Рішення

від 03.06.2019 по справі 420/331/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/331/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Захарчука О.В.

сторін:

представника позивача Коновалова Д.Ю.

представника відповідача ОСОБА_1

третьої особи не з`явився

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні по суті) справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа: ОСОБА_3 в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України Про зміни в штаті Санаторію Одеса Служби безпеки України № 1598/ДСК від 14.09.2018 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України по особовому складу Санаторію Одеса Служби безпеки України щодо призначення ОСОБА_3 на посаду начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України № 1186-ОС від 14.09.2018 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України Про призначення комісії про прийняття і здавання посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України № 1781 від 05.10.2018 року;

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України по особовому складу щодо звільнення ОСОБА_2 з посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України № 1648-ОС від 21.12.2018 року;

поновити ОСОБА_2 на посаді начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним .

ОСОБА_2 є заслуженим лікарем України, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5, затвердженим Указом Президента України №223 від 20.03.2007 року, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 26.11.2013 року та інвалідом II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.12.2013 року.

ОСОБА_2 з 18.10.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні згідно листка непрацездатності серії АДЖ №507704 Комунальної установи Міська клінічна лікарня № 3 ім. професора Л.Й. Алейнікової м. Одеси .

Підчас перебування на стаціонарному лікуванні позивача ознайомлено з листом за підписом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 25.09.2018 року, яким повідомлено, про зміну в організації праці, згідно наказу Голови Служби безпеки України від 14.09.2018 року №1598/АСК, згідно з якою посаду начальника санаторію-лікаря (за трудовим договором) санаторію Одеса Служби безпеки України скасовано та введено нову посаду, яка має бути заміщена виключно військовослужбовцем, у зв`язку з чим вона не може бути заміщена цивільною особою, тому відсутні підстави для продовження трудових відносин з позивачем.

Прибувши за місцем працевлаштування ОСОБА_2 з`ясовано, що новим начальником санаторію-лікарем санаторію Одеса Служби безпеки України є ОСОБА_3 , який призначений та зайняв керівну посаду згідно з наказами Голови Служби безпеки України.

Відтак, ОСОБА_2 вважає, що був незаконно звільнений з посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України, а наказ Голови Служби безпеки України Про зміни в штаті санаторію Одеса Служби безпеки України № 1598/ДСК від 14.09.2018 року, наказ Голови Служби безпеки України Про призначення комісії про прийняття і здавання посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України від 05.10.2018 року, наказ Голови Служби безпеки України по особовому складу санаторію Одеса Служби безпеки України щодо призначення ОСОБА_3 на посаду начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України від 14.09.2018 року, наказ Голови Служби безпеки України по особовому складу санаторію Одеса Служби безпеки України щодо звільнення ОСОБА_2 з посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України від 21.12.2018 року є протиправними, прийнятими всупереч норм чинного законодавства, а тому повинні бути скасовані, оскільки:

ОСОБА_2 не було повідомлено про звільнення у встановленому чинним законодавством порядку;

не було надано для ознайомлення у встановленому законодавством про працю України порядку будь-яких наказів по особовому складу;

не було повернуто трудової книжки.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про пращо України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Змін в організації праці, що спричинили звільнення позивача, не відбулось, змінились тільки вимоги до посади, яку займав позивач, не змінилась навіть назва посади.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці.

Крім того, наданий відповідачем для ознайомлення перелік вільних посад ніким не затверджений, не містить підпису особи, як його склала та підпису позивача про ознайомлення.

З урахуванням зазначеного, прийняті відповідачем рішення суперечать норма чинного трудового законодавства та Конституції України.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 11.02.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

28.02.2019 року за вх. №7442/19 позивачем надана заява про зміну підстав позову в якій, зокрема, зазначено наступне.

Щодо наказу Про зміни в штаті санаторію Одеса Служби безпеки України на 300 місць та організаційні заходи №1598/ДСК від 14.09.2018 року.

Наказом внесено зміни до штату Санаторію Одеса Служби безпеки України, згідно з якими посаду начальника санаторно-лікаря (за трудовим договором) скасовано та введено нову посаду яка може бути заміщена виключно військовослужбовцем, у зв`язку з чим вона не може бути заміщена цивільною особою.

