Рішення

від 30.05.2019 по справі 404/121/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/121/19

Номер провадження 2/404/5/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі : головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Вітохіної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна компанія центр про стягнення заборгованості заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким просив стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна компанія центр на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за серпень 2018 року та компенсації за невикористану відпустку у сумі 13 182 грн. 10 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 10 936 грн. 80 коп., понесені судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що 30 липня 2014 року наказом №3 Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна компанія центр був призначений на посаду директора, з окладом згідно штатного розпису. 30 серпня 2018 року його було звільнено з посади директора на підставі наказу №30/09 за власним бажанням та наказано провести з ним повний розрахунок.

При звільненні відповідач не провів з ним розрахунку, що і змусило його звернутися до суду. Згідно довідки , яка надана йому відповідачем нараховано та не виплачено заробітну плату за серпень 2018 року та компенсацію за 98 к.л. невикористаної відпустки на суму 13 182,10 грн. При цьому, середній заробіток складає 10936,80 грн., розрахунок додає.

05.02.2019 року ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с. 46).

23.05.2019 року на позовну заяву представник відповідача подала відзив , відповідно якого просила відмовити у задоволенні позову , в зв`язку з необгрунтованістю позовних вимог ( а.с. 84-87). Відзив мотивовано тим, що згідно протоколу засновника товариства № 1 від 28 липня 2014 року і наказу № 3 від 30 липня 2014 року позивач був призначений на посаду директора ТОВ Вугільна компанія центр та наділений правом одного підпису, тобто виконував функції головного бухгалтера. Окрім того, був також засновником товариства. В період з 30.07. 2014 року по 30.08. 2018 року до виключної компетенції позивача , як директора ТОВ " Вугільна компанія центр", входили повноваження щодо ведення трудової політики на товаристві, в тому числі щодо ведення графіку відпусток нарахування та виплату заробітної плати. При звільненні з роботи позивачем не було надано акт передачі правовстановлюючих документів, бухгалтерського звіту і печаток товариства.

Після отримання позовної заяви засновником товариства було прийнято рішення щодо проведення аудиту правильності ведення документації директором за період з 30.07. 2014 року по 30.08. 2018 року. Згідно висновку аудиторського звіту аудиторської фірми Княгиня від 17.05. 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 не передав документи ні бухгалтерського, ні кадрового обліку, за період за який він несе відповідальність, як співзасновник, як директор, і як бухгалтер - відповідальній особі товариства. Згідно відповідей на запити, у Товариства не має документів, а саме книги наказів, особової справи, трудової книжки , графіку відпусток, табелів, розрахунку заробітної плати, журнали-ордери, оборотні відомості по рахунку 66, розрахунки по виплаті заробітної плати (каса, банк), звіти по ЄСВ, акт передачі документів. Представник відповідача зазначила, що у день звільнення у директора були всі права і обов`язки здійснити повний розрахунок і виплату коштів. Довідка про заборгованість, яку склав позивач , не підтверджена належними документами.

В судовому засіданні позивач , його представник вимоги підтримали, просили задовольнити повністю, після оголошеної перерви подали заяву про продовження розгляду справи у їх відсутності .

Відповідач, зокрема його представник в суді позов не визнала, просила відмовити, пославшись на заперечення викладені у відзиві.

Вислухавши виступи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, із наступного.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

За змістом статей 116 та 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).

Частиною 1 статті 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, доведенню підлягає факт невиплати позивачу усіх належних йому сум при звільнення та невикористання ним днів щорічної відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 30 липня 2014 року наказом № 3, на підставі заяви та протоколу загальних зборів засновників № 1 від 28.07. 2014 року, позивач ОСОБА_1 призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю " Вугільна компанія центр" , з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с.7).

30 серпня 2019 року наказом № 30/09 позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням, згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 13).

Як вбачається з наказів про призначення на посаду директора, звільнення з посади директора та статті 11 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю " Вугільна компанія центр ", директором товариства може бути як учасник , так і особа , яка знаходиться з товариством в трудових відносинах. Позивач був одним із учасників товариства , та відповідно його директором за сумісництвом.

В період з 30.07. 2014 року по 30.08.2018 року позивач, як директор товариства, розпоряджався грошовими коштами товариства в межах своєї компетенції , з правом одного підпису, та діяв у відповідності з положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю " Вугільна компанія центр ".

Згідно до аудиторського звіту від 17.05.2019 року про перевірку для впевненості вимог позову ОСОБА_1 директора ТОВ Вугільна компанія центр за період з 01.08.2014 року по 30.08.2018 року , після звільнення ОСОБА_1 не передав документи ні податкового, ні бухгалтерського, ні кадрового обліку, за період за який він несе відповідальність, як співзасновник, як директор , і як бухгалтер - відповідальній особі товариства . Згідно відповідей на запити, у Товариства не має документів, а саме книги наказів, особової справи, трудової книжки , графіку відпусток, табелів, розрахунку заробітної плати, журнали-ордери, оборотні відомості по рахунку 66, розрахунки по виплаті заробітної плати (каса, банк), звіти по ЄСВ, акт передачі документів (а.с. 100-105).

Статтею 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах , збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Частиною 2 статті 30 Закону України Про оплату праці встановлено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації із статистики праці . У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та інше, а також інші відхилення від нормальним умов роботи.

Тобто, первинним документом, що підтверджує, як факт виконання трудових обов`язків, так і наявність у позивача невикористаної відпустки у спірному періоді є саме табель обліку робочого часу, ведення якого було покладено саме на позивача.

Позивачем, в порушення приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження виконання ним трудових обов`язків директора товариства в спірний період та невикористання днів основної щорічної відпустки у 2014-2018 роках, зокрема, первинної бухгалтерської документації, табелю обліку робочого часу, журналів реєстрації наказів виданих у товаристві, в тому числі щодо відпусток. Вказані документи не передавались позивачем і товариству при його звільненні. На день звільнення з роботи саме позивач, як директор товариства з обмеженою відповідальністю, зобов`язаний був виконати положення частини 1 статті 47 та частини 1 статті 116 КЗпП України.

Відомості, які викладені в довідці № 57 від 28.08.2018 року, довідці від 30.08.2018 року не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку, які був зобов`язаний зберігати позивач за період з 30. 07.2014 року по 30.08.2018 року.

Слід також зазначити, що позивач у поясненнях вказував на те, що він виконував обов`язки директора за сумісництвом.

Статтею 102-1 КЗпП України встановлено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Згідно з приписами п. 6) ч. 7 ст. 10 Закону України Про відпустку , відпустка сумісникам надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Однак, позивачем не надано суду доказів невикористання ним відпустки за основним місцем роботи.

Тому, з урахуванням викладеного, оскільки по справі не зібрано доказів наявності заборгованості по заробітній платі та невикористання позивачем днів щорічної основної відпустки у спірний період, які мали бути компенсовані при його звільненні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі залишаються по фактично понесеним позивачем ( що стосується вимог про стягнення середнього заробітку).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вугільна компанія центр нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за серпень 2018 року та компенсації за невикористану відпустку у сумі 13 182 грн. 10 коп.,

середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 10 936 грн. 80 коп., судових витрат- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вугільна компанія центр , місцезнаходження: вул. Глінки, 2 оф. 302, м. Кропивницький; код ЄДРПОУ 39329352.

Повне судове рішення складено 03.06.2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда