Рішення

від 21.06.2007 по справі 6509-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6509-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2007Справа №2-28/6509-2007

За позовом Фірми «ТЕС», м. Сімферополь,

до відповідача – Дочірнього підприємства акціонерного товариства закритого типу «Моспромбуд», м. Алушта,

про стягнення 2 132, 00 грн.

                                                                                                  Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Домарацький Д.Р. – представник по довіреності від 01.06.2007 р. (довіреність у справі)

Від відповідача – не з'явився

Суть спору:

        Фірма «ТЕС», м. Сімферополь, звернулась до господарського суду АР Крим із позовом до Дочірнього підприємства акціонерного товариства закритого типу «Моспромбуд», м. Алушта, про стягнення 2 132, 00 грн. заборгованості, у тому числі 1 160,00 грн. заборгованості за отримане пальне та 972,00 грн. різниці у ціні палива.

       Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 04.06. 2007 року, надав суду письмове уточнення (збільшення) позовних вимог № 933/07 від 25.05.2007 р., в якому позивач просив стягнути з відповідача 1 160,00 грн. заборгованості за отримане пальне та 1 323,00 грн. різниці в ціні палива.

         Представник позивача у засіданні суду позовні вимоги, з урахуванням вищевказаного уточнення (збільшення) позовних вимог № 933/07 від 25.05.2007 р., підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

       Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвал господарського суду від 26.04.2007 р. та від 04.06.2007 р. не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

         Слухання справи відкладалось відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача у засідання суду, уточненням позивачем позовних вимог та для надання сторонами додаткових доказів у справі.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  суд       

В С Т А Н О В И В:

       21 квітня 2004 року між сторонами було укладено договір № 204/04.

        Згідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) ПЗМ, а покупець - приймати ПЗМ та своєчасно здійснювати його оплату за умовами даного договору.

        За даними позивача, 21.04.2004 року, відповідач звернувся до позивача з проханням відпустити на його адресу товар.

        Так, згідно до видаткової накладної № РТ-0002602 від 22.04.2007 р. відповідачу було поставлено товар на суму 5 160,00 грн., який було отримано представником відповідача по довіреності серії ЯЗЕ № 995124 від 21.04.2004 р.

        У цей же день відповідачу було виставлено рахунок – фактуру № СТ-0002684 на сплату (з ПДВ) 5 160,00 грн. боргу.   

        Згідно з п. 3.1 цього договору, у випадку, якщо покупець фактично отримує ПЗМ раніше надходження оплати постачальнику, він зобов'язується перерахувати необхідну суму в якості оплати ПЗМ протягом строку дійсності рахунку, тобто протягом 3-х календарних днів.

        Однак, відповідачем, у порушення умов договору, було несвоєчасно сплачено заборгованість.

         Так, за період з 15.12.2004 р. по 02.02.2005 р. відповідачем було сплачено 4 000,00 грн.  

          Таким чином, за відповідачем станом на 20.04.2007 р. утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 160,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу було направлено претензію                   № 3081/06 від 17.11.2006 р., яку останній залишив без відповіді та виконання.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем у сумі 1 160,00 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача, а також, з урахуванням уточнення (збільшення) позовних вимог № 933/07 від 25.05.2007 р., 1 323,00 грн. різниці у ціні палива.

         Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 1 160,00 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № РТ-0002602 від 22.04.2007 р., довіреністю серії ЯЗЕ № 995124 та рахунком - фактурою   № СТ-0002684.

Також, пунктом 5.2. вищевказаного договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі спричинені своїми діями або бездіяльністю збитки включаючи неодержаний прибуток у порядку передбаченому Цивільним кодексом України.

         Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України, передбачено що учасник господарських відносин, який порушив господарське збов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим  збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

         Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане,  а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Оскільки визначити точну суму недоотриманого прибутку, з думки позивача, не є можливим то позивач визначає свої збитки, як різницю між ціною товару, згідно якої він був відпущений відповідачу та ринковою ціною того ж товару, тобто, з урахуванням уточнення позивача, в сумі 1 323,00 грн.

За викладених обставин, зважаючи на визначені в договорі умови відшкодування збитків, а також на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неотриманням суми, яку позивач просив стягнути як різницю в ціні палива, суд вважає можливим   стягнути   з  відповідача  різницю  у  ціні  палива  у  розмірі  1 323,000  грн., приймаючи до уваги надані за цими вимогами докази: лист Торгово – промислової палати Криму № 119п/08-12 від 25.05.2007 р. стосовно вартості палива станом на 25.05.2007 р.  

        Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи (з урахуванням уточнення (збільшення) позовних вимог № 933/07 від   25.05.2007 р.), в сумі 2 483,00 грн. заборгованості, у тому числі  1 160,00 грн. основного боргу та  1 323,00 грн. різниці у ціні палива, документально встановлений. Він підтверджений матеріалами справи, та не оспорювався відповідачем.

За таких обставин позов, з урахуванням уточнення (збільшення) позовних вимог № 933/07 від 25.05.2007 р., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 26.06.2007 року.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                            

                                                     В И Р І Ш И В:

1).    Позов задовольнити.

2). Стягнути з Дочірнього підприємства акціонерного товариства закритого типу «Моспромбуд» (98500, АР Крим, м. Алушта, шосе Судацьке, 18 км, р/р 260056288 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код 25127894) на користь Фірми «ТЕС» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, р/р 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, р/р 2600800014943 у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Армянськ, МФО 384878, ідентифікаційний  код 16512506) 2 483,00 грн. заборгованості, у тому числі  1 160,00 грн. основного боргу та 1 323,00 грн. різниці у ціні палива, а також 102,00 грн. державного мита та  118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.