Зазначений наказ є незаконним, оскільки Голова Служби безпеки України не наділений повноваженнями одноособово особисто приймати рішення щодо зміни кваліфікаційних вимог до керівника санаторію Одеса Служби безпеки України, оскільки, відповідно до п. 4.1. Положення про Санаторій Одеса Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління СБУ № 814 від 21 грудня 2015 року, начальником санаторію призначається особа, яка відповідає встановленим МОЗ кваліфікаційним вимогам Зазначене положення не містить будь яких інших вимог до керівної посади санаторію, а також не містить посилань на наділення Голови СБУ на введення таких додаткових вимог.

Щодо наказу по особовому складу Санаторію Одеса Служби безпеки України №1186-ОС від 14.09.2018 року про призначення нового керівника Санаторію Одеса Служби безпеки України, наказу Про призначення комісії про прийняття і здавання посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України №1781 від 05.10.2018 року.

Вказані накази є передчасними до звільнення попереднього керівника організації, оскільки введення нової посади та призначення на неї співробітника до звільнення з посади попереднього керівника створило умови існування двох керівників однієї організації.

Щодо наказу Голови Служби Безпеки України по особовому складу № 1648-ОС від 21.12.2018 року щодо звільнення ОСОБА_2 з посади начальника санаторію-лікаря Санаторію Одеса Служби Безпеки України.

Згідно із ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці.

22.10.2018 року ОСОБА_2 ознайомлено з листом т.в.о. Голови СБУ від 25.09.2018 року, із попередженням про зміни в організації праці та можливе звільнення через 2 місяці після повідомлення. Тобто, позивач не міг бути звільнений раніше 22.12.2018 року. При цьому, 22.12.2018 року - це субота, тобто позивач не міг бути звільнений раніше 24.12.2018 року.

21.12.2018 року є першим робочим днем позивача після лікарняного та останнім днем для можливого обрання іншої посади з переліку запропонованих для переведення, але позивача було звільнено саме 21.12.2018 року.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та копію адміністративного позову отримано представником відповідача Служби безпеки України 18.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером ДКД Одеса 6550106485285 (а/с. 63).

04.03.2019 року за вх. № 7584/19 через канцелярію суду представником Служби безпеки України Цимбалюк Л.В. (за довіреністю) надано відзив на адміністративний позов (а/с. 91-94).

Відзив обґрунтовано наступним.

Наказом Голови СБУ від 14.09.2018 № 1598/ДСК (копію надіслано на адресу суду окремим листом від 01.03.2019 № 16/869/ДСК) в санаторії Одеса СБУ скорочено посаду начальника санаторію-лікаря (за трудовим договором) та введено посаду начальника санаторію-лікаря, яка може заміщуватися виключно військовослужбовцем (полковник медичної служби).

Згідно з пп. а п. 43 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262) військові посади офіцерського та рядового, сержантського і старшинського складу СБУ комплектуються відповідно особами офіцерського та особами рядового, сержантського і старшинського складу, які перебувають на військовій службі.

Оскільки ОСОБА_2 був працівником, тобто не проходив військову службу в Службі безпеки України та не мав статус військовослужбовця, він не міг бути призначений на військову посаду начальника санаторію - лікаря санаторію Одеса Одеса.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 персонально попереджено про наступне вивільнення за два місяці. Відповідно до чинного законодавства з установленого двомісячного строку не виключається час перебування працівника у відпустці, період тимчасової непрацездатності.

На виконання вказаної норми 22.10.2018 позивача персонально попереджено про наступне вивільнення (лист від 01.03.2019 № 16/869/ДСК).

ОСОБА_2 перебував на лікарняному до 02.11.2018 включно.

У телефонній бесіді 18.12.2018 із ОСОБА_5 , співробітником Управління роботи з особовим складом СБУ, позивач підтвердив, що перебуває на лікарняному, але планує приступити до роботи 21.12.2018. Крім того, на запитання, чи визначився він з подальшим працевлаштуванням, відповів, що хоче звільнитися.

Враховуючи те, що ст. 40 Кодексу законів про працю України встановлено заборону звільняти працівника в період його тимчасової непрацездатності, ОСОБА_2 було звільнено в перший робочий день після закінчення лікарняного.

ОСОБА_2 відмовився від призначення на жодну із запропонованих посад. При цьому, позивач на зустріч прибув самостійно, на присутності лікаря не наполягав, оцінюючи стан свого здоров`я як задовільний.

Щодо протиправності наказу Голови Служби безпеки України від 14.09.2018 року № 1186-ос щодо призначення ОСОБА_6 на посаду начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Службі безпеки України, він не може бути оскаржений позивачем, оскільки є актом індивідуальної дії щодо ОСОБА_6 і може бути оскаржений лише вказаною особою.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 звільнено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

04.03.2019 року судом прийнято рішення розгляд справи №420/331/19 проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання по справі призначено на 28.03.2019 року.

Відповідно до ст. 163 КАС України 14.03.2019 року за вх. №9186/19 через канцелярію суду представником позивача ОСОБА_7 надано відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено наступне (а/с.161-163).

Щодо підстав винесення наказу Голови Служби безпеки України від 14.09.2018 року № 1598/АСК, яким скорочено посаду начальника санаторію Одеса Служби безпеки України і лікаря (за трудовим договором) та введено посаду начальника санаторію - лікаря, яка може заміщуватися виключно військовослужбовцем (полковник медичної служби).

Відповідач посилається на дію в Україні особливого періоду.

Проте, Верховний Суд у листі від 13.07.2018 року № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 Про часткову мобілізацію .

Але, оскаржуваний наказ винесено 14.09.2018 року, тобто, більш як через чотири роки після початку дії в Україні особливого періоду.

Також відповідач посилається на введення на території Одеської області воєнного стану. Згідно указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні , воєнний стан в Україні був введений із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року. В свою чергу, всі оскаржувані накази, крім наказу про звільнення позивача, були видані за декілька місяців до введення воєнного стану, що свідчить про відсутність прямого та безпосереднього зв`язку з виданням відповідачем оскаржуваних наказів та введенням воєнного стану.

Тобто, крім зазначених змін в штаті однієї посади санаторію Одеса Служби безпеки України, жодних інших змін в організації праці не відбулось. Змінились тільки вимоги до посади, яку займав ОСОБА_2 , не змінилась навіть назва посади.

02.04.2019 року за вх. №11844/19 представником Служби безпеки України Цимбалюк Л.В. надано відзив на адміністративний позов, в якому позиція Служби безпеки України, викладена раніше у відзиві від 04.03.2019 року підтверджується наступним.

Необхідність внесення змін до штату санаторію Одеса Служби безпеки України була обумовлена тим, що санаторій функціонував та функціонує в умовах особливого періоду, що, у свою чергу, вимагає від його керівництва підсилення управлінської складової та оперативності у вирішенні питань службової діяльності.

Враховуючи той факт, що у зв`язку на санаторій Одеса покладаються завдання, пов`язані з необхідністю суттєвого поліпшення комплексу заходів із мобілізаційної підготовки і мобілізаційної готовності, особистої відповідальності керівника цього санаторію за організацію діяльності санаторію, вбачалося за доцільне ввести замість цивільної посади начальника санаторію - лікаря військову посаду начальника санаторію - лікаря (полковник медичної служби).

Положення про санаторій Одеса Служби безпеки України, затверджене наказом Центрального управління Служби безпеки України від 21.12.2015 №814, на яке посилається позивач, втратило чинність на підставі наказу Центрального управління Служби безпеки України від 06.12.2017 №689. Зазначеним наказом введено в дію Положення про санаторій Одеса Служби безпеки України, пунктом 4.1 якого визначено, що санаторій очолює начальник, який призначається па посаду та звільняється з посади Головою Служби безпеки України.

Отже, посада начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України є саме військовою посадою, а позивач був працівником, тобто не проходив військову службу в Службі безпеки України.

Враховуючи те, що ст. 40 Кодексу законів про працю України встановлено заборону звільняти працівника в період його тимчасової непрацездатності, ОСОБА_2 було звільнено в перший робочий день після закінчення лікарняного.

З дня персонального попередження позивача про наступне вивільнення (22.10.2018) до дня звільнення з роботи (21.12.2018) минув 61 календарний день, тобто 2 місяці.

В судовому засіданні 11.04.2019 року представником позивача надано відповідь на відзив із доказами направлення відповідачу, яка датована 08.04.2019 року.

З`ясувавши думку сторін, судом залучено до матеріалів справи відповідь на відзив.

У відповіді на відзив наведені твердження щодо протиправності оскаржуваних наказів, які вже були викладені у відповіді на відзив на позовну заяву від 14.03.2019 року та залишились незмінними.

12.04.2019 року за вх. №13350/19 представником позивача ОСОБА_7 надано відповідь на відзив, аргументи якої повністю підтверджують позицію позивача викладену раніше, при цьому представник позивача акцентує увагу на даті звільнення ОСОБА_2 .

