Рішення

від 31.05.2019 по справі 910/3987/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2019Справа № 910/3987/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альма Строй

про стягнення 66 424,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна (надалі - ТОВ Будпрокат-Україна ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альма Строй (надалі - ТОВ Альма Строй ) про стягнення 66 424,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди №А00034367 від 21.08.2018, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 57 975,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 068,55 грн., 3% річних у розмірі 506,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 875,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ Альма Строй поштовим відправлення за №0103049718180, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення адресат не знаходиться .

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 01.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.08.2018 між ТОВ Будпрокат-Україна (орендодавець) та ТОВ Альма Строй (орендар) був укладений договір оренди №А00034367 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця.

Згідно з п. 3.1 Договору орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду. Сторони погодили, що рахунки на оплату, сформовані орендодавцем та направлені з його електронної пошти budprokat@ukr.net орендарю є належною підставою для проведення орендарем оплати за цим договором.

В пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що у випадку продовження терміну оренди або часу фактичного користування обладнанням, орендар зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну за наступний період оренди. Оплата нараховується з наступного дня, що слідує за датою закінчення попереднього терміну оренди. Оплата за продовження терміну оренди проводиться в день, що відповідає даті закінчення попереднього терміну оренди або наступного банківського дня, що слідує за датою закінчення попереднього терміну оренди на підставі виставленого орендодавцем рахунку або в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 5.1 Договору орендодавець передає орендарю обладнання згідно відповідного додатку на своєму складі в технічно справному робочому стані, попередивши про всі особливі властивості обладнання. Орендар (його уповноважений представник) зобов`язаний у присутності орендодавця в момент передачі пересвідчитися у справності обладнання, яке передається йому в оренду, а також особливостях його роботи та застосування, і після цього підписати акт прийому-передачі. Підписання акту прийому-передачі обладнання засвідчує факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання, факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання, а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні. орендодавцем не приймаються претензії до обладнання крім зафіксованих сторонами в момент приймання в акті прийому - передачі.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що повернення обладнання здійснюється у зв`язку із закінченням терміну оренди або за письмовою вимогою орендодавця у випадках передбачених даним договором. Повернення обладнання засвідчується сторонами шляхом підписання акту здачі - прийому (повернення з тимчасового користування) обладнання.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно, що підтверджується актами передачі обладнання у тимчасове користування від 03.09.2018, від 10.09.2018, від 13.09.2018, від 30.10.2018 та від 02.11.2018.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу вартість оренди у загальному розмірі 23 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 30.08.2018 та №17 від 07.09.2018.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати орендних платежів за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 57 975,00 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акти передачі обладнання у тимчасове користування від 03.09.2018, від 10.09.2018, від 13.09.2018, від 30.10.2018 та від 02.11.2018) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктами оренди за Договором.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, передані позивачем в оренду об`єкти були повернуті відповідачем 07.12.2018, а також останнім частково сплачено вартість оренди у розмірі 23 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №8 від 30.08.2018 та №17 від 07.09.2018.

Судом досліджено акти передачі обладнання у тимчасове користування та встановлено, що в них сторони погодили вартість та строк оренди, виходячи з яких орендна плата за весь час користування всіма об`єктами оренди на підставі Договору становить 81 875,00 грн.

Факт користування об`єктами оренди, також підтверджується актами наданих послуг (№1646 від 20.09.2018, №1642 від 30.09.2018, №1643 від 03.10.2018, №1647 від 10.10.2018, №1843 від 18.10.2018, №2056 від 19.10.2018, №2079 від 19.10.2018, №2080 від 31.10.2018, №2081 від 31.10.2018, №2082 від 31.10.2018, №2083 від 01.11.2018, №2300 від 06.11.2018, №2301 від 06.11.2018, №2302 від 09.11.2018, №2303 від 02.11.2018, №2610 від 30.11.2018, №2613 від 30.11.2018, №2614 від 16.11.2018, №2615 від 30.11.2018, №2616 від 16.11.2018, №2617 від 30.11.2018, №2618 від 30.11.2018, №2619 від 30.11.2018, №2825 від 06.12.2018, №2824 від 06.12.2018, №2823 від 06.10.2018 та №2822 від 10.12.2018), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Із змісту вказаних актів наданих послуг вбачається надання позивачем відповідачу послуг оренди згідно Договору на загальну суму 60 145,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.1, 3.4 Договору заборгованість відповідача з орендної плати за Договором становить 57 975,00 грн., а строк виконання грошового зобов`язання настав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача орендної плати у розмірі 57 975,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Будпрокат-Україна про стягнення з ТОВ Альма Строй заборгованості з орендної плати у розмірі 57 975,00 грн. за Договором є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 068,55 грн., 3% річних у розмірі 506,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 875,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 24.11.2018 по 27.03.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати у випадку продовження терміну оренди орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожень день прострочення без обмеження строку нарахування пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку витрат від інфляції вбачається, що позивачем арифметично не вірно вирахувано загальну суму інфляційних, що призвело до необґрунтованого збільшення їх розміру.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 6 068,55 грн., 3% річних у розмірі 506,00 грн. та інфляційні у розмірі 1 619,69 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Альма Строй на користь ТОВ Будпрокат-Україна заборгованості з орендної плати у розмірі 57 975,00 грн., пені у розмірі 6 068,55 грн., 3% річних у розмірі 506,00 грн. та інфляційних у розмірі 1 619,69 грн. В іншій частині позовних вимог (інфляційні у розмірі 255,91 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альма Строй (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 Б ; ідентифікаційний код 40139653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будпрокат-Україна (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, офіс 7-Б; ідентифікаційний код 41668417) заборгованість у розмірі 57 975 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 068 (шість тисяч шістдесят вісім) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 506 (п`ятсот шість) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 1 619 (одна тисяча шістсот дев`ятнадцять) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 1 913 (одна тисяча дев`ятсот тринадцять) грн. 60 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий