Рішення

від 20.05.2019 по справі 915/526/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 915/526/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ОІЛ» , вул. Пітерська, 5 А, м. Київ, 03087 (код ЄДРПОУ 37378717)

адреса для листування: вул. Морехідна, 1В/3, оф. 208, м. Миколаїв, 54038

до відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 07856371)

про стягнення коштів в розмірі 34 928, 57 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ОІЛ» з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» грошових коштів в загальній сумі 34 928, 57 грн., з яких: 29 592, 00 грн. - основного боргу; 2 658, 41 грн. - пені; 2 002, 00 грн. - інфляційних втрат та 676, 16 грн. - 3 % річних.

Позивач ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» також просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» судовий збір в сумі 1 921, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 17112017/01 від 17.11.2017 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за отриманий товар та нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 175, 222, 232 ГК України, ст. 11, 253, 509, 530, 610, 625, 626, 629, 655, 662-664, 692, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

08.05.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5574/19).

Докази направлення 05.04.2019 року копії відзиву з додатками на адресу ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» долучено до відзиву. Відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено:

- під іншими судовими витратами, які підлягають розподілу, законодавець визначив саме витрати, пов`язані з наданням послуг адвокатом, які підтверджені відповідними документами;

- Кір`яков Артур Сергійович набув право на здійснення адвокатської діяльності з 17.12.2018 року, тобто після підписання договору. При цьому, він не є працівником адвокатського бюро ВАРТОВІ Пучин , так як займається індивідуальною адвокатською діяльністю. Навіть, якщо на момент підписання договору про надання правової допомоги № 17 від 01.06.2018 року, Кір`яков Артур Сергійович і був працівником адвокатського бюро ВАРТОВІ Пучин - то він не був адвокатом;

- акт надання послуг № 28 від 04.03.2019 року, який підписаний адвокатом Пучиним Максимом Федоровичем (адвокат з 22.06.2012 року), але ОСОБА_1 підписує вказаний акт ні як адвокат, а як відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- позовна заява від 12.03.2019 року, заява від 12.03.2019 року, попередній (орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи від 12.03.2019 року підписані адвокатським бюро Вартові Пучин в особі адвоката Глушаниця Андрія Леонідовича.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

17.11.2017 року між ДП «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець) та ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» (постачальник) було укладено договір поставки № 17112017/01 (арк. 34-38).

Відповідно до п. 9.3 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 3.4 Договору при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; сертифікат або паспорт якості на товар; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному договору, якщо інше не визначено в специфікації, здійснюється в розмірі 100 % від суми специфікації протягом 14 календарних днів з моменту приймання товару.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

На виконання умов договору між сторонами складено та підписано Специфікацію № 5 від 21.05.2018 року на суму 29 592, 00 грн. (арк. 39).

Пунктом 4 Специфікації сторони погодили, що в усьому іншому, що не передбачено цією Специфікацією, сторони керуються положеннями вищевказаного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору (з урахуванням специфікації) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 29 592, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № Г-0523-0002 від 23.05.2018 року (арк. 40).

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № 17112017/01 від 17.11.2017 року.

На виконання умов договору та податкового законодавства зареєстровано податкову накладну № 57 від 23.05.2018 року (арк. 41-42).

Відповідач 26.06.2018 року направив на адресу позивача ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» лист № 2396, в якому відповідач повідомив, що у зв`язку з важким фінансовим становищем не має можливості погасити заборгованість. Крім того, відповідач в листі зазначив, що гарантує провести оплату до 2 липня 2018 року (арк. 43).

04.07.2018 року Державний концерн Укроборонпром на адресу позивача ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» направиви лист № UOP 1.011-6103, в якому Державний концерн Укроборонпром повідомив, що концерн звернувся до ДП «Миколаївський бронетанковий завод» щодо проведення переговорів про погашення заборгованості перед ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» (арк. 44).

12.11.2018 року відповідач направив на адресу позивача ТзОВ «ГЕРМЕС ОІЛ» лист № 3659, в якому відповідач повідомив, що скрутне становище підприємства не дозволило здійснити відповідний розрахунок. Крім того, відповідач в листі зазначив, що у разі отримання додаткових джерел доходу заборгованість буде погашена в першочерговому порядку (арк. 45).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 29 592, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною (арк. 40).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 29 592, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 29 592, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 676,16 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 07.06.2018 року по 11.03.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 676,16 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 6). Період нарахування визначено правильно.

Позивачем також нараховано відповідачу 2 002, 00 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань за період з червня 2018 року по січень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 6).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 2 002, 00 грн. та 3 % річних у сумі 676,16 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.5 Договору закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу 2 658, 41 грн. пені.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 08.07.2018 року по 07.01.2019 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно (після спливу 30 календарних днів з дня настання граничного строку оплати). Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 5). Отже, нарахування пені в сумі 2 658, 41 грн. є обґрунтованим та підставним.

08.04.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 5573/19), в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з ДП «Миколаївський бронетанковий завод» на 95 % (арк. 67).

Клопотання мотивоване тим, що:

- кошти в сумі 26 000 000, 00 грн., що знаходяться на рахунках ДП МБТЗ у ПАТ Банк Київська Русь заблоковано та з 19.07.2015 року банк перебуває в стані ліквідації;

- станом на день подання заяви ДП «МБТЗ» виконує судові рішення про стягнення коштів на користь інших осіб на загальну суму 34 000 000, 00 грн. по справам № 915/861/14, № 915/330/15, № 915/270/15, № 915/919/15, № 915/12504/18;

- відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу, підприємством виконується державне замовлення на 2017 рік.

Клопотання обґрунтоване приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 %. Враховуючи вищевикладене, до стягнення підлягає пеня в розмірі 1 329, 21 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 1 329, 20 грн. слід відмовити.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки, який в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий товар. Проте, відповідачем оплату за отриманий товар не проведено у повному обсязі та у встановлені строки, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем обґрунтовано нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати. Крім того, обґрунтовано відповідно до вимог законодавства та умов договору нараховано пеню. Застосувавши приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 50 %. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір в розмірі 1 921 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено наступне.

01.06.2018 року між Адвокатським бюро "ВАРТОВІ Пучин" та ТзОВ "Гермес Оіл" було договір про надання правової допомоги № 17 (арк. 46-48).

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього Адвокатське бюро зобов`язується здійснювати представництво, захист та надавати інші види правової допомоги клієнту у взаємовідносинах з Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод", а також у будь-яких судах усіх інстанцій у справі про стягнення грошових коштів, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги, а також у випадку необхідності - покрити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони погодили наступне (арк. 49).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди розмір гонорару адвокатського бюро за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п.п. 1.1 - 1.5. цієї додаткової угоди, становить 25 000 (двадцять тисяч ) гривень 00 коп.

04.03.2019 року між Адвокатським бюро "ВАРТОВІ Пучин" та ТзОВ "Гермес Оіл" було складено та підписано Акт надання послуг № 28 (арк. 50), який зі сторони виконавця підписано Пучиним Максимом Федоровичем.

ТзОВ "Гермес Оіл" було перераховано на рахунок Адвокатського бюро "ВАРТОВІ Пучин" оплату за правову допомогу в загальній сумі 25 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 46 від 23.01.2019 року та № 105 від 15.02.2019 року (арк. 51-52).

Судом встановлено наступне.

Договір про надання правової допомоги № 17 від 01.06.2018 року укладено з Адвокатським бюро "Вартові Пучин" (зі сторони Адвокатського бюро "Вартові Пучин" останній підписано керуючим партнером Кір`яковим А. С. ).

Пунктом 5.3 Договору передбачено клієнт надає згоду на виконання будь-яких дій, передбачених даним договором помічнику адвоката Пучина Максима Федоровича - Кір`якову Артуру Сергійовичу. Дана згода дана з розумінні п. 8.2. Положення про помічника адвоката Затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25 вересня 2015 року № 113.

Право на зайняття адвокатською діяльністю було одержано Кір`яковим А. ОСОБА_2 . 17.12.2018 року (після укладення як договору про надання правової допомоги від 01.06.2018 року, так і додаткової угоди від 01.06.2018 року). При цьому, адвокат Кір`яков А. С. відповідно до Витягу з єдиного реєстру адвокатів України займається індивідуальною адвокатською діяльністю.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП на Адвокатське бюро "Вартові Пучин" (м. Київ ) керуючим партнером (учасник бюро, в тому числі підписант) є ОСОБА_1 , який відповідно до Витягу з єдиного реєстру адвокатів України має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво від 22.06.2012 року).

Акт надання послуг № 28 від 04.03.2018 року підписано Пучиним М. Ф. , адвокатом, керуючим партнером Адвокатського бюро "Вартові Пучин", відповідно до якого надано послуги з правової допомоги на суму 25 000 грн., а саме: юридична консультація, вжиття заходів досудового врегулювання спору, попереднє опрацювання матеріалів, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви та додатків.

Натомість, позовна заява від 12.03.2019 року, заява від 12.03.2019 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи від 12.03.2019 року підписані Адвокатським бюро Вартові Пучин в особі адвоката Глушаниці Андрія Леонідовича , який відповідно до поданого самим позивачем Витягу з єдиного реєстру адвокатів України серії ВЕ № 0961 займається індивідуальною адвокатською діяльністю (м. Миколаїв).

При розгляді справи судом також враховано правову позицію колегії суддів КГС ВС по справі № 922/1163/18, викладену в додатковій постанові від 06.03.2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених до стягнення коштів на професійну правничу допомогу, оскільки подані суду докази не дозволяють достовірно встановити як факт надання послуг з професійної правничої допомоги та їх розмір (в договорі містяться різні суми), так і особу, яка надавала послуги з професійної правничої допомоги. Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» , вул. 1 Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 07856371) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ОІЛ» , вул. Пітерська, 5 А, м. Київ, 03087 (код ЄДРПОУ 37378717):

- 29 592, 00 грн. (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн. 00 коп.)- основного боргу;

- 1 329, 21 грн. (одна тисяча триста двадцять дев`ять грн. 21 коп.) - пені;

- 2 002, 00 грн. (дві тисячі дві грн. 00 коп.) - інфляційних втрат;

- 676, 16 грн. (шістсот сімдесят шість грн. 16 коп.) - 3 % річних;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 1 329, 20 грн. (одна тисяча триста двадцять дев`ять грн. 20 коп.).

5. Відмовити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЕРМЕС ОІЛ» , вул. Пітерська, 5 А, м. Київ, 03087 (код ЄДРПОУ 37378717) в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.05.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш