Рішення

від 03.06.2019 по справі 613/1441/18

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/1441/18 Провадження № 2/613/75/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 613/1441/18, пров. № 2/613/75/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шарівської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Шарівської селищної ради, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

В обґрунтування вимог посилається на те, що вона є рідною донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом строк позивач звернулася до Богодухівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок.

Зазначений будинок ОСОБА_3 10.07.1966 року придбав у ОСОБА_2 шляхом укладення письмового договору про намір купівлі-продажу домоволодіння, який нотаріально не посвідчувався. На підтвердження укладення даного договору ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1800 рублів, а остання зібрала всі свої речі, передала ключі від будинку і виїхала з домоволодіння. Зазначені дії як зі сторони ОСОБА_3 так і зі сторони ОСОБА_2 свідчать про те, що вони домовились щодо усіх істотних умов договору, вчинили взаємні дії для настання юридично значимих наслідків, та у повному обсязі виконали умови даного договору.

Таким чином, враховуючи, що виникнення права власності відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору про наміри, не пов`язувалось з його державною реєстрацією, та з моменту підписання даного договору і до самої смерті ОСОБА_3 був зареєстрований в даному домоволодінні, користувався ним, робив поточні ремонтні роботи, сплачував комунальні послуги, він, на думку позивача, набув право власності на нього.

В судове засідання позивач не з`явилась надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату судового засідання повідомлялась, відзив на позов або заяви про розгляд справи за її відсутності - не надавала.

Представник відповідача - Шарівської селищної ради надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.

Ухвалою від 07.03.2019 року судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Заходи забезпечення позову не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 /копія свідоцтва про смерть - а.с.11/.

Позивач, яка 07.08.1993 року уклала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , є донькою померлого ОСОБА_3 та спадкоємцем за законом першої черги після його смерті /а.с. 9,10,12,13,15,17/.

Позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а в подальшому - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 - у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказаний будинок та рекомендовано звернутись до суду /а.с.16/.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання права власності на спірний будинок за позивачем, суд виходить із такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом , при цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.1966 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про наміри купівлі-продажу домоволодіння, відповідно до умов якого, сторони домовились про те, що ОСОБА_2 передає, а ОСОБА_3 приймає будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 /а .с.34/.

Суд зазначає, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно слід розмежовувати час і підстави набуття права власності спадкодавцем, які визначаються відповідно до законодавства, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються відповідно до законодавства, чинного на час відкриття спадщини - з урахуванням Прикінцевих і перехідних положень діючого ЦК.

При цьому належність правовстановлюючих документів на спадкове майно встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок або іншу споруду, зокрема відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року.

Незважаючи на те, що до набрання у чинності Цивільним Кодексом України та ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року, набуття права власності не пов`язувалось з його державною реєстрацією, придбання нерухомості у власність мало відбуватись з дотриманням установленого законом порядку - в тому числі могло відбуватись і на підставі договору.

Відповідно до ч.1 статті 128 ЦК УРСР 1963 року, в редакції, чинній на момент укладення договору, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина друга цієї статті розкриває поняття передача майна . Отже, дана норма регламентувала саме момент набуття права власності за відповідним договором, який є підставою набуття права власності.

Відповідно до п.п.18,19,20 згаданого вище Переліку, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, який втратив чинність лише 13.12.1995 року, до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилась реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, окрім різного роду свідоцтв, актів органів місцевого самоврядування, рішень суду, тощо, відносились і певні договори: нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, дарування, міни будинків (домоволодінь), договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного утримання продавця покупцем. Договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції. Договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь) в сільській місцевості, посвідчені сільськими Радами до видання постанови Ради Міністрів УРСР від 18 листопада 1948 року "Про обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель у сільських місцевостях".

Договір про наміри купівлі-продажу в даному переліку відсутній.

Окремо слід зазначити, що ЦК УРСР взагалі не містив ані поняття попередній договір ані поняття договір про наміри , а ст. ст. 227, 241, 242, 243, 244 ЦК УРСР передбачали нотаріальне /або таке, що до нього прирівнюється/ посвідчення договорів, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна.

Згідно зі ст. 4 ЦК УРСР, Цивільні права і обов`язки виникали з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що всі угоди, які хоч і не передбачені законом, однак прямо не суперечать йому, є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Водночас, зміст цієї норми слід розуміти з урахуванням того, що при укладенні угоди обов`язковим є дотримання передбачених законом вимог до цієї угоди за змістом і формою, а угода про відчудження нерухомого майна вважатиметься такою, що має юридичні наслідки лише за умови дотримання певної форми її укладення та посвідчення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що уклавши договір про наміри придбати домоволодіння, до того ж - у простій письмовій формі, ОСОБА_3 не набув права власності на будинок з надвірними побудовами у встановленому законом порядку.

Суду надані докази /копія домової книги, копії договорів про надання комунальних послуг, тощо/, які підтверджують факт проживання та реєстрації ОСОБА_3 в будинку по АДРЕСА_1 , однак вказані документи також не свідчать про набуття ним права власності на будинок.

Відповідно до довідки КП Богодухівське БТІ , станом на 31.12.2012 року власником будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 - на підставі свідоцтва про право власності, виданого Шарівською селищною радою 01.06.1955 року /а.с. 30/.

З огляду на вищезазначене, та враховуючи, що належних та допустимих доказів набуття спадкодавцем у встановленому законом порядку права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 суду не надано, суд приходить до висновку, що і позивач ОСОБА_1 не набула право власності на нього в порядку спадкування.

Керуючись ст. ст. 4, 47, 128, 227 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1218, 1222, 1261, 1269 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 353, 354, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шарівської селищної ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , ІНН НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Шарівська селищна рада, Харківська область, Богодухівський район, смт.Шарівка, вул. Свердлова 8.

Повне рішення складено 03.06.2019 року.

Суддя