Рішення

від 31.05.2019 по справі 924/96/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2019 р. Справа №924/96/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А", м. Хмельницький

до приватного підприємства "Ярсі", м. Хмельницький

про стягнення 298920,00 грн. основного боргу, 56782,49 грн. інфляційних нарахувань та 16338,23 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 298920,00 грн. основного боргу, 56782,49 грн. інфляційних нарахувань за період травень 2017 року - грудень 2018 року та 16338,23 грн. 3% річних за період з 04.04.2017р. по 29.01.2019р.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №28 від 23.02.2016р.

Позивач наголошує на тому, що передав відповідачу продукцію згідно видаткових накладних: №РН-ил00013 від 12 липня 2016 року на суму 403 520,00 грн.; №РН-сч00012 від 17 січня 2017 року на суму 478400,00 грн.; №РН-сч00038 від 26 січня 2017 року на суму 220000,00 грн.; №РН-фв00051 від 29 березня 2017 року на суму 298000,00 грн. Разом на суму 1399920,00 грн. Відповідач всупереч покладених на себе зобов`язань за договором не здійснив в повному обсязі перерахування коштів в сумі 298920,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позивач нарахував відповідачу 56782,49 грн. інфляційних нарахувань та 16338,23 грн. 3% річних.

Відповідач у запереченнях на позов від 14.03.2019р. зазначив, що 26.02.2019р. позивачу було направлено лист №5 від 14.02.2019р. про переведення боргу з ПП "Ярсі" на ПМП "Сковод" в розмірі 108503,00грн., так як в ТОВ "Валон-А" виникла заборгованість перед ПМП "Сковод" в сумі 108503,00грн., а ПМП "Сковод" в свою чергу направив лист для ТОВ "Валон-А" про те що він не заперечує про переведення боргу. ПП "Ярсі" не отримало відповіді від ТОВ "Валон-А". В усній формі підчас спілкування з Керівником ТОВ "Валон-А" було запропоновано підготувати та підписати Додаткову угоду до Договору поставки №28 від 23 лютого 2016р. про відтермінування оплати боргу в сумі 190417,00 грн. до 30.06.2019р. виклавши всі обставини, а саме, основний вид діяльності підприємства це електромонтажні роботи, всі замовлення ПП "Ярсі" на проведення робіт отримує приймаючи участь в публічних торгах, які відбуваються в період травень - червень. Відповідач просить суд врахувати дані обставини.

Представник позивача в судове засідання 31.05.2019р. не з`явився, в судовому засіданні 02.05.2019р. наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2019р. не з`явився, в судовому засіданні 02.05.2019р. проти позову заперечував.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

23.02.2016р. між ТОВ "Валон-А" (Продавець) та ПП "Ярсі" (Покупець) укладено договір поставки №28.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору Продавець продає, а Покупець купує продукцію в повній відповідності з технічною характеристикою на умовах, по ціні, та в кількості і у відповідності з якістю, яка передбачена дійсним Договором та зазначена в Рахунках-фактурах та Специфікаціях. Всі Додатки є невід`ємною частиною дійсного Договору. Дійсним Продавець підтверджує, що у відношенні продукції відсутні права третіх осіб на нього, а саме: права наймача, право застави, продукція не знаходиться під арештом, забороною на відчуження, на продукцію відсутні інші права чи обмеження, що опливають на повноваження Продавця щодо укладення договору.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2, 3.3 договору Покупець, після підписання дійсного договору, проводить попередню оплату зазначену в Рахунках - фактурах та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Остаточний розрахунок за продукцію Покупець проводить на протязі трьох банківських днів після повідомлення Продавця про готовність продукції до поставки. В будь-якому випадку відвантаження продукції Покупцю проводиться тільки після проведення повного розрахунку по Договору з боку Покупця.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору поставка продукції здійснюється протягом 30 діб, з дати зарахування попередньої оплати, проведеної Покупцем на рахунок Продавця, згідно п.п. 3.1 даного договору, по окремим видам продукції строк поставки оговорюється окремо. Покупцю надається право дострокової оплати поставки продукції за погодженням з Продавцем.

Згідно з п. 4.3 договору зобов`язання Продавця щодо поставки продукції вважається виконаним після того як він надав Покупцю продукцію на своєму підприємстві.

У відповідності до п. 6.1 договору за невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність на підставі діючого законодавства України.

За п. 8.2 договору після закінчення строку договору у разі, якщо жодна сторона в термін 20 (двадцять) днів до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на 1 рік і так далі по строкам. У випадках не передбачених дійсним Договором, Сторони керуються діючим законодавством України.

Згідно з п. 8.8 договору сторони не мають права передавати третій особі права та обов`язки по дійсному Договору без письмового погодження іншої Сторони.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні: №РН-ил00013 від 12 липня 2016 року на суму 403520,00 грн.; №РН-сч00012 від 17 січня 2017 року на суму 478400,00 грн.; №РН-сч00038 від 26 січня 2017 року на суму 220000,00 грн.; №РН-фв00051 від 29 березня 2017 року на суму 298000,00 грн. За вказаними видатковими накладними позивач поставив відповідачу 1399920,00 грн.

