Рішення

від 22.05.2019 по справі 168/39/19

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/39/19

Провадження № 2/168/59/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Назарука О.В.,

секретар судових засідань - Островерха Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт про визнання договорів недійсними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт про визнання договорів недійсними та стягнення коштів.

Позов обґрунтовує тим, що 22 грудня 2016 року між ним та відповідачем укладено договір №06059, згідно з яким виконавець - товариство взяло на себе зобов`язання за плату здійснити такі дії як: копіювання та сканування представлених замовником матеріалів і документації; перевірка достовірності наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних; скласти, з урахуванням побажань замовника, Договір та інші необхідні письмові документи щодо його участі у програмі Комфорт , з дотриманням вимог чинного законодавства; надати інформаційні, консультаційні, роз`яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі; надати інформаційні, консультаційні, роз`яснювальні та довідкові послуги з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства, щодо участі замовника у програмі.

За договором № 06059 від 22 грудня 2016 року ним сплачено на користь відповідача 14850 грн.

22 грудня 2016 року виконуючи умови договору №06059 між ним та товариством було укладено договір № 06059/16, згідно якого відповідач зобов`язався за плату вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання позики у розмірі 150 000 грн., в тому числі: включати замовника до складу програми Комфорт ; присвоїти та повідомити замовнику персональний код у програмі; організовувати та проводити Розподіли Свідоцтв; здійснювати весь необхідний об`єм документообігу та листування щодо участі замовника у програмі; здійснювати необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання замовнику позики; представляти інтереси замовника в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов`язаних з виконанням Договору; подавати в інтересах замовника заяви (в т.ч. позовні), клопотання та інші необхідні звернення, пов`язанні з виконанням даного Договору; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені Договором та Додатками до нього. Згідно п. 1.3 договору замовник доручив виконавцю використовувати суми своїх чистих платежів для формування фонду програми та його розподілу, а також для надання відповідних сум у позику згідно умов програми. Ним на рахунок відповідача перераховано 28 333,89 грн. відповідно до вказаного договору.

Позивач вважає, що укладені договори суперечать вимогам Закону України Про захист прав споживачів та вимогам цивільного законодавства України, оскільки укладені з використанням нечесної підприємницької практики, а також в зв`язку з тим, що відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення. Самі по собі послуги, що є предметом договору №06430, йому не потрібні, в разі неможливості досягнення основної мети відносин із відповідачем - отримання позики, з урахуванням того, що представник відповідача не повідомив його про відсутність у ТОВ ЕкономКомфорт ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, позивач вважає, що був позбавлений можливості свідомого вибору оформляти договір про участь у програмі Комфорт , отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми. Позивач вважає, що така підприємницька практика відповідача вводить споживача в оману і кваліфікується як нечесна.

На підставі наведеного з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог просить визнати договори № 06059, № 06059/16 з додатками № 1 та № 2 від 22 грудня 2016 року недійсними та стягнути з відповідача на користь позивача 43 183,89 гривень сплачених за договорами.

Також просить стягнути компенсацію за відшкодування моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що у зв`язку з недобросовісною поведінкою відповідача, введення його в оману як споживача щодо можливості отримання безвідсоткової позики, даремно сплачених на користь відповідача особистих грошових коштів, сума яких є для нього дуже значною, він перебуває у постійній стресовій ситуації, стан його самопочуття постійно погіршується у зв`язку з моральними стражданнями внаслідок невдалого вкладення коштів. Протягом 2018 року неодноразово звертався до лікарів, навіть був госпіталізований. Суму безвідсоткової позики планував використати для придбання автомобіля. Близько двох років чекав на цю позику, і звичайно, з кожним днем надія на її отримання танула . Він постійно знаходиться у пригніченому стані, що дуже перешкоджає йому вести звичайний спосіб життя. Дуже пригнічує скептичне ставлення знайомих та друзів, коло його спілкування обмежилось тільки близькими родичами, що негативно вплинуло на його звичний ритм життя. Через такий стресовий стан у нього порушився режим сну, що також негативно позначилось на здоров`ї. Він працює директором будинку культури і ця ситуація негативно вплинула на його репутацію як розсудливої людини, що позначилось на відношенні до нього підлеглих, яким теж стало відомо про його спробу отримати так звану безвідсоткову позику. Розмір компенсації моральної шкоди оцінює в 10 000 гривень.

