Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/17520/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/17520/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС" (02154, м.Київ, вул.Русанівська Набережна, 4, код ЄДРПОУ 36300959)

до Фізичної особи - підприємця Варави Марії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 55 685,00 грн та розірвання договору,-

представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Питель М.В.(адвокат), Ордер серія РН 617 №16 від 09.04.19;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС", 27 грудня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Варави Марії Олександрівни, про стягнення 55 685,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням Фізичною особою-підприємцем Варавою Марією Олександрівною умов Договору №1 про надання консалтингових послуг від 21.08.2018, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС" просить:

- розірвати Договір про надання консалтингових послуг №1 від 21.08.2017, укладений між Фізичною особою-підприємцем Варавою Марією Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС";

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Варави Марії Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС" передоплату у розмірі 55 685,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

21.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/17520/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 27.02.2019 не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 14.03.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019, в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 14.03.2019 не відбудеться, у зв`язку із участю судді О.Є. Блажівської у З`їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, наступне засідання у справі призначено на 27.03.19.

У підготовче засідання призначене на 27.03.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.04.2019.

16.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фізичної особи - підприємця Варави Марії Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 17.04.2019 оголошено перерву до 24.04.2019.

24.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання з`явилися представник сторін. Представник позивача повідомив суд, що останнім через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відповідь на відзив.

Відповідач у підготовчому засідання 24.04.2019 подав заперечення на відповідь на відзив.

В підготовчому судовому засіданні 24.04.2019 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 22.05.2019.

22.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 22.05.2019 з`явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте, відповідно до клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього, повідомив суд про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки позивача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС" у судове засідання 22.05.2019 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Варавою Марією Олександрівною (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір про надання консалтингових послуг №1 (далі - Договір №1), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання з надання замовнику консалтингових послуг з питань комерційної діяльності підприємства (далі - послуги) за темою: Надання підприємству кваліфікованих консалтингових послуг в сфері продажів в період з 21 серпня 2018 року по 21 лютого 2019 включно.

Відповідно до п. 1.3 Договору №1 після надання послуг за цим Договором сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг.

Послуги вважаються виконаними, коли замовник отримав функціонуючий відділ з продажу з працівниками та виконані в повному обсязі всі пункти з Додатку № 1. (пункт 1.4 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору №1 виконавець зобов`язався надати консалтингові та інформаційні послуги чітко у відповідності до теми,зазначеного переліку надання цих послуг. Перелік наведеного у Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору; забезпечити проведення заходів, необхідних для надання консалтингових послуг; своєчасно інформувати замовника про обставини, які перешкоджають наданню послуг; забезпечувати конфіденційність щодо послуг, які надаються за цим Договором, а також щодо інформації, яка надходить від замовника в рамках цього Договору.

В свою чергу замовник, відповідно до умов п. 3.2.1 Договору №1 зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати роботу, проведену виконавцем, згідно з умовами цього Договору.

За умовами пунктів 4.1 - 4.4 Договору №1 загальна вартість послуг, наданих за Договором, складає 5000 доларів США, без ПДВ та щомісячна оплата в градаційному відсотку від продажів, що визначений в додатку до 21.02.2019. Перша частина оплати складає 2000 доларів США, без ПДВ в день підписання Договору. Друга частина оплати складає 2000 доларів США, без ПДВ з другого місяця роботи з 21.09.2018. Третя частина оплати складає 1000 доларів США, без ПДВ з 21.10.2018.

Відповідно до п. 6.1 Договору №1 Договір може бути достроково припинений за взаємного згодою сторін або достроково розірваний з ініціативи однієї сторони у випадку невиконання іншою стороною умов даного Договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Сторони встановлюють 21.08.2018 - датою початку, а 21.02.2019 - датою закінчення дії цього Договору, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. (п. 7.1 Договору №1).

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем неналежно виконувались умови Договору №1 про надання консалтингових послуг від 21.08.2018, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю ВІП СИСТЕМС , а саме, не було виконано повний спектр робіт, а ті, що були виконані - виконані неякісно, що призвело до відсутності результату, який сторони Договору обумовлювали по завершенню першого етапу робіт.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає суду про те ним було погоджено дострокове припинення договору, а послуги були надані вчасно та належно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 наведеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 зазначеного Кодексу передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 вказаного Кодексу визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої статті 901 наведеного Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано відповідачу 55 685,00 грн в якості оплати за надання консалтингових послуг, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

В подальшому, листом від 12.10.2018 позивачем було повідомлено відповідача про розірвання Договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1).

Приписами статті 654 наведеного Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З відзиву відповідача вбачається, що останній не заперечував проти розірвання Договору.

За умовами пункту 6.2 Договору замовник має право на односторонню відмову від Договору, при цьому, Договір вважається розірваним через 3 дні з дати отримання виконавцем письмового повідомлення замовника про відмову від цього Договору.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем такий лист про розірвання Договору було направлено відповідачу 12.10.2018, проте інформація щодо отримання відповідачем даного листа відсутня.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказ Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 (далі - Нормативи) нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п. п. 1 п. 1, п. 2 Розділу ІІ Нормативів).

Таким чином, суд встановив, що Договір є розірваний з 18.10.2018, а отже, позовна вимога про розірвання Договору задоволенню не підлягає.

У силу статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі N 6-1584цс17 викладено правовий висновок, в якому зазначено, що відповідно до статті 907 ЦК України порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.

Оскільки висновки постанови Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі N 6-1584цс17 не суперечать висновкам, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду, то підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в цій постанові, немає.

За умовами пункту 6.2 Договору в разі його розірвання саме замовник послуг зобов`язаний відшкодувати виконавцю прямі збитки та провести необхідні розрахунки за фактично надані послуги.

З матеріалів справи, а саме, Додатку до Договору, який містить перелік і вартість послуг, які мають бути надані на кожному окремому етапі, та електронного листування між сторонами (їх представниками) вбачається, що відповідачем було надано ряд послуг, які передбачені Договором, проінформовано замовника (його відповідальну особу) про вчинені дії. При цьому, жодних заперечень з боку позивача щодо наданих послуг матеріали справи не містять.

Вся інформація по наданим послугам та звіти надавались відповідачем позивачу шляхом електронного листування, жодних заборон або конкретно визначених способів листування Договором не передбачено, що свідчить про те, що комунікація між сторонами відбувалась саме у такий спосіб, враховуючи те, що жодних заперечень сторін щодо формату комунікації матеріали справи також не містять. Відтак, суд приймає електронне листування між сторонами та відповідне звітування відповідача.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не спростовано той факт, що відповідачем було надано послуги у порядку та об`ємі, передбачені Договором, жодних сумнівів щодо якості наданих послуг позивачем також висловлено не було, а відтак, для повернення коштів, які були сплачені за Договором, що є прямим обов`язком позивача в силу закону та Договору, підстави відсутні.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, покладені в основу позову, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП СИСТЕМС".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 03.06.2019

Суддя О.Є. Блажівська