Постанова

від 29.05.2019 по справі 910/15367/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа№ 910/15367/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 18.02.2019 (вх. №09.1-04.1/1717/19 від 28.02.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019

у справі №910/15367/18 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЄТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"

про стягнення 189 060,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача - Баланьов А.О. довіреність № б/н від 16.07.2018

від відповідача - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЄТІ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" про стягнення 189 060,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем помилково було перераховано відповідачу кошту згідно платіжного доручення № 493 від 05.04.2017, а тому на підставі ст. 1212 ЦК України просить стягнути з ТОВ "Октагон-Аутдор" вищенаведену суму.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 (повний текст складено 04.02.2019) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЄТІ" 189 060 грн 00 коп. помилково перерахованих грошових коштів.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України та встановлення відсутності правової підстави для набуття відповідачем помилково перерахованих коштів в сумі 189 060 грн, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор", 21.02.2019 подав апеляційну скаргу б/н від 18.02.2019 (вх. №09.1-04.1/1717/19 від 28.02.2019), просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/15367/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповним дослідженням усіх обставин справи з неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт наполягає на помилковості висновків суду щодо відсутності правової підстави для перерахування позивачем спірної суми, оскільки вказані кошти є платою за надані відповідачем послуги згідно договору № 205-16 від 24.06.2016. Також відповідач вказує на те, що з огляду на наявність договірних правовідносин між сторонами, судом першої інстанції невірно було застосовано приписи ст. 1212 ЦК України. За доводами скаржника, судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у державної податкової інспекції доказів, а саме Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ВЕРАЄТІ", яким підтверджується те, що позивач скористався правом на отримання податкового кредиту. Відповідачем в суді апеляційної інстанції надано новий доказ - рахунок № 677.1 від 21.02.2017, який, за твердженнями апелянта, не поданий в суді першої інстанції з підстав його відмови у залучені, що, на переконання сторони, є порушенням норм процесуального права.

Одночасно ТОВ "Октагон-Аутдор" заявлено клопотання про витребування доказів - Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "ВЕРАЄТІ".

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 18.02.2019 (вх. №09.1-04.1/1717/19 від 28.02.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/15367/18. Позивачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також надано сторонам строк на подання заяв, клопотань, пояснень, але не пізніше 27.03.2019.

19.03.2019 від ТОВ "ВЕРАЄТІ" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказує на те, що призначення платежу за платіжним дорученням № 493 від 05.04.2017 містить посилання на рахунок № 677 від 21.02.2017, тоді як, відповідач не виставляв такого рахунку саме позивачу. За твердженнями позивача, надання відповідачем послуг на вказану у платіжному дорученні суму також не передбачалось жодним договором, помилково перераховані кошти не стосуються договірних відносин за договором № 205-16 від 24.06.2016. Щодо представлення відповідачем в суді апеляційної інстанції нового доказу, позивач вказує на безпідставність тверджень апелянта щодо намагання подати в судовому засіданні 30.01.2019 рахунок № 677.1 від 21.02.2017, оскільки відповідач ані у відзиві на позовну заяву, ані в запереченнях на відповідь на відзив не посилався на вказаний документ та не надавав його суду. Також позивач вважає вірним висновок суду про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів, так як податкова звітність не може підтверджувати (чи спростовувати) реальність господарських операцій, а питання використання податкового кредиту за операціями належить до компетенції Державної фіскальної служби України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 справу №910/15367/18 призначено до розгляду на 08.05.2019.

В судовому засіданні 08.05.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 29.05.2019.

В судове засідання 29.05.2019 представник відповідача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка представника.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Протокольною ухвалою судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів з мотивів, викладених у даній постанові.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2019 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЄТІ" перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" 189 060 грн, про що свідчить платіжне доручення № 493 від 05.04.2017.

Предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЄТІ" про стягнення, на підставі ст. 1212 ЦК України, коштів як помилково перерахованих.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

При цьому, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Зокрема, з огляду на положення ст. ст. 11, 202, 509, 626 ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Таким чином, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Поряд з цим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Так, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що між сторонами був укладений договір № 205-16 про надання послуг з проведення рекламної компанії від 24.06.2016 (далі - договір), ТОВ "Октагон-Аутдор" (виконавець за договором, відповідач у справі) зобов`язався протягом строку дії договору професійно та якісно надавати послуги з проведення рекламної компанії для ТОВ "ВЕРАЄТІ" (замовник за договором, позивач у справі) або клієнтів замовника на території України на узгоджених згідно Акту резервування поверхні рекламних конструкцій, а замовник зобов`язався прийняти та вчасно у повному обсязі оплатити роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором.

