Ухвала

від 10.02.2010 по справі 17/498/08-нр

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ С УД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2010 р. № 17/498/08-НР

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого:

суддів: Кравчука Г.А.

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

перевіривши матеріали касаційної скарги

Фізичної особи-підпр иємця ОСОБА_1

на постанову Одеського апеляційного го сподарського суду

від 10.11.2009р.

у справі №17/498/08-НР

Господарського суду Миколаївської області

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехінж инерінг"

про розірвання договору на надання послуг та стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В :

До Вищого господарськ ого суду України надійшла ка саційна скарга Фізичної особ и-підприємця ОСОБА_1, прот е вона не може бути прийнята д о розгляду, через невідповід ність вимогам розділу ХІІ1 Го сподарського процесуальног о кодексу України з таких під став.

Так, до касаційної скарги Фі зичної особи-підприємця ОС ОБА_1 доданий примірник кви танції №222 від 08.12.2009р. про сплату 793, 22 грн. державного мита з каса ційної скарги, однак держмит о сплачено не у встановленом у розмірі виходячи з наступн ого.

Як вбачається з матеріалів справи, позов в ній пред'явлен ий про розірвання договору н а надання послуг та стягненн я збитків, тобто містить вимо ги як майнового, так і немайно вого характеру.

Рішенням Господарського с уду Миколаївської області ві д 13.08.2009р., залишеним без змін пос тановою Одеського апеляційн ого господарського суду від 10.11.2009р., позов задоволено частко во. Постановлено розірвати у кладений сторонами договір п ро надання послуг №У01/08 від 11.01.2007 р.; стягнути з Товариства з обм еженою відповідальністю "Буд техінжинерінг" на користь Фі зичної особи-підприємця ОС ОБА_1 85 грн. державного мита. В решті позову постановлено в ідмовити.

В своїй касаційній скарзі п озивач просить змінити вказа ні рішення і постанову в част ині підстави задоволення поз ову про розірвання договору на надання послуг №У01/08, укладе ного 11.01.2007р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та То вариством з обмеженою відпов ідальністю "Будтехінжинерін г"; скасувати вказані рішення і постанову в частині відмов и в задоволенні позовних вим ог про стягнення 158 644 грн.; винес ти нове рішення в цій частині , яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехінжинерінг" на корист ь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 158 644 грн., тобто вимог и позивача стосуються позовн их вимог як майнового, так і не майнового характеру.

Зважаючи на викладене, при подачі касаційної скарги де ржавне мито повинно було бут и обраховане та сплачене з вр ахуванням наявності як вимог майнового, так і немайнового характеру, виходячи з наступ ного.

Згідно ст. 46 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни державне мито сплачуєть ся в доход державного бюджет у України в порядку і розмірі , встановлених законодавство м України.

Із змісту п.36 Інструкції “Пр о порядок обчислення та спра вляння державного мита”, зат вердженої наказом Головної д ержавної податкової інспекц ії України від 22 квітня 1993 р. N 15, в бачається, що позовні заяви, я кі носять одночасно майнови й і немайновий характер, опла чуються державним митом як з а ставками, встановленими дл я позовів майнового характер у, так і за ставками, встановле ними для позовів немайнового характеру.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Д екрету Кабінету Міністрів Ук раїни “Про державне мито” ві д 21.01.1993 року №7-93 із заяв майновог о характеру, що подаються до г осподарських судів державне мито сплачується у розмірі о дного відсотку ціни позову, а ле не менше 6 неоподатковуван их мінімумів доходів громадя н і не більше 1500 неоподатковув аних мінімумів доходів грома дян.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Госп одарського процесуального к одексу України у позовах про стягнення грошей ціна позов у визначається стягуваною су мою.

Відповідно до ст. 3 п.2 пп. пп. “б ”, “в” Декрету Кабінету Мініс трів України “Про державне м ито” від 21.01.1993 року №7-93 із позовн их заяв немайнового характер у державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих м інімумів доходів громадян.

Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 ро ку №7-93 із касаційних скарг на р ішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підляга є сплаті у разі подання заяви , для розгляду спору в першій і нстанції, а із спорів майново го характеру - у розмірі 50 від сотків ставки, обчисленої ви ходячи з оспорюваної суми.

Отже державне мито з касаці йної скарги належить обчислю вати та сплачувати до держав ного бюджету з врахуванням в имог вказаних норм Декрету К абінету Міністрів України “П ро державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 як за ставками, встановлен ими для позовів майнового ха рактеру, так і за ставками, вст ановленими для позовів немай нового характеру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і по вертається судом, якщо до ска рги не додано документів, що п ідтверджують сплату державн ого мита у встановлених поря дку і розмірі.

За вказаних обставин касац ійна скарга Фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_1 підляга є поверненню відповідно до п . 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського проц есуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, кер уючись ст. 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського про цесуального кодексу України , Вищий господарський суд Укр аїни, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Фізи чної особи-підприємця ОСОБ А_1 на постанову Одеського а пеляційного господарського суду від 10.11.2009р. у справі №17/498/08-НР Господарського суду Миколаї вської області повернути осо бі, що її подала, а справу - до місцевого господарського су ду.

Головуючий с уддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М . Мачульський

В .І. Шаргало