Рішення

від 03.06.2019 по справі 927/311/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/311/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг",

пр-т Соборності,15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667

до відповідача: Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс",

вул. Соборності, 14, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000,

код ЄДРПОУ 40407873

предмет спору: про стягнення 87925,59 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" подано позов до Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс" про стягнення 87925,59 грн, а саме: 54000,72 грн основного боргу, 8100,10 грн штрафу, 9076,72 грн пені, 16748,05 грн відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №АГ-13-0098 від 23 травня 2018 року та додаткових договорів до нього від 24 липня 2018 року, 25 липня 2018 року та 03 серпня 2018 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; зобов`язано позивача надати суду докази часткової оплати отриманого відповідачем товару; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено строк позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено строк відповідачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для надання суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання позивачем 17 квітня 2019 року ухвали господарського суду від 15 квітня 2019 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Про отримання відповідачем 16 квітня 2019 року ухвали господарського суду від 15 квітня 2019 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Отже, останнім днем строку для подачі відповідачем відзиву є 01 травня 2019 року.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2019 року було зобов`язано позивача надати суду докази часткової оплати отриманого відповідачем товару.

Вимоги ухвали Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2019 року позивачем виконано не було, доказів часткової оплати отриманого відповідачем товару суду не надано.

За таких обставин рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

23 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Прогрес Плюс" (покупець) було укладено договір поставки №АГ-13-0098.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин (товар), а саме требуфор, загальною вартістю 13360,32 грн; герсотил, загальною вартістю 8153,04 грн та тотал, загальною вартістю 11676,96 грн (усього на суму 33190,32 грн).

Вартість товару на дату укладення цього договору становить 33190,32 грн (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.5 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1. даного Договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшено, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2. даного договору, в наступні строки:

6638,06 грн - не пізніше 25 травня 2018 року;

26552,26 грн - не пізніше 10 жовтня 2018 року /п. 2.1 Договору/.

Одночасно з передачею товару продавець зобов`язаний передати покупцеві наступні документи:

- рахунок на оплату товару;

- податкову накладну, згідно норм Податкового кодексу України;

- видаткову (відвантажувальну) накладну;

- товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах ОРТ

(п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.5. Договору сторони передбачили, що підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п.4.3. цього договору документів.

Згідно п. 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 січня 2019 року, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

24 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Прогрес Плюс" (покупець) було укладено додатковий договір №АП-13-0098ДС5 до договору поставки від 23 травня 2018 року.

Відповідно п. 1 додаткового договору №АП-13-0098ДС5 від 24 липня 2018 року сторони домовились доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком захисту рослин: Тебузан Ультра на загальну суму 2038,72 грн; Фумазаліл на загальну суму 3837,60 грн, разом на суму 5876,32 грн .

Пунктом 3 додаткового договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату в наступні строки:

- не пізніше 30 липня 2018 року - 1175,26 грн;

- не пізніше 10 жовтня 2018 року - 4701,06 грн.

Пунктом 4 додаткового договору сторонами передбачено строк поставки товару до 24 липня 2018 року.

25 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Прогрес Плюс" (покупець) було укладено додатковий договір №АП-13-0098ДС6 до договору поставки від 23 травня 2018 року.

Відповідно п. 1 додаткового договору №АП-13-0098ДС6 від 25 липня 2018 року сторони домовились доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком захисту рослин: Тотал на загальну суму 16416,00 грн .

Пунктом 3 додаткового договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний здійснити плату в наступні строки:

- не пізніше 30 липня 2018 року - 3283,20 грн;

- не пізніше 10 жовтня 2018 року - 13132,80 грн.

Пунктом 4 додаткового договору сторонами передбачено строк поставки товару до 25 липня 2018 року.

03 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Прогрес Плюс" (покупець) було укладено додатковий договір №АП-13-0098ДС7 до договору поставки від 23 травня 2018 року.

Відповідно п. 1 додаткового договору №АП-13-0098ДС7 від 03 серпня 2018 року сторони домовились доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком захисту рослин: Тотал на загальну суму 8518,08 грн .

Пунктом 3 додаткового договору сторони передбачили, що покупець зобов`язаний здійснити плату в наступні строки:

- не пізніше 10 серпня 2018 року - 1703,62 грн;

- не пізніше 01 жовтня 2018 року - 6814,46 грн.