Відповідач стверджує, що з дня персонального попередження позивача про наступне вивільнення до дня звільнення з роботи минув 61 календарний день, тобто 2 місяці.

Відповідно до ст. 241-1 Кодексу законів про працю строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Так, 22.10.2018 року ОСОБА_2 ознайомили з листом т.в.о. Голови СБУ від 25.09.2018 року, із попередженням про зміни в організації праці та можливе звільнення через 2 місяці після повідомлення.

ОСОБА_2 було звільнено 21.12.2018 року через - 60 календарних днів, тобто за день раніше встановленого строку. Позивач не міг бути звільнений раніше 22.12.2018 року, оскільки 22.12.2018 року - це субота, тобто позивач не міг бути звільнений раніше 24.12.2018 року.

Відповідно до ст. 164 КАС України, відповідач може надати заперечення, у яких викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Так, 22.04.2019 за вх.№314468/19 представником відповідача Цимбалюк Л. (за довіреністю) надано заперечення проти відповіді на відзив, в яких ще раз підтверджується позиція відповідача викладена раніше у наданих суду відзивах на адміністративний позов.

Ухвалу про відкриття провадження від 11.02.2019 року, позов з додатками отримано 19.02.2019 року представником ОСОБА_3 відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером ДКД Одеса 6550106473538 (а/с. 64).

25.04.2019 року за вх. №15210/19 третьою особою ОСОБА_3 надано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПННОМЕР_6 є заслуженим лікарем України, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5, затвердженим Указом Президента України №223 від 20.03.2007 року, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 26.11.2013 року, також є інвалідом II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 13.12.2013 року (а/с. 14, 20-22).

05.06.2016 року між Службою безпеки України в особі Голови Служби безпеки України генерала армії України Грицака Василя Сергійовича та громадянином ОСОБА_2 укладено трудовий договір на невизначений строк, відповідно до якого ОСОБА_2 приймається на роботу до санаторію Одеса Служби Безпеки України на посаду начальника санаторію (а/с. 223-226).

14.09.2018 року Головою Служби безпеки України винесено наказ Про зміни в штаті санаторію Одеса Служби безпеки України №1598/ДСК.

05.10.2018 року Головою Служби безпеки України винесено наказ Про призначення комісії про прийняття і здавання посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України №1781.

Згідно листка непрацездатності серії АДЖ № 507704 Комунальної установи Міська клінічна лікарня № 3 ім. професора Л.Й. Алейнікової м. Одеси , ОСОБА_2 з 18.10.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні.

22.10.2018 року позивача ознайомлено з листом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 25.09.2018 року про зміни в організації праці та подальшому припиненні повноважень ОСОБА_2

21.12.2018 Головою Служби безпеки України винесено наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України №1648-ОС.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією , опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття .

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення .

Законом України від 14.09.2006 року № 137-V ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту). Відповідно до пункту 1 частини 1 Хартії, кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

Стаття 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 …Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. , яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

В даній справі юридичний спір між позивачем та відповідачем виник внаслідок прийняття наказу Головою СБУ України Про зміни в штаті санаторію Одеса Служби безпеки України №1598/ДСК, який потягнув за собою прийняття інших наказів внаслідок чого позивач був звільнений з посади.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові (п.18. Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Кодекс законів про працю України (КЗпП - далі) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Стаття 21.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 23.

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Стаття 40.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 статті 40.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Стаття 49-2 22 .

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України Про зміни в штаті Санаторію Одеса Служби безпеки України №1598/ДСК від 14.09.2018 року .

Позивач зазначає, що Наказ №1598/ДСК є незаконним, оскільки Голова Служби безпеки України не наділений повноваженнями одноособово особисто приймати рішення щодо зміни кваліфікаційних вимог до керівника санаторію Одеса Служби безпеки України, кваліфікаційні вимоги встановлені чинним положенням про санаторій, будь яких дійсних змін в організації виробництва і праці Наказ № 1598/ДСК не вводить.

Суд вважає такі доводи необгрунтованими та такими, що не відповідають приписам національного законодавства.

Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 10 Закону України Про Службу безпеки України , центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв`язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

Центральне управління Служби безпеки України видає положення, накази, розпорядження, інструкції, дає вказівки, обов`язкові для виконання у системі Служби безпеки України. Зазначені акти не підлягають виконанню, якщо в них встановлюються не передбачені законодавством додаткові повноваження органів і співробітників Служби безпеки України або антиконституційні обмеження прав та свобод громадян.

Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки України . Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України (частина 1 статті 13 Закону України Про Службу безпеки України ).

Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 21.12.2015 року №814 затверджено Положення про санаторій Одеса Служби безпеки України.

Уповноваженим органом управління Санаторію є Центральне управління Служби безпеки України, функції якого з координації і контролю за діяльністю Санаторію здійснює Військово-медичне управління Служби безпеки України.

Інші функціональні підрозділи Центрального управління Служби безпеки України здійснюють окремі повноваження щодо контролю (нагляду) та забезпечення діяльності Санаторію згідно з їх компетенцією (пункт 1.5 Положення про санаторій Одеса Служби безпеки України).

До складу Санаторію входять лікувально-діагностичні підрозділи, інші підрозділи згідно з організаційно-штатною структурою, яку затверджує Голова Служби безпеки України (пункт 1.7 Положення про санаторій Одеса Служби безпеки України).

Підпунктом а пункту 43 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 року № 1262 із змінами внесеними Указом Президента України Про внесення змін до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України від 05.08.2015 року №465/2015 встановлено наступне:

Військовослужбовці Служби безпеки України призначаються на штатні посади (крім випадків, передбачених цим Положенням) їх прямими начальниками в порядку, що встановлюється Головою Служби безпеки України.

Призначення військовослужбовців Служби безпеки України на посади та переміщення їх по службі здійснюється з додержанням таких вимог:

а) військові посади офіцерського та рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України комплектуються відповідно особами офіцерського та особами рядового, сержантського і старшинського складу, які перебувають на військовій службі.

З вище зазначеного вбачається, що наказ Голови Служби безпеки України Про зміни в штаті Санаторію Одеса Служби безпеки України не суперечить нормам чинного законодавства, а Голова Служби безпеки України наділений виключними дискреційними повноваженнями.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 29.03.2019 року у справі №755/3495/16-ц/16-а (провадження № 61-1350св17) дійшов наступного висновку:

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17 від 30.01.2019 року зазначено: що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду .

Тобто, оскарження наказу про зміни в організації праці є виключною компетенцією власника підприємства, установи або уповноваженого ними органу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про скасування наказу Голови Служби безпеки України Про зміни в штаті Санаторію Одеса Служби безпеки України №1598/ДСК від 14.09.2018 року.

В судовому засіданні по суті представник позивача наголошував на тому, що вимога про скасування наказу Голови Служби безпеки України Про зміни в штаті Санаторію Одеса Служби безпеки України №1598/ДСК від 14.09.2018 року є основною позовною вимогою від задоволення якої залежить задоволення інших вимог, оскільки вони є похідними.

Позовна вимога про визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України Про призначення комісії про прийняття і здавання посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України № 1781 від 05.10.2018 року є похідною вимогою від основної, а тому задоволенню не підлягає, оскільки в задоволенні основної вимоги відмовлено.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України щодо призначення ОСОБА_3 на посаду начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України суд зазначає наступне.

По-перше, вказана вимога є похідною від основної вимоги щодо якої суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

По-друге, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

За приписами п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.

Оскільки, ОСОБА_2 не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли у зв`язку із прийняттям оскарженого наказу, яким ОСОБА_3 призначено на посад начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України , відповідно вказаний акт не породжує для позивача і права на захист.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17 та постанові від 06.06.2018 року по справі № 800/489/17.

Зазначена правова позиція застосована Великою Палатою Верховного Суду у справі №800/585/17 (Постанова від 18.09.2018 року).

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС ).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення .

Щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України.

Відповідно до ст. 4 КАСУ, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

В даній справі вимога щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України, є похідною від основної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України №1648-ОС від 21.12.2018 року, оскільки, відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом не встановлено протиправності винесеного наказу стосовно звільнення ОСОБА_2 з посади начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України № 1648-ОС від 21.12.2018 року, отже, вимога про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника санаторію-лікаря санаторію Одеса Служби безпеки України не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Відповідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Служби безпеки України, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Служба безпеки України, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 00034074, телефон: (044) 256 93 33, e-mail:sbu_cu@ssu.gov.ua;

ОСОБА_3, адреса: АДРЕСА_3 телефон: (НОМЕР_7.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.