Ухвала

від 28.05.2019 по справі 921/235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

28 травня 2019 року м. Тернопіль Справа № 921/235/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув матеріали справи

за позовом : релігійної організації "ПАРАФІЯ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ СЕЛА ЗАЛАВ`Є ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКО-ЗБОРІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ", с.Залав`є Теребовлянського району Тернопільської області

до відповідача: Теребовлянської міської ради, м.Теребовля Тернопільської області

про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 керівник, витяг з ЄДР ЮОФОП ГФ №1005241360 від 15.04.2019;

відповідача: не з`явився.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося повне фіксування судового процесу технічними засобами. Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним N126VL28D8211344B1.

Суть справи:

05.04.2019 (згідно відтиску календарного штемпеля першого відділення поштового зв`язку м.Теребовля Тернопільської області на поштовому конверті відправлення №4810102730760) релігійна організація "ПАРАФІЯ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ СЕЛА ЗАЛАВ`Є ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКО-ЗБОРІВСЬКОЇ АРХИЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ", с.Залав`є Теребовлянського району Тернопільської області, звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянської міської ради, м.Теребовля Тернопільської області, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на відмову нотаріуса Теребовлянської державної нотаріальної контори вчинити нотаріальну дію - видати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом по причині відсутності в організації правовстановлюючих документів на відповідне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.05.2019; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подання заяв, клопотань, відзиву на позов, відповіді на відзив.

20.05.2019 на адресу суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви б/н від 17.05.2019 (вх.№8715) із додатком (лист №408/02-13/р від 10.05.2019, довідка №09-04/06-75 від 16.05.2019 Теребовлянської міської ради), згідно яких міська рада повідомила про відсутність інших спадкоємців на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 області, а також про те, що свідоцтво на право власності на вказане майно не видавалось. Також у листі міська рада пропонувала керівнику релігійної організації вирішити спір щодо визнання права власності на вказане нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом в судовому порядку.

28.05.2019 в підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив, що в силу обставин відсутності правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину, він, як керівник релігійної організації змушений був звернутися для відновлення порушеного права до суду. Поряд з цим зазначив, що у березні 2019 року, за наслідками розгляду Теребовлянським районним судом Тернопільської області поданої позовної заяви щодо визнання права власності на вказане нерухоме майно (будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за заповітом, постановлено ухвалу, якою відмовлено у відкритті провадження у справі №606/574/19, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився. 17.05.2019 надійшла заява б/н і б/д (вх.№8638), згідно якої міська рада позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника Теребовлянської міської ради.

В підготовчому засіданні оголошувалася перерва до 12:00 год. 27.05.2019 для з`ясування обставин прийняття Теребовлянським районним судом ухвали.

Після перерви судом встановлено наступні обставини:

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2015 ОСОБА_2 було складено заповіт, котрий посвідчено секретарем Плебанівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстровано в реєстрі за № 44, відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок його смерті заповів належний йому на праві власності житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які знаходяться в АДРЕСА_1 релігійній громаді ПАРАФІЇ ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ СЕЛА ЗАЛАВ`Є ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ.

Як вбачається з свідоцтва про смерть № 231257, виданого 03.10.2017 Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, довідки №09-04/06-06 Теребовлянської міської ради ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом релігійною організацією було подано до державного нотаріуса Хомутової О.М. документи, за результатами розгляду яких встановлено, що право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 не зареєстровано у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. 30.01.2019 прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №126/02-14. Водночас роз`яснено, що за відсутності у позивача (спадкоємця) документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, вказане питання щодо визнання права власності вирішується в судовому порядку.

Предметом спору у даній справі позивачем визначено визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Теребовлянської міської ради Тернопільської області позивачем вказано, що релігійна організація Парафія Пресвятої Трійці с. Залав`є Теребовлянського району Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви є єдиним спадкоємцем даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців щодо зазначеного майна не має, про що свідчить довідка Теребовлянської міської ради №09-04/06-75 від 16.05.2019, довідка Теребовлянського бюро технічної інвентаризації №226 від 16.07.2018.

Відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно стало підставою для звернення релігійної організації до господарського суду Тернопільської області із даним позовом.

Також, в ході проведення підготовчого засідання встановлено, що позов про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які знаходяться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом було подано до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.

18.03.2019 Теребовлянським районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу про відмову у відкриті провадження у цивільній справі за позовом Релігійної організації Парафія Пресвятої Трійці с. Залав`є Теребовлянського району Тернопільсько - Зборівської архиєпархії Української греко-католицької церкви до Плебаніської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, за участю третьої особи без самостійних вимог: Теребовлянської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на майно за заповітом, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а його слід розглядати в порядку господарського судочинства (справа №606/574/19).

При цьому як вбачається із змісту ухвали від 18.03.2019 по справі №606/574/19, суд встановив, що позивач - релігійна громада Парафія Української Греко-Католицької церкви Пресвятої Трійці є юридичною особою, відповідач за даним позовом - Плебанівська сільська рада також є юридичною особою. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Ураховуючи норми ст.ст. 4, 20 ГПК України, суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Господарський суд з даним висновком не погоджується та вважає за можливе відступити від нього, з огляду на інший суб`єктивний склад учасників справи, що був визначений у справі №606/574/19, а тому наведені в ухвалі від 18.03.2019 обставини не можна визнати преюдиціальними.

Вирішуючи питання щодо підвідомчості спору господарський суд виходить з наступного.

Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством. У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб`єктним, предметним критеріями, а також з урахуванням змісту спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до п.1,6 частини 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно із ч. 3 статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.05.2018р. по справі №910/11188/17 зроблено висновок та зазначено, що при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України . Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом ; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічний висновок наведено у п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до положень статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 4, 20, 45 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер .

Як зазначено вище, спірні правовідносини між сторонами виникли в процесі реалізації права на спадщину, закріпленого статтею 1222 Цивільного кодексу України. Господарський суд зауважує, що зі спірних правовідносин не вбачається виникнення/існування між позивачем та відповідачем господарських правовідносин , які виникають під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних , земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин , крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином , оскільки дії однієї особи (заповідача) породжують певні правові наслідки у майбутньому і не передбачають будь-якого зустрічного волевиявлення іншої особи.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК) законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.

У листі від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що судам потрібно брати до уваги, що спори про спадкування підлягають розгляду судами виключно у порядку цивільного судочинства. Відмова у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК) або закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) з тих підстав, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, не відповідають зазначеним вимогам процесуального законодавства.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами по справі під час реалізації позивачем прав спадкоємця на оформлення спадщини, враховуючи відсутність у ГПК України норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом незважаючи на суб`єктний склад та наявність норми, яка прямо передбачає необхідність вирішення даного спору судом іншої юрисдикції, дійшов висновку про непідвідомчість даного спору судам господарської юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1, 2, 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З огляду на положення ст. 231 ГПК України господарський суд зазначає, що позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас, слід зазначити, що сплачена позивачем сума судового збору при зверненні до господарського суду із даним позовом, підлягає поверненню судом відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір у випадку подання клопотання про повернення із Державного бюджету сплаченого судового збору.

В судовому засіданні 28.05.2015 відповідно до ст.240 ГПК України оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 45, п. 1 ч.1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №921/235/19 за позовом релігійної організації "Парафія Пресвятої Трійці села Залав`є Теребовлянського району Тернопільської області Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви", с.Залав`є Теребовлянського району Тернопільської області до Теребовлянської міської ради, м.Теребовля Тернопільської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України після її складення та підписання, може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.255-257 ГПК України

Ухвалу складено та підписано 31.05.2019.

Суддя Н.О. Андрусик