23 січня 2019 року винесено ухвалу про відкриття провадження та призначення підготовчого засідання у справі та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

25 лютого 2019 року ліквідатором ТОВ ЕкономКомфорт подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній заперечує проти задоволення позову, а також зазначає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

26 лютого 2019 року, за заявою представника позивача, ухвалою суду первісного відповідача - Комісію з припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт замінено на належного відповідача, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт . Запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог. Відкладено підготовче засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали.

10 квітня 2019 року винесено ухвалу про закриття провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Крім того запропоновано відповідачу подати відзив на позов до 22 травня 2019 року.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подали до суду заяву, в якій вказали, що позовні вимоги підтримують та просять позов (з врахуванням зменшення позовних вимог) задовольнити, просили справу розглядати без їхньої участі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомляв, заяву про розгляд справи без його участі та відзив не подавав.

Відповідно до вимог статті 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЕкономКомфорт було укладено договір № 06059, за яким ОСОБА_1 доручив, а ТОВ ЕкономКомфорт прийняло на себе зобов`язання здійснювати такі дії: копіювання та сканування представлених замовником матеріалів і документації; перевірка достовірності наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних; скласти, з урахуванням побажань замовника, Договір та інші необхідні письмові документи щодо його участі у програмі Комфорт , з дотриманням вимог чинного законодавства; надати інформаційні, консультаційні, роз`яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі; надати інформаційні, консультаційні, роз`яснювальні та довідкові послуги з питань податкового, цивільного, фінансового та господарського законодавства, щодо участі замовника у програмі (аркуш справи 7).

Крім того, 22 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЕкономКомфорт укладено договір № 06059/16, за умовами якого ТОВ ЕкономКомфорт зобов`язалося за плату вчинити від імені ОСОБА_1 та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на отримання позики у розмірі 150 000 гривень, у тому числі: включати замовника до складу програми Комфорт ; присвоїти та повідомити замовнику персональний код у програмі; організовувати та проводити Розподіли Свідоцтв; здійснювати весь необхідний об`єм документообігу та листування щодо участі замовника у програмі; здійснювати необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання замовнику позики; представляти інтереси замовника в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов`язаних з виконанням договору; подавати в інтересах замовника заяви (в т.ч. позовні), клопотання та інші необхідні звернення, пов`язанні з виконанням даного договору; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені договором та додатками до нього (аркуш справи 10).

Згідно пункту 1.3 договору замовник доручив виконавцю використовувати суми своїх чистих платежів для формування фонду програми та його розподілу, а також для надання відповідних сум у позику згідно умов програми.

На виконання умов цих договорів ОСОБА_1 сплатив ТзОВ Економкомфорт 14850 грн. та 28333,89 грн. щомісячних платежів (аркуш справи 9, 15-36).

Дослідивши зміст оспорюваних договорів № 06059 та № 06059/16 та умови програми Комфорт (додаток № 2 до договору), суд приходить до висновку, що послуга, яку за умовами даних договорів було передбачено надати ОСОБА_2 , за своєю суттю є фінансовою послугою у виді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (пункт 11-1 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ), оскільки послуги, які є предметом договору, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

Така діяльність, підпадає під визначення пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1676 від 09 жовтня 2012 року, згідно якого адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об`єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Укладені сторонами договори передбачали не отримання позивачем позики, а участь у програмі, в якій за рахунок коштів групи клієнтів здійснювалась передача права одному з учасників групи на придбання товару (отримання позики), що свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов`язків на шкоду позивача, введення його в оману, наявність нечесної підприємницької практики.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістом статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (далі Закон № 2664-ІІІ) діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-ІІІ під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-VІ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг (далі - Закон № 3462-VІ) (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ та доповнено її пунктом 11-1, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 2664-ІІІ фінансові установи зобов`язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов`язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацкомфінпослуг) як уповноважений державний орган 9 жовтня 2012 року розпорядженням № 1676 затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з пунктами 1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об`єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг, відповідно до цих Ліцензійних умов.