У відповідності до розділу 4 договору по закінченню відбору вільних поверхонь рекламоносіїв замовник надсилає підтвердження про резервування електронною поштою та сторонами підписується Акт резервування.

Акт резервування надається виконавцем замовнику протягом трьох робочих днів після підтвердження бронювання на повний період. Замовник зобов`язується підписати представлений виконавцем Акт резервування протягом трьох робочих днів з моменту його представлення або письмово надати аргументовану відмову. Виконавець зобов`язаний розглянути пропозиції замовника та прийняти відповідні заходи щодо врегулювання розбіжностей. Рекламна компанія не може бути розміщена/пролонгована за відсутності підписаного обома сторонами Акту резервування на такий період, за 10 днів до початку Рекламної компанії (п. 4.3 договору).

Поверхні рекламоносіїв вважаються зарезервованими виконавцем для замовника на строк майбутньої рекламної компанії, зазначений в кожному окремому Акті резервування, тільки з моменту підписання сторонами Акту резервування та отримання виконавцем на його рахунок суми передплати (п. 5.3.1 даного договору). У випадку, якщо зазначений документ не підписаний або сума передплати у зазначений строк не надійшла, поверхні вважаються не зарезервованими, і виконавець має право здійснювати розміщення рекламних матеріалів на таких поверхнях на замовлення третіх осіб (п. 4.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору вартість послуг за договором вказується сторонами в Акті резервування. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних компаній замовника за Актами резервування.

В п. 5.3 договору сторонами узгоджено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця: протягом п`яти робочих днів з моменту підписання Акту резервування, замовник здійснює передоплату в розмірі 100% від вартості першого місяця рекламної компанії, якщо інше не зазначено в Акті резервування. Факт неотримання рахунку не звільняє замовника від здійснення плати (п.п. 5.3.1 договору). В подальшому розмір передплати за кожний місяць рекламної компанії складає 100 % місячної вартості рекламної компанії, та має бути сплачений не менше ніж за 5 календарних днів до початку поточного місяця рекламної компанії, якщо інше не зазначено в Акті резервування.

Щомісячно під час проведення рекламної компанії, зазначеній в Акті резервування, сторони підписують Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), а у випадку якщо строк рекламної компанії один календарний місяць або менше - Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписується на дату закінчення періоду такої реклами. Виконавець направляє замовнику для підписання два екземпляри Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних виконавцем, а замовник протягом п`яти робочих днів з моменту одержання Актів зобов`язаний надіслати виконавцю один підписаний ним екземпляр Акта. У випадку неотримання виконавцем Акта прийому-передачі робіт (надання послуг) в зазначений термін та при відсутності письмової вмотивованої відмови, послуги виконавця вважаються наданими належним чином і прийнятими замовником (п. 5.6 договору).

Договір, у відповідності до його п. 6.1, є чинним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених даним договором, а також Актами резервування, які є невід`ємними частинами цього договору. Договір припиняється після закінчення строку, на який його було укладено договір або у випадках, передбачених договором. Якщо за 30 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення договору, його дія вважається продовженою на такий самий строк.

Як вбачається зі змісту платіжного доручення № 493 від 05.04.2017, призначенням платежу визначено: Оплата за послуги розм. рекламного зображ. за рах № 677 від 21.02.2017 року у сумі 157 550,00 грн., ПДВ - 20% 31 510,00 грн .

Згідно представленої відповідачем до матеріалів справи копії рахунку № 677 від 21.02.2017 року (а.с. 157), його було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські оптові рішення" на сплату робіт (послуг) по розміщенню рекламного зображення сюжет: нерухомість на суму 189 060 грн згідно договору № 37-17 від 27.01.2017.

Також, в матеріалах справи міститься копія договору № 37-17 про надання послуг з проведення рекламної компанії від 27.01.2017, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські оптові рішення".