У матеріалах справи наявні рахунки-фактури, виставлені позивачем відповідачу, на суму 1399920,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні довіреності на отримання товару за рахунками-фактурами.

Відповідач здійснював попередню оплату за умовами договору, на загальну суму 1101000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 28.04.2016р. на суму 403520,00 грн., від 26.12.2016р. на суму 154000,00 грн., від 26.12.2016р. на суму 208600,00 грн., від 26.12.2016р. на суму 239200,00 грн., від 26.12.2016р. на суму 95680,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявні лист відповідача щодо переведення боргу з ПП "Ярсі" на ПМП "Сковод" в розмірі 108503,00 грн. та лист ПМП "Сковод" щодо того, що ПМП "Сковод" не заперечує щодо переведення боргу з ПП "Ярсі" на ПМП "Сковод" в розмірі 108503,00 грн.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, 23.02.2016р. між сторонами у справі укладено договір поставки №28, за умовами якого відповідач зобов`язався розрахуватись за поставлену продукцію.

Судом враховується, що правовідносини між сторонами виникли на підставі наявного в матеріалах справи договору №28 від 23.02.2016р.

Укладений у даній справі правочин - договір поставки №28 від 23.02.2016р., з якого виникли взаємні права та обов`язки, за своїм змістом і правовою природою підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" (ст. ст. 655 - 712).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ст. 663 цього Кодексу продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В свою чергу, за ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Судом враховується, що сторони договору обумовили у п. 3.2, що остаточний розрахунок за продукцію відповідач мав здійснити протягом трьох банківських днів після повідомлення позивача про готовність продукції до поставки.

Як вже зазначалось, відповідач здійснював попередні оплати, в тому числі, сплативши 403520,00 грн. за платіжним дорученням від 28.04.2016р., а також 26.12.2016р. платіжними дорученнями на загальну суму 697480,00 грн.

Таким чином, за видатковою накладною №РН-сч00038 від 26 січня 2017 року відповідач здійснив оплату на суму 219080,00 грн., утворивши заборгованість в розмірі 920,00 грн., а також не розрахувався за видатковою накладною №РН-фв00051 від 29 березня 2017 року на суму 298000,00 грн.

Оскільки в день поставки відповідач, фактично, був повідомлений про поставку (отримував товар), та, відповідно, був проінформований про готовність продукції до поставки, розрахунок за вказаними видатковими накладними, з врахуванням п. 3.2 договору, відповідач мав здійснити: по 31.01.2017р. (включно) на суму 920,00 грн. та по 03.04.2017р. (включно) на суму 298000,00 грн.

Таким чином, за видатковою накладною №РН-сч00038 від 26 січня 2017 року заборгованість в розмірі 920,00 грн. виникла з 01.02.2017р., за видатковою накладною №РН-фв00051 від 29 березня 2017 року заборгованість в розмірі 298000,00 грн. виникла з 04.04.2017р.

Вищезазначену заборгованість відповідачем не сплачено, доказів сплати матеріали не містять. Факт несплати заборгованості в розмірі 298920,00 грн. відповідачем не заперечувався.

Посилання відповідача на те, що він звертався до позивача з листами щодо переведення боргу судом до уваги не приймаються, оскільки сторони при укладенні договору у п. 8.8 договору передбачили, що не мають права передавати третій особі права та обов`язки по дійсному договору без письмового погодження іншої сторони. Письмового погодження на переведення боргу зі сторони позивача матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 298920,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу 56782,49 грн. інфляційних нарахувань за період травень 2017 року - грудень 2018 року та 16338,23 грн. 3% річних за період з 04.04.2017р. по 29.01.2019р.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що розрахунок здійснений в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 16338,23 грн. 3% річних за період з 04.04.2017р. по 29.01.2019р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 56782,49 грн., заявлених за період травень 2017 року - грудень 2018 року, судом враховується наступне.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат наведена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. по справі №910/23359/15.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період травень 2017 року - грудень 2018 року на заборгованість в розмірі 298920,00 грн. складає 56708,31 грн.

Таким чином, у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 74,18 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Ярсі" (м.Хмельницький, вул. Чорновола, буд. 159/2 код 32101536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А" (м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, буд. 9 код 14152239) 298920,00 грн. (двісті дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 56708,31 грн. (п`ятдесят шість тисяч сімсот вісім гривень 31 коп.) інфляційних нарахувань, 16338,23 грн. (шістнадцять тисяч триста тридцять вісім гривень 23 коп.) 3% річних, 5579,50 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 74,18 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, буд. 9 ), 3- представнику позивача Савченку Ярославу Васильовичу (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська. 79),

4 - відповідачу (29006, м.Хмельницький, вул. Чорновола, буд. 159/2).

Всім рек. з повід.