У даній справі, спірні договори було укладено 22 грудня 2016 року, тобто коли закон вже передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Пунктом 3 частини другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Стаття 230 ЦК України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Забороняється нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Враховуючи встановлені по справі обставини та вимоги частини першої статті 203, статті 215 та частини першої статті 227 ЦК України та частини шостої статті 19 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів , судом встановлено підстави для визнання недійсними договорів № 06059 та № 06059/16, як таких, що вчинені юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до статті 34 Закону № 2664-ІІІ, а також такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Частиною першою статті 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини першої та частини четвертої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, а також те, що позивачем було сплачено відповідачу суму в розмірі 43 183,89 грн., тому саме цю суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що в цій частині позову необхідно відмовити з таких підстав.

Спірні договори є недійсними з підстави, передбаченої частиною шостою статті 19 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-Х11 Про захист прав споживачів , оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до статті 34 Закону №2664-111, та про стягнення з відповідача коштів.

Крім того, слід зазначити, що згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зазначені у вказаній статті.

Договором між сторонами у даній справі відшкодування моральної шкоди не передбачене.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди в даному випадку передбачене лише Законом України Про захист прав споживачів . За правилами статті 4 цього Закону, на яку посилається позивач, передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, чого в даному випадку немає.

Тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є таким, що не підлягають до задоволення.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, а саме слід визнати недійсними договори від 22 грудня 2016 року № 06059/16 та № 06059 із додатками №1 та №2 та стягнути з відповідача на корить позивача сплачені за даними договорами кошти.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено вимоги про визнання договорів № 06059, № 06059/16 з додатками № 1 та № 2 від 22 грудня 2016 року недійсними, стягнення з відповідача на користь позивача 43 183,89 гривень сплачених за договорами, та стягнення заподіяної йому моральної шкоди.

У відповідності до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношення до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 цієї статті Закону передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( тобто станом на день подання позовної заяви - 768,40 грн.), за подання позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто, станом на дату подання позовної заяви не менше 768,40 грн.).

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної вимоги.

З урахуванням вимог частини 1 статті 141 ЦПК України та беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, а саме задоволено дві позовні вимоги, а у вимозі про стягнення заподіяної моральної шкоди відмовлено, і позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , тому з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (768,40х2=1536,80 грн.).

За змістом частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 66,7%, то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5115 грн. 22 коп. (66,7 % х 7669,00 грн. : 100%), оскільки такі витрати документально підтверджені (аркуш справи 117-135, 146).

На підставі ст.ст. 203, 215, 230, 236 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , керуючись ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт про визнання договорів недійсними та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсними укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Економкомфорт договори від 22 грудня 2016 року № 06059/16 та № 06059 із додатками №1 та №2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт (адреса: 10002, Житомирська обл., місто Житомир, Корольовський район, майдан Путятинський, 2, офіс 618, код ЄДРПОУ: 37482421) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , кошти сплачені на підставі договору № 06059 від 22 грудня 2016 року в сумі 14 850 (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт (адреса: 10002, Житомирська обл., місто Житомир, Корольовський район, майдан Путятинський, 2, офіс 618, код ЄДРПОУ: 37482421) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , кошти сплачені на підставі договору № 06059/16 від 22 грудня 2016 року в сумі 28 333 (двадцять вісім тисяч триста тридцять три) гривні 89 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт (адреса: 10002, Житомирська обл., місто Житомир, Корольовський район, майдан Путятинський, 2, офіс 618, код ЄДРПОУ: 37482421) в дохід держави судовий збір в розмірі 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт (адреса: 10002, Житомирська обл., місто Житомир, Корольовський район, майдан Путятинський, 2, офіс 618, код ЄДРПОУ: 37482421) на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 5115 (п`ять тисяч сто п`ятнадцять) гривень 22 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Назарук