-84). У зв`язку з цим право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту земель, належить, в першу чергу, національній владі (п.п. 87, 92, 93).

Обґрунтованість посилання прокурора у аналогічних правовідносинах на вищевказані рішення Європейського суду з прав людини підтримано і Верховним Судом у правовій позиції, викладеній в постанові від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

За таких обставин суспільним , публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель водного фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, земель водного фонду, як національного багатства України та як джерела задоволення потреб суспільства в водних ресурсах. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та водні ресурси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибули з такої власності.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.ст. 3, 4 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води; природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки);штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Як вбачається із вищевказаних статей водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у водних ресурсах.

Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять єдиний водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідач по справі в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. ст. 1, 3, 4 Водного кодексу України) природних ознак спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що землі водного фонду вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачів на користь держави відповідає критерію законності: витребування з її власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 Земельного кодексу України, статті 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

За таких обставин позов першого заступника прокурора Київської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-251 Оці5.

Відповідно до інформації Козинської селищної ради (лист від 16.01.2018 року № 45) будь-якою інформацією щодо закріплення меж території межовими знаками селищна рада не володіє, так само інформація щодо технічної документації із землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Козин та рішення ради, яким така документація затверджена, в Козинській селищній раді відсутня.

Таким чином, з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 911/4654/15 та в постанові Верховного Суду України від 27.09.2017 року у справі № 6-2686цс16, межі смт. Козин Обухівського району, затверджені рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 року № 206.16.XXIII Про зміну меж селища Козин , вважаються не встановленими, а тому власником є Київська обласна державна адміністрація.

У даному позові від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію як орган в особі держави, поза волею якого спірна земля вибула з її власності, що суперечить загальним принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Проте, Київською обласною державною адміністрацією по теперішній час жодних заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин та повернення незаконно набутої у власність земельної ділянки не вжито, у зв`язку із чим вказане порушення чинного законодавства на даний час залишається не усунутим.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № 1-1/99 поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та ст. 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 № З-рп/99, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Однак, враховуючи, що Київською обласною державною адміністрацією заходи щодо звернення до суду із позовною заявою про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння на користь держави не вживались, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави цим органом, що у відповідності до вимог ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Таким чином, перший заступник прокурора Київської області звертається з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру у зв`язку з нездійсненням Київською обласною державною адміністрацією захисту інтересів держави в суді, як суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також, Київській обласній державній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт порушення інтересів держави внаслідок укладення подальшого договору купівлі-продажу раніше відомо не було, оскільки він укладався без її участі. Окрім цього, Київська обласна державна адміністрація як сторона у справі № 9/423-07 господарським судом Київської області не залучалась, участі у ній не приймала.

Таким чином вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, який є позивачем, а тому перебіг строку починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався або міг дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.3018 у справі 368/1158/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц та Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності прокурору звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, буд. 1, код 00022533) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Фамій (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 31, код 31303494) земельну ділянку площею 4,0624 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0074 вартістю 106 410,87 грн., що розташована по вулиці Старокиївська в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фамій (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 31, код 31303494) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, буд. 27/2, код 02909996) - 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору..

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 30.05.2019 року.

Суддя Л.Я. Мальована