Рішення

від 30.05.2019 по справі 910/16957/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2019Справа № 910/16957/18

За позовом Державної установи "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Київенерго" (Донецька обл., м. Курахове)

про стягнення 772.364,88 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Марченко Н.М.

Від відповідача: Плахотнюк Я.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 772 364,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05.02.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 311885, за результатами проведеної 31.07.2018 між сторонами звірки взаємних розрахунків за вказаним Договором встановлено, що заборгованість відповідача на користь позивача становить 772 364,88 грн. Зазначає, що 12.09.2018 сторони уклали додаткову угоду про розірвання Договору, якою визначили, що грошові зобов`язання підлягають виконанню до 25.05.2018. Однак, вказані грошові кошти відповідачем позивачу перераховано не було, що зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16957/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

09.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на позову заяву, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує з тих підстав, що договір на теплопостачання № 311885 не містить жодного пункту, який би зобов`язував відповідача здійснювати оплату коштів позивачу; зміст додаткової угоди про розірвання договору свідчить про те, що виконання підлягають грошові зобов`язання позивача перед відповідачем щодо оплати отриманої теплової енергії; позивачем обрано невірний спосіб захист його прав, оскільки у відповідача відсутні зобов`язання по сплаті коштів за договором; позивачем не доведено факту сплати коштів за неотриману теплову енергію.

10.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Державної установи "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України" на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.19. постановлено розгляд справи № 910/16957/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.03.19.

15.03.19. позивачем подано письмові пояснення по справі.

18.03.19. відповідачем подано письмові пояснення по справі.

19.03.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16.04.19.

Судом встановлено, що 28.12.18. відбулась зміна найменування відповідача на Акціонерне товариство Київенерго

Крім вказаного судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, після відкриття провадження в даній справі 15.04.19. змінено місцезнаходження Акціонерного товариства Київенерго (ідентифікаційний код 00131305) на: 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, б. 34.

Положеннями ч. 2 ст. 31 ГПК України унормовано, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

16.04.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.05.19.

16.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 21.05.19.

21.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 30.05.19.

30.05.19. позивачем подано письмову промову в судових дебатах.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 30.05.19. позивачем підтримано свої позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.05.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.02.18. між ПАТ "Київенерго" (змінено найменування на Акціонерне товариство Київенерго ) (Учасник) та позивачем (Замовник) укладено Договір № 311885 про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) (надалі - Договір), предметом якого є поставка учасником та прийняття і оплата Замовником пари, гарячої води та пов`язаної продукції (Товар).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Розрахунки проводяться щомісяця шляхом попередньої оплати на підставі постанови Кабміну № 117 від 23.04.14. у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.18., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення Договору з 01.01.18. (п. 10.2 Договору).

Внаслідок прийняття Київською міською радою Рішення Київської міської ради від 24.04.2018 № 517/4581, зобов`язання відповідача щодо здійснення постачання теплової енергії у гарячій воді за Договором було нівельовано на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України у зв`язку з неможливістю його виконання, оскільки має місце обставина, за яку жодна із сторін не відповідає.

В той же час, припинення зобов`язання однієї із сторін не має наслідком припинення договору в цілому.

За вказаних підстав Додатковою угодою від 12.09.18. про розірвання Договору сторони погодили розірвати з 30.04.18. Договір, та погодили, що у зв`язку з вказаним з вказаної дати припиняються зобов`язання Учасника перед Замовником щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання Замовника, що виникли за Договором ат залишились невиконаними підлягають виконанню до 25.05.18.

У відповідності до Акту звіряння розрахунків за теплову енергію, складеного представниками позивача та відповідача 31.07.18., станом на 01.08.18. у позивача наявна переплата (сальдо, сума попередньої оплати) у розмірі 772.364,88 грн. за Договором.

Позивач листом № 1689 від 13.08.18. звернувся до відповідача з проханням повернути передоплату за поставку теплової енергії у гарячій воді в сумі 772.364,88 грн.

В листі № 1926 від 26.09.18. та претензії № 1 від 29.10.18. (вих. № 2099) позивач вимагав від відповідача повернення вказаних грошових коштів.

У зв`язку з неповерненням вказаних грошових коштів відповідачем, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно умов Договору та представлених до матеріалів справи документів відповідач поставив позивачу теплову енергію у гарячій воді на суму 2.608.949,28 грн., а позивач в порядку Договору шляхом здійснення попередніх оплат сплатив відповідачу 3.386.745,25 грн. за теплову енергію у гарячій воді.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ч. 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно абз. 2 пп.1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк повернення грошових коштів відповідачем позивачу, з врахуванням направлених позивачем вимог, є таким, що настав.

Суд вважає помилковим посилання позивача на необхідність врахування у даній справі правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 14.02.18. у справі № 910/13195/17, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, не є аналогічними або подібними правовідносинам у вказаній справі.

Таким чином, стягнення з відповідача спірної суми коштів є правомірним і обґрунтованим оскільки Договір розірвано за взаємною згодою сторін, та, відповідно, постачання теплової енергії за умовами спірного договору є неможливим з моменту його розірвання, а АТ "Київенерго" не повернуло позивачу сплачені ним кошти у розмірі 772.364,88 грн. за поставку теплової енергії у гарячій воді, яку поставлено не було.

За вказаних підстав позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, б. 34; ідентифікаційний код 00131305) на користь Державної установи "Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського Національної академії медичних наук України" (03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, б. 10; ідентифікаційний код 02011964) 772.364 (сімсот сімдесят дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 88 коп. заборгованості та 11.585 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 47 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 03.06.19.

Суддя Т.М. Ващенко