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що перерахунок ТОВ "ВЕРАЄТІ" спірних коштів за платіжним дорученням № 493 від 05.04.2017 не може бути кваліфіковано як виконання позивачем договірного зобов`язання згідно умов договору № 205-16 про надання послуг з проведення рекламної компанії від 24.06.2016. Тобто, відсутній договірний характер відносин з набуття ТОВ "Октагон-Аутдор" 189 060 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі доказів та доводів сторін, дійшов законного та обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 189 060 грн з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, підлягає задоволенню, як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем. Невірного застосування судом норм матеріального права (ст. 1212 ЦК України) під час перегляду справи в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом не встановлено.

Твердження апелянта про те, що спірна сума коштів була перерахована позивачем в рахунок оплати наданих послуг по розміщенню реклами за березень-червень 2017 згідно договору № 205-16 від 24.06.2016 не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем жодними належними і допустимими доказами не було підтверджено обставин виконання ним своїх договірних зобов`язань шляхом надання підписаних обома сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за означений період, або визнання виконаними послуг за мовчазною згодою у порядку, узгодженому сторонами в п. 5.6 договору. Більше того, відповідачем не представлено підписаних між сторонами Актів резервування, зокрема, за травень, червень 2017, які є необхідною передумовою, згідно п. 4.3, п. 4.5 договору, для розміщення рекламної компанії.

Разом з цим, в суді апеляційної інстанції ТОВ "Октагон-Аутдор" подано новий доказ - рахунок № 677.1 від 21.02.2017. Обґрунтовуючи неможливість його подання під час вирішення спору місцевим господарським судом апелянт посилається на те, що він намагався в судовому засіданні 30.01.2019 подати вказаний документ, проте рахунок № 677.1 від 21.02.2017 не був прийнятий судом.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що будь-яких клопотань про приєднання нових доказів, зокрема, рахунку № 677.1 від 21.02.2017 відповідачем не заявлялось. Вказаний доказ також не був наданий стороною ані разом з відзивом на позовну заяву, ані із запереченнями на відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках , якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Беручи до уваги те, що відповідачем належними і допустимими доказами, в контексті ст. ст. 76, 77 ГПК України, не було доведено обставин об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції рахунку № 677.1 від 21.02.2017, судова колегія, з урахуванням приписів вищенаведеної норми процесуального закону, не приймає до розгляду нові докази, які не були предметом дослідження під час вирішення спору у Господарському суді міста Києва.

Щодо заявленого відповідачем в суді першої інстанції клопотання про витребування додаткових доказів, судова колегія виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вищенаведеною нормою процесуального закону не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач в обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом процесуального строку на подання клопотання посилався на те, що лише після подання відзиву на позовну заяву йому стало відомо про отримання позивачем податкового кредиту за спірною сумою коштів. При цьому, суду не надано жодних доказів в підтвердження факту встановлення відповідної обставини з огляду на обізнаність сторони про те, що позивач є платником податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем належними засобами доказування не було доведено обставин поважності причин пропуску процесуального строку.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення на підставі ст. 277 ГПК України.

ТОВ "Октагон-Аутдор", в суді апеляційної інстанції, подано аналогічне клопотання про витребування доказів, яке обґрунтовано тим, що Додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість позивача за період з березня по червень 2017 року підтвердить сплату 189 060 грн за послуги відповідача згідно договору № 205-16 від 24.06.2016.

Вказане клопотання залишено судом апеляційної інстанції без задоволення, оскільки за змістом ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12 липня 1988 року, серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Як вже зазначалось у даній постанові, призначенням платежу за перерахованими згідно платіжного доручення № 493 від 05.04.2017 коштами визначено саме рахунок № 677 від 21.02.2017, який був наданий відповідачем та не стосується договірних відносин, що виникли на підставі договору № 205-16 від 24.06.2016.

Натомість, Додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість не є первинним бухгалтерським документом в розумінні приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та, відповідно, не здійснює фіксацію проведення господарської операції. Такий доказ лише підтверджує факт отримання податкового кредиту, що не входить до предмету доказування у даній справі.

При цьому, судова колегія визнає слушними доводи позивача про те, що питання використання податкового кредиту за операціями належить до компетенції Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі № 910/15367/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/15367/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 у справі №910/15367/18 залишити без змін.

3. Справу №910/15367/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 03.06.2019