Пунктом 4 додаткового договору сторонами передбачено строк поставки товару до 03 серпня 2018 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №АГ-13-0098 від 23 травня 2018 року, позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 33190,32 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №АП-13-0136 від 06 червня 2018 року на суму 33190,32 грн, з підписами та печатками обох сторін /в матеріалах справи /а.с. 21//.

В порушення умов укладеного вище договору, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, оплативши частково вартість отриманого ним товару вартістю 33190,32 грн, у сумі 6000,00 грн, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 27190,32 грн за отриманий ним товар по видатковій накладній №АП-13-0136 від 06 червня 2018 року на суму 33190,32 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами 24 липня 2018 року додаткового договору №АП-13-0098ДС5 до договору поставки від 23 травня 2018 року, позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5876,32 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №АП-13-0186 від 24 липня 2018 року на суму 5876,32 грн, з підписами та печатками обох сторін /в матеріалах справи /а.с. 22//.

В порушення умов укладеного вище додаткового договору №АП-13-0098ДС5 від 24 липня 2018 року, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, вартість отриманого ним товару вартістю 5876,32 грн не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5876,32 грн за отриманий ним товар по видатковій накладній №АП-13-0186 від 24 липня 2018 року на суму 5876,32 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами 25 липня 2018 року додаткового договору №АП-13-0098ДС6 до договору поставки від 23 травня 2018 року, позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 16416,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №АП-13-0187 від 25 липня 2018 року на суму 16416,00 грн, з підписами та печатками обох сторін /в матеріалах справи /а.с. 23//.

В порушення умов укладеного вище додаткового договору №АП-13-0098ДС6 від 25 липня 2018 року, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, оплативши частково вартість отриманого ним товару вартістю 16416,00 грн, у сумі 4000,00 грн, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 12416,00 грн за отриманий ним товар по видатковій накладній №АП-13-0187 від 25 липня 2018 року на суму 16416,00 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами 03 серпня 2018 року додаткового договору №АП-13-0098ДС7 до договору поставки від 23 травня 2018 року, позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 8518,08 грн , що підтверджується копією видаткової накладної №АП-13-0189 від 03 серпня 2018 року на суму 8518,08 грн, з підписами та печатками обох сторін /в матеріалах справи /а.с. 24//.

В порушення умов укладеного вище додаткового договору №АП-13-0098ДС7 від 03 серпня 2018 року, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, вартість отриманого ним товару вартістю 8518,08 грн не сплатив, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 8518,08 грн за отриманий ним товар по видатковій накладній №АП-13-0189 від 03 серпня 2018 року на суму 8518,08 грн.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий та неоплачений ним товар загальною сумою 54000,72 грн (27190,32 грн + 5876,32 грн + 12416,00 грн + 8518,08 грн).

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 54000,72 грн не сплатив.

Факт існування заборгованості у розмірі 54000,72 грн відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду на надав, стосовно позовних вимог не заперечив.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 54000,72 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9076,72 грн пені за періоди з 02 жовтня 2018 року по 28 березня 2019 року та з 11 жовтня 2018 року по 28 березня 2019 року, а також 8100,10 грн штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 5.2. Договору передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 2 даного Договору, більше ніж 10 (десяти) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни Договору.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 8100,10 грн та 9076,72 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16748,05 грн відсотків річних, з яких 5326,09 грн 40 відсотків річних за періоди з 02 жовтня 2018 року по 30 грудня 2018 року та з 11 жовтня 2018 року по 08 січня 2019 року, а також 11421,96 грн 96 відсотків річних за періоди з 31 грудня 2018 року по 28 березня 2019 року та з 09 січня 2019 року по 28 березня 2019 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16748,05 грн відсотків річних (5326,09 грн 40% річних та 11421,96 грн 96% річних) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс" (вул. Соборності, 14, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 40407873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667) 54000,72 грн основного боргу, 8100,10 грн штрафу, 9076,72 грн пені, 16748,05 грн відсотків річних.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма "Прогрес Плюс" (вул. Соборності, 14, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 40407873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (пр-т Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667) 1921,00 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 03 червня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/