Постанова

від 29.05.2019 по справі 904/3719/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/3719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Криворізький

залізорудний комбінат" - Майтака І.В., Шатунова А.О.,

Криворізької міської ради - Ольховської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий), Березкіна О.В., Дармін М.О.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 (суддя Назаренко Н.Г.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"

до Криворізької міської ради

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.10.2016 №2016476,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради, у якому просило внести зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016 для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна", яка знаходиться в Тернівському районі м. Кривого Рогу, доповнивши його текстом в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018 річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 7 356,85 грн виключно у грошовій форми. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018 здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди."

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VІІІ від 07.12.2017 (який набрав чинності з 01.01.2018) статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, відповідно до якого, на думку позивача, для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, що зумовлює необхідність внесення відповідних змін до умов договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що позивач відповідно до договору оренди земельної ділянки не є постійним землекористувачем, а є орендарем земель комунальної власності, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, тому на нього, як на платника саме орендної плати, не розповсюджуються пільги щодо плати за землю, встановлені для платників земельного податку. Позивачем не доведено, що земельна ділянка надана йому для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 11.03.2019 ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що положення п. 284.4 ст. 284 ПК України не можуть застосовуватись до орендної плати за землю, пославшись на те, що ст. 284 ПК України регулює особливості саме оподаткування платою за землю, а не особливості сплати орендної плати. Судами не надано жодної оцінки наданим позивачем доказам користування спірною земельною ділянкою з метою саме добування корисних копалин, а саме; довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 560675, яка засвідчує той факт, що основною діяльністю позивача є добування залізної руди; спеціальному дозволу № 257 від 12.10.2001, акту про надання гірничого відводу № 1927 від 28.12.2011 з метою розробки родовища залізної руди; топографічному плану розташування орендованої позивачем земельної ділянки.

ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" було також подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване наявністю різної практики застосування п. 284.4 ст. 284 ПК України у судами попередніх інстанцій.

Розглянувши вказане, клопотання Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки неоднакове застосування п. 284.4 ст. 284 ПК України судом касаційної інстанції відсутнє.

Криворізька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

25.10.2016 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2016476 (далі - договір оренди № 2016476 від 25.10.2016), відповідно до п. 1, 2, 4 якого орендодавець на підставі рішення міської ради № 3132 від 29.11.2014 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування проммайданчика шахти "Північна-Вентиляційна" площею 0,8437 га, кадастровий номер 1211000000: 07:345:0020 , яка знаходиться у Територіальному районі м. Кривого Рогу. Договір укладений терміном на 5 років (п. 6 договору № 2016476 від 25.10.2016).

На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля та споруди, розташовані на території ш. Гвардійська відповідно до бухгалтерської довідки від 01.10.2011 (п. 3 договору оренди № 2016476 від 25.10.2016).

Пунктом 7 договору оренди № 2016476 від 25.10.2016 встановлено, що річна орендна плата з 01.01.2016 вноситься орендарем в розмірі 24 985,75 грн виключно у грошовій формі. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області індексації грошової оцінки земель опублікований в засобах масової інформації здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі ст. 289 ПК України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно витягу з технічної документації виконаного управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області та рішень міської ради від 24.06.2015 № 3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", № 3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу".

Плата вноситься орендарем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 332 168 127 00025 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38034648.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 8 договору оренди № 2016476 від 25.10.2016 обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи провадження його дії.

Право оренди за вказаним договором оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20.12.2016, про що свідчить витяг від 23.12.2016 за №76839685.

12.07.2017 Криворізькою міською радою було прийнято рішення №1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році", відповідно до якого для земель промисловості за кодом 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) з 01.01.2018 встановлено річний розмір орендної плати у вигляді 1% від нормативної грошової оцінки земель міста.

Посилаючись на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VІІІ від 07.12.2017 статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4, яким для гірничодобувних підприємств встановлено спеціальну ставку плати за землю, позивач підготував проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016, у якому просив внести зміни до розділу 7 договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016, доповнивши його текстом в наступній редакції: "Починаючи з 01.01.2018 річна оренда плата за земельну ділянку вноситься "Орендарем" в розмірі 7 356,85 грн виключно у грошовій форми. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2018 здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України та рішення Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році". Розрахунок розміру орендної плати є додатком до даної додаткової угоди."

Вказаний проект додаткової угоди було направлено позивачем відповідачу листом № 53-14/1155 від 02.05.2018.

17.05.2018 зазначений лист позивач отримав відповідь відповідача (лист № 6/18-1407 від 11.05.2018) про відмову у підписанні додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 2016476 від 25.10.2016, з посиланням на те, що п. 284.4 ст. 284 ПК України не може бути застосований до земельної ділянки, яка перебуває в оренді позивача на підставі договору № 2016476 від 25.10.2016, спірна земельна ділянка не має документального підтвердження цільового призначення "Надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин".

Наведене стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак рішення та постанова судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Стаття 284 ПК України регулює особливості оподаткування платою за землю.

Як було зазначено вище, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" № 2245-VІІІ від 07.12.2017 статтю 284 ПК України доповнено пунктом 284.4 (діє з 01.01.2018), відповідно до якого плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Поняття "плати за землю" наведено у пп. 147 п. 14.1. ст. 14 ПК України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком.

Таким чином, приписи п. 284.4 ст. 284 ПК України, які встановлюють пільги щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин розповсюджуються, у тому числі, і на орендарів земель комунальної власності.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що приписи п. 284.4 ст. 284 ПК України, які встановлюють пільги щодо плати за землю відповідної категорії, не розповсюджуються на орендарів земель комунальної власності, з посиланням на те, що останні є платниками плати за землю у формі орендної плати, а зазначені вище норми ПК України встановлені для платників земельного податку, якими є власники або постійні користувачі земельних ділянок. Такий висновок суперечить правовій позиції Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що земельна ділянка не використовується позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, оскільки суди дійшли відповідного висновку, не надавши при цьому оцінки наявному у матеріалах справи спеціальному дозволу Державної служби геології та надр України на користування надрами реєстраційний № 2558 від 12.10.2001; довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 560675, яка засвідчує той факт, що основною діяльністю позивача є саме добування залізної руди; спеціальному дозволу № 257 від 12.10.2001; акту про надання гірничого відводу № 1927 від 28.12.2011 з метою розробки родовища залізної руди; топографічному плану розташування орендованої позивачем земельної ділянки.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки рішення та постанова судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, то вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 у справі № 904/3719/18 скасувати.

3. Справу № 904/3719/18 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий