Постанова

від 30.05.2019 по справі 1411/3467/12

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.05.19

22-ц/812/877/19

Провадження №22-ц/812/877/19

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Миколаїв

Справа № 1411/3467/12

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

до

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Газбудкомплект , ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до якої приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Газбудкомплект

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Семеновою Л.М. 7 грудня 2017 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена

у с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року ПАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційної фірми Газбудкомплект (далі - ТОВ ВКФ Газбудкомплект ), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 27 листопада 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк та ТОВ ВКФ Газбудкомплект укладено кредитний договір № 02/206/07- КЛТ, відповідно до умов якого товариство отримало кредитні кошти у розмірі 6 000 000 грн. строком до 26 листопада 2010 року зі сплатою за користування кредитними коштами 16,5 % річних для оплати витрат, пов`язаних із здійсненням поточної господарської діяльності.

31 серпня 2010 року між Банком та ТОВ ВКФ Газбудкомплект укладено додаткові угоди до вказаного кредитного договору відповідно до яких збільшено загальну суму ліміту кредитування до 9 950 000 грн. та відсотки за користування кредитом до 23% річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 27 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_1 27 лютого 2009 року було укладено договір поруки. В цей же день укладено договір поруки між Банком та ОСОБА_2

Боржник свої зобов`язання за вказаними договорами не виконав, у зв`язку з чим станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 9 333 544 грн. 67 коп.

Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку зазначену кредитну заборгованість.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 березня 2017 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ Кредитпромбанк - ПАТ Дельта Банк .

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2017 року позов Банку задоволено. Стягнуто з ТОВ ВКФ Газбудкомплект , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ Дельта Банк 9 333 544 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в частині позовних вимог Банку до ТОВ Газбудкомплект провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.374, ст. 377, п.1ч.1 ст.255 ЦПК України, а в частині вимог до ОСОБА_1 ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи та порушив норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові до нього, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове. Закрито провадження у справі за позовом ПАТ Дельта Банк до ТОВ Газбудкомплект про стягнення кредитної заборгованості. В позові ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено.

Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ТОВ ВКФ Газбудкомплект про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, а справу передано в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року про відмову в позові ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.

До початку судового розгляду у суді апеляційної інстанції ТОВ ВКФ Газбудкомплект подало заву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2017 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року заяву ТОВ ВКФ Газбудкомплект прийнято до апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до якої приєдналося ТОВ ВКФ Газбудкомплект в частині вирішення вимог ПАТ Дельта Банк до ТОВ ВКФ Газбудкомлект задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Так судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого є ПАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого в свою чергу є ПАТ Дельта Банк та ТОВ ВКФ Газбудкомлект укладено кредитний договір № 02/206/07-КЛТ, яким, зокрема встановлена процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 6 000 000 грн. та повернення ним отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами із розрахунку 16,5 процентів річних, нарахування і сплати комісій за надання кредитів (пункт 1.1 цього договору).

Пунктом 2.3 вказаного кредитного договору визначено, що підставою надання кредитів за цим договором є додаткові угоди.

Згідно з пунктом 3.4.5 кредитного договору від 27 листопада 2007 року позичальник зобов`язується повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому разі не пізніше 26 листопада 2010 року.

Усі зміни та доповнення до кредитного договору дійсні лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін (пункт 5.2 цього договору).

27 лютого 2009 року між ВАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого є ПАТ Кредитпромбанк , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з другої, з кожним окремо, укладено договори поруки № 02/02/206/07-КЛТ/ПО1/09-КЛТ та № 02/02/206/07-КЛТ/ПО2/09-КЛТ відповідно, за умовами яких останні зобов`язалися солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ТОВ ВКФ Газбудкомплект за кредитним договором № 02/206/07-КЛТ від 27 листопада 2007 року (пункти 1.1 спірних договорів поруки).

Укладенням додаткових угод від 31 серпня 2010 року № 1 до вказаних вище договорів поруки, з кожним із поручителів окремо, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили, що вони ознайомлені з умовами кредитного договору, в частині, що стосується, в тому числі й розміру ліміту траншової кредитної лінії - 9 950 000,00 грн, процентної ставки за користування кредитами в розмірі 23 % річних та строку повного погашення заборгованості за траншовою кредитною лінією - 26 листопада 2010 року.

Додатковою угодою від 31 серпня 2010 року № 14 до кредитного договору від 27 листопада 2007 року № 02/206/07-КЛТ передбачено, що банк надає позичальнику кредит згідно з цією додатковою угодою в сумі 9 933 989 грн. 67 коп, які позичальник зобов`язується повернути не пізніше 26 листопада 2010 року. Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 23 % річних (пункт 1.1 вказаної додаткової угоди).

Позичальник порушив умови виконання кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 9333544 грн. 67 коп.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки ТОВ ВКФ Газбудкомплект не виконало своїх зобов`язань за кредитним договором та додатковою угодою до цього договору від 31 серпня 2010 року, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення зазначеної суми з відповідача ТОВ ВКФ Газбудкомплект .

Колегія суддів не може погодитися з доводами відповідачів ТОВ ВКФ Газбудкомплкект та ОСОБА_1 стосовно необхідності закриття провадження у справі відносно відповідача ТОВ ВКФ Газбудкомплект .

У поданому у жовтні 2012 року до суду позові ПАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк , заявило вимоги до таких відповідачів: позичальника за кредитним договором, яким є юридична особа - ТОВ ВКФ Газбудкомплект , та поручителів, якими є фізичні особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

ЦК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин передбачав спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі.

Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

У цьому випадку позов заявлено позивачем до боржника та поручителів, вимоги до вказаних осіб є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, оскільки обсяг відповідальності поручителів відповідно до договорів поруки збігається з обсягом відповідальності боржника.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначений в частині першій цієї статті, а саме - у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

У пункті 1 частини другої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За статтею 16 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, на яку послався апеляційний суд, не допускалося об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Заявлена у цій справі позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителів могла бути предметом розгляду як у порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони щодо предмета спору.

Однак, стаття 1 ГПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов`язанням і поручителем, який є фізичною особою.

ЦПК України на час розгляду справи у суді першої інстанцій не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб`єктного складу учасників процесу.

Умовою розгляду спорів до таких відповідачів була лише наявність єдності предмета і підстав позовних вимог.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Вирішення такого спору в частині позовних вимог до боржника, який є юридичною особою, правилами господарського судочинства, а у частині позовних вимог до двох інших поручителів, які є фізичними особами та кожен з них несе солідарну з боржником відповідальність, за правилами цивільного судочинства -порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно розглянув справу в частині позовних вимог до юридичної особи у порядку цивільного судочинства.

Доводи відповідачів стосовно того, що 19 січня 2010 року Господарським судом Миколаївської області вже розглядався спір про стягнення кредитної заборгованості (шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) за цим кредитним договором з ТОВ ВКФ Газбудкомплект , не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку погасити борг, оскільки по-перше, кредитна заборгованість за рішенням Господарського суду Миколаївської області стягнута на виконання умов кредитного договору № 02/206/07-КЛТ та додаткових угод №№ 8-12 до цього договору (а.с. 21-23 т.3), по-друге додаткові угоди № 13, 14 до кредитного договору № 02/206/07-КЛТ, на підставі яких Банк просить стягнути заборгованість з юридичної особи, укладені між ПАТ Кредитпромбанк та ТОВ ВКФ Газбудкомплект 31 серпня 2010 року, тобто після рішення Господарського суду Миколаївської області, по-третє - такий кредит було видано Банком на підставі заяви директора ТОВ ВКФ Газбудкомплект від 31 серпня 2010 року для оплати витрат пов`язаних з веденням поточної господарської діяльності підприємства (а.с.18 т.1), що також підтверджується випискою з особового рахунку ( а.с. 8 т.1).

Доказів, які б спростовували зазначені обставини відповідачем не надано, додаткова угода № 14 від 31 серпня 2010 року до основного кредитного договору у встановленому законом порядку не оскаржена.

До того ж, сума кредитних коштів за додатковою угодою від 31 серпня 2010 року не може бути залишком боргу за рішення Господарського суду Миколаївської області, оскільки реалізація іпотечного майна відбулася лише 8 серпня 2012 року (а.с.105-106 т. 3), а додаткова угода № 14 укладена 31 серпня 2010 року, тобто раніше ніж відбулося часткове погашення боргу за рішенням Господарського суду Миколаївської області.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ТОВ ВКФ Газбудкомплект про стягнення кредитної заборгованості

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381,382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до якої приєдналося Товариство з обмеженої відповідальністю виробничо-комерційна фірма Газбудкомплект залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 7 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Газбудкомплект про стягнення кредитної заборгованості залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

В.В. Коломієць

Повний текст постанови складено 3 червня 2019 року.