Рішення

від 27.05.2019 по справі 915/1054/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2019Справа № 915/1054/18 За позовом Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікагроторг"

про стягнення 68 981,92 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін:

Від позивача не з`явився

Від відповідача не з`явився

Суть спору:

27 вересня 2018 року до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод № 36/393 від 24.09.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікагроторг" грошових коштів у розмірі 68981,92 грн., з яких: 65000,00 грн. основний борг, 587,67 грн. 3% річних, 3394,25 грн. штрафні санкції.

Дослідивши позовну заяву № 36/393 від 24.09.2018, суд дійшов висновку, що остання на підставі ст. 31 Господарського процесуального кодексу України підлягає передачі до Господарського суду м. Києва з причин порушення позивачем правил територіальної юрисдикції (підсудності), встановлених ст. 27 ГПК України .

Так, параграфом 3 Глави 2 Розділу І Господарського процесуального кодексу України закріплено правила визначення територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.

У відповідності до приписів частин 1 і 2 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

В позовній заяві позивач зазначає відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікагроторг" (ідентифікаційний код юридичної особи 39769392) та зазначає його юридичну адресу: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б.

З отриманого на запит судді витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.09.2018 за № 1004480978 вбачається, що дійсно юридична особа з ідентифікаційним кодом 39769392 це ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКАГРОТОРГ", яке має адресу місцезнаходження: 02099, М.КИЇВ, ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, БУДИНОК 5-Б.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, 3% річних та штрафних санкцій (пені) внаслідок порушення останнім зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, по своєчасній поставці частково передплаченого товару.

Отже, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є: 02099 , М. КИЇВ, ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, БУДИНОК 5-Б, то позов Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод № 36/393 від 24.09.2018 не є підсудним Господарському суду Миколаївської області, оскільки позов поданий з порушенням правил територіальної підсудності, та у відповідності до статті 31 ГПК України підлягає передачі Господарському суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Ухвалою суду від 01.10.2018 матеріали позовної заяви Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" №36/393 від 24.09.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нікагроторг грошових коштів у розмірі 68981,92 грн., з яких: 65000,00 грн. основний борг, 587,67 грн. 3% річних, 3394,25 грн. штрафні санкції, до Господарського суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікагроторг" про стягнення 68981,92 грн. залишено без руху.

14.11.2018 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання , щодо приєднання до матеріалів справи документів, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі № 915/1054/18 та призначити підготовче засідання на 14.12.2018.

14.12.2018 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про відкладення підготовчого провадження.

В судове засіданні 14.12.2018 представники сторін не з?явилися.

Ухвалою суду від 14.12.2018 відкладено підготовче засідання на 04.02.2019.

04.02.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 18.02.2019 розгляд справи призначено на 22.03.2019.

В підготовче судове засіданні 22.03.2019 представники сторін не з?явилися.

Ухвалою суду від 22.03.2019 призначено розгляд справ по суті на 12.04.2019.

01.04.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

12.04.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

У зв`язку з виходом судді Мельника В.І. з лікарняного, справа підлягає призначенню до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 призначено розгляд справи на 27.05.2019.

В судове засідання 27.05.2019 представники сторін не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

21.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нікагроторг та Державним підприємством Суднобудівний завод ім. 61 комунара (нова назва - Державне підприємство Миколаївський суднобудівний завод ) було укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом здійснення конклюдентних дій.

21.04.2016 року ТОВ Нікагроторг виставило ДП МСЗ рахунок-фактуру № СФ0000036, згідно якого ТОВ Нікагротрог зобов`язалось поставити ДП МСЗ дизельне паливо у кількості 7 500,00 л. на загальну суму 104 625,00 грн.

Позивач в своїй заяві зазначає що виконав взяті на себе грошові зобов`язання частково сплативши 65 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №208 від 22.04.2019 та №229 від 05.05.2016.

09.10.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 36/385 щодо поставки товару або повернення сплачених грошових коштів.

25.04.2018 року позивачем надіслано претензією до ТОВ Нікагроторг , яку відповідач отримав 21.05.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення, з метою врегулювання спору у досудовому порядку. В даній претензії позивач надав відповідачу семиденний строк з дня отримання претензії (в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України) на виконання зобов`язання в натурі або повернення коштів, у зв`язку із втратою інтересу у ДП МСЗ на подальше виконання зобов`язання.

Проте, жодної відповіді ДП МСЗ як на вимогу від 09.10.2017 року, так і на претензію від 25.04.2018 року не отримав.

Відповідачем до матеріалів справи не надано ніяких доказів чи заперечень які б спростовували зазначене позивачем.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України , не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню, в розмірі 65 000,00грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача в зв`язку із порушенням зобов`язання 3% річних в розмірі 587,67 грн. та штрафні санкції в розмірі 3394,25 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно розрахунку позивача сума штрафних санкцій складає 3394,25 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми,суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 587,67 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Нікагроторг (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 39769392) на користь Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, ідентифікаційний код 14313240) заборгованість в розмірі 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) грн., штрафні санкції в розмірі 3394 (три тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн. 67 коп., судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.05.2019

Суддя В.І. Мельник