Рішення

від 31.05.2019 по справі 826/404/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2019 року справа №826/404/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Суворов і Ко" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Суворов і Ко") доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Шевченківському районі) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2016 року №0002984040 та №0002974040 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправного застосування штрафу за порушення граничних строків сплати, оскільки в повному обсязі та своєчасно виконало зобов`язання по сплаті акцизного податку; позивач зазначає, що кошти сплачено в межах граничного строку, передбаченого положеннями Податкового кодексу України, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/404/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки перевіркою встановлено порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з акцизного податку, наслідком чого стало застосування у відношення позивача штрафних санкцій, передбачених положеннями пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні 16 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 13 грудня 2016 року №0002974040 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 16 580,00 грн. ТОВ "Суворов і Ко" зобов`язано сплатити штраф розмірі 10% у сумі 1 658,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 13 грудня 2016 року №0002984040 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 36 691,00 грн. ТОВ "Суворов і Ко" зобов`язано сплатити штраф розмірі 20% у сумі 7 338,20 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі від 02 грудня 2016 року №142/26-59-40-39/37534060 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з акцизного податку за січень 2015 року у сумі 6 650,00 грн., лютий 2015 року у сумі 13 594,00 грн., березень 2015 року - у сумі 17 127,00 грн., квітень 2015 року - у сумі 15 900,00 грн. на порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено акцизний податок з кількістю календарних днів затримки наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання за січень 2015 року - 112 днів, лютий 2015 року - 84 дні, березень 2015 року - 49 днів, квітень 2015 року - 21 день.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов 'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

За правилами підпункту 49.18. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Згідно пункту 223.1, 223.2 статті 223 Податкового кодексу України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 - 1 , 215.3.5 - 2 , 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Таким чином, податкове зобов`язання по сплаті акцизного податку , самостійно визначене платником податків у податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, у тому числі відповідних декларацій з акцизного податку, платіжних документів.

Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень та не зазначення в акті перевірки інформації про відповідні декларації з акцизного податку та періоди сплати суми грошового зобов`язання унеможливлює встановити порушення ТОВ "Суворов і Ко" граничних строків сплати податкового зобов`язання, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Позивачем, в свою чергу, зазначено, що протягом періоду січень - квітень 2015 року ним подавались в електронній формі декларації з акцизного податку, які складались із декларації та Додатку №6, в якому розраховувалась сума акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в саму декларацію переносились показники з даного Додатку. Починаючи з січня 2015 року позивачем допущено арифметичну помилку при заповненні декларацій, а саме: при перенесенні даних з Додатку 6 до декларації з акцизного податку позивачем помилково вказано не суму акцизного податку, а вартість підакцизних товарів, що і призвело до розбіжностей між даними, зазначеними у деклараціях та додатках до них. Після виявлення зазначених помилок, позивачем подано уточнюючі декларації з акцизного податку за період січень - квітень 2015 року з додатками 8 до декларацій, якими виправлено самостійно помилки. На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копії декларацій та уточнюючих розрахунків за спірний період.

З огляду на викладене суд вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Суворов і Ко" вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України помилковими.

Враховуючи необґрунтованість висновків акта перевірки та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували виявлені порушення, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 13 грудня 2016 року №0002984040 та №0002974040 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Суворов і Ко" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 378,00 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворов і Ко" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13 грудня 2016 року №0002984040 та №0002974040.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворов і Ко" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суворов і Ко" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 13/135; ідентифікаційний код 37534060);

Державна податкова інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 36, ідентифікаційний код 39561761).

Суддя В.А. Кузьменко