Постанова

від 30.05.2019 по справі 707/974/19

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/862/19Головуючий по першій інстанції Соколишина Л.Б. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Сіренка Ю.В., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Вказує, що ним до Черкаського районного суду Черкаської області подається позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики отриманої в інтересах сім`ї.

Заявник зазначає, що в даному випадку предметом спору є стягнення коштів в сумі 9000 дол. США основного боргу за договором позики від 27.03.2017 року, що в гривневому еквіваленті станом на момент подачі позову становить 240 424, 85 грн, а також процентів за період з 27.03.2017 року по 27.02.2019 року в сумі 15 840 дол. США, що в гривневому еквіваленті на момент подачі позову становить 423 147, 73 грн, а також індекс інфляції з червня 2017 року по квітень 2019 року в сумі 48 493, 52 грн та 3% річних з 27.06.2017 року по 18.04.2019 року в сумі 13 061, 94 грн, а всього 725 128, 04 грн.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в добровільному порядку не бажають виконати свої зобов`язання за вищевказаним договором. При цьому, так як позика бралась в інтересах їх сім`ї, то відповідачі зобов`язані повернути кошти солідарно.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 725 128, 04 грн, які знаходяться на р/р НОМЕР_1 в КБ Приватбанк МФО 354347; р/р НОМЕР_2 в КБ Приватбанк МФО 354347; р/р НОМЕР_3 в КБ Приватбанк МФО 354347; р/р НОМЕР_4 в АТ КБ Сбербанк МФО 320627, які відкриті на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , та на ТОВ Смарт Хаус Девелопмент ЄДРПОУ 39887882. Вжити заходів для забезпечення позову шляхом внесення заборони відчуження нерухомого та рухомого майна (заборонити вчиняти будь-які дії відносно майнових прав) ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вжити заходів для забезпечення позову шляхом внесення заборони відчуження нерухомого та рухомого майна (заборонити вчиняти будь-які дії відносно майнових прав) ОСОБА_3 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Також при наявності доходів у відповідачів накласти на них арешт в сумі 725 128, 04 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, що відкриті на ім`я ОСОБА_2 та ТОВ Смарт Хаус Девелопмент , співзасновником та керівником якого є останній, являються необґрунтованими, оскільки заявником не надано жодних доказів, що такі рахунки дійсно існують у зазначених банківських установах та відкриті саме на таку особу.

Крім того, у матеріалах доданих до заяви про забезпечення позову відсутні відомості щодо рухомого майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та його вартості за указаними адресами, на яке можливо накласти арешт, що унеможливлює суд дійти висновку взагалі про наявність такого майна та співмірності забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Також судом зазначено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, зокрема відсутні докази, що свідчать про вчинення відповідачами дій, спрямованих на здійснення реалізації майна.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права, судом не в повному обсязі з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а тому просив ухвалу суду скасувати, а заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на ті ж обставини, що і в поданій ним заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що заявником не наведено доказів співмірності заявлених позовних вимог заходам забезпечення позову. Заявником не обґрунтовано необхідність застосування саме таких видів забезпечення позову, що зазначені у заяві; не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до договору позики від 27 березня 2017 року укладеного між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 9000 дол. США, що є еквівалентом (станом на 27.03.2017 року) 244 121,03 грн, а позичальник зобов`язався повернути позику до 27 жовтня 2017 року.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, ОСОБА_1 вказував на те, що ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав, борг не повернув, а тому наразі в нього виникла заборгованість перед заявником на загальну суму 725 128, 04 грн. Крім того, у зв`язку із тим, що кошти бралися ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, співвідповідачем у справі є його дружина ОСОБА_3 , яка являється солідарним боржником у даному зобов`язанні.

Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, виходячи з наступного.

Щодо накладення арешту на грошові кошти у розмірі 725 128,04 грн, які знаходяться на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , № НОМЕР_6 в АТ КБ Приватбанк та на розрахунковому рахунку № НОМЕР_4 в АТ КБ Сбербанк , що відкриті, як стверджує заявник, на ім`я ОСОБА_2 та ТОВ Смарт Хаус Девелопмент , керівником та засновником якого, на думку ОСОБА_1 , являється останній, то колегія суддів відхиляючи дані аргументи скаржника виходить з наступних міркувань.

В пункті 4 постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року N 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

ОСОБА_1 , вказуючи на наявність зазначених рахунків жодних доказів про їх існування до суду не надав, та крім того, якщо припустити, що вказані рахунки відкриті на ТОВ Смарт Хаус Девелопмент , то вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, може бути перешкодою у здійсненні господарської діяльності товариством.

Щодо вимог викладених в заяві про забезпечення позову в частині вжиття заходів для забезпечення позову шляхом внесення заборони відчуження нерухомого та рухомого майна ОСОБА_3 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , то колегія суддів вважає їх також безпідставними з огляду на наступне.

Як видно із договору позики від 27 березня 2017 року, він був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому з його змісту не вбачається, що укладений він був саме в інтересах сім`ї, хоча ОСОБА_3 і було надано згоду на його укладення. Вказані обставини будуть встановлюватися судом при вирішенні спору по суті, а тому заходи забезпечення позову, які заявник просить застосувати до майна, яке належить дружині ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

Разом з тим, заява в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом внесення заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає обґрунтованою.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття таких заходів.

Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 18.04.2019 року, ОСОБА_2 є власником 27/400 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Колегія суддів, установивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення боргу за договором позики, ціна позову становить 725 128, 04 грн, окрім 27/400 частини житлового будинку іншого майна відповідач не має, приходить до висновку про необхідність частково задовольнити заяву про забезпечення позову, а саме шляхом заборони відчуження вищезгаданого нерухомого майна в межах суми заборгованості.

Інші аргументи апеляційної скарги на правильність, обґрунтованість та законність ухвали суду першої інстанції не впливають.

Згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2019 року - скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 у вжитті заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме АДРЕСА_4 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким забезпечити позов шляхом заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_2 , а саме АДРЕСА_4 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосереднього до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року.

Судді: