Рішення

від 31.05.2019 по справі 826/10066/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2019 року справа №826/10066/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) доГолови Святошинського районного суду міста Києва (далі по тексту - відповідач) третя особаСвятошинський районний суд міста Києва (далі по тексту - третя особа) про 1) визнання протиправним та скасування наказу Голови Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року №851/ос "Про припинення повноважень судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1"; 2) зобов`язання Голови Святошинського районного суду міста Києва поновити ОСОБА_1 на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з тим, що вважає протиправним наказ Голови Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року №851/ос "Про припинення повноважень судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1", обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2017 року №1115/0/15-17 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у відставку" оскаржується в судовому порядку; відповідачем при винесенні вказаного наказу перевищено повноваження в частині припинення повноважень судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10066/17; залучено до участі у справі Святошинський районний суд міста Києва у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач та третя особа відзиву на позовну заяву чи письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.

В судове засідання 17 вересня 2018 року представники осіб, які беруть участь у справі, до суду не прибули, у зв`язку із чим на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 10 лютого 1996 року №122/1996 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено суддею Ленінградського районного суду міста Києва.

Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2001 року №2297-ІІІ "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

Згідно Указу Президента України від 23 жовтня 2001 року №1004/2001 "Про переведення суддів місцевих судів міста Києва" позивача переведено на посаду судді новоутвореного Святошинського районного суду міста Києва.

Наказом Голови Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року №851/ос "Про припинення повноважень судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1" припинено повноваження судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 14 липня 2017 року у зв`язку з досягненням суддею шістдесяти п`яти років та відраховано зі штату суддів Святошинського районного суду міста Києва 14 липня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржуваний наказ на предмет його відповідності вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) .

Згідно частин першої статті 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Пунктом 4 частини першої статті 131 Конституції України встановлено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Статтею 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Пунктом 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" передбачено, що у разі якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", його повноваження припиняються з 30 вересня 2016 року, крім випадку, якщо до 30 вересня 2016 року у встановленому законом порядку суддею було подано заяву про відставку. У разі якщо суддею було подано заяву про відставку, Вища рада правосуддя розглядає таку заяву у порядку, визначеному цим Законом, та ухвалює одне з таких рішень: 1) рішення про звільнення судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України; 2) рішення про відмову у звільненні судді з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку, якщо суддя не має стажу роботи на посаді судді, необхідного для виходу у відставку відповідно до законодавства, яке діяло на день подання суддею заяви про відставку. У такому випадку повноваження судді припиняються з 30 вересня 2016 року.

Матеріали справи підтверджують, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади у відставку Вищою радою правосуддя прийнято рішення від 11 травня 2017 року №1115/0/15-17 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у відставку" .

Внаслідок оскарження вказаного рішення в судовому порядку, Вищим адміністративним судом України прийнято постанову від 27 червня 2017 року у справі №800/236/17, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року у справі №800/236/17 відмовлено.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що шістдесят п`ять років позивачу виповнилось 30 травня 2014 року.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що його прийнято на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 11 травня 2017 року №1115/0/15-17 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у відставку" .

Суд звертає увагу на те, що наказ Голови Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року №851/ос "Про припинення повноважень судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1" прийнято після набрання законної сили постановою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року у справі №800/236/17, за результатами оскарження рішення від 11 травня 2017 року №1115/0/15-17 "Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у відставку", а тому прийняття спірного наказу в період оскарження вказаного рішення до Верховного Суду не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення повноважень судді, у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років та правомірність прийняття оскаржуваного наказу.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Голова Святошинського районного суду міста Києва (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А; ідентифікаційний код не відомий);

Святошинський районний суд міста Києва (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А; ідентифікаційний код 02896733).

Суддя В.А. Кузьменко