Постанова

від 22.05.2019 по справі 390/796/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 390/796/17

провадження № 61-15339св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Вікторія ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Кіселика С. А., Гайсюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства Вікторія (далі - ФГ Вікторія ) про визнання недійсними договорів оренди землі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 23 грудня 2013 року державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 він є власником земельної ділянки загальною площею 6,48 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 26 грудня 2012 року державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори та свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 грудня 2013 року державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 він є також власником земельної ділянки загальною площею 6,5165 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На початку 2017 року голова ФГ Вікторія передав йому оригінали прошитих (пронумерованих) скріплених печаткою фермерського господарства, два договори оренди землі з яких йому стало відомо, що ним, як власником земельної ділянки площею 6,48 га і земельної ділянки площею 6,5165 га підписано 02 квітня 2015 року на ці земельні ділянки два договори оренди строком на 25 років із орендарем ФГ Вікторія . 05 і 06 травня 2015 року, уповноваженою особою заявника ОСОБА_2 на підставі вказаних договорів, державний реєстратор Реєстраційної служби Кіровоградського району Кіровоградської області Секмедін В. В. провів державну реєстрацію права оренди за вказаними договорами. Вказує на те, що договори оренди землі він не підписував, повноважень на підписання договорів нікому не надавав, належні йому земельні ділянки в оренду строком на 25 років ФГ Вікторія не передавав і державна реєстрація права оренди проведена без його відома. Відповідно до висновку експертного дослідження Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту експертиз Міністерства юстиції України від 06 квітня 2017 року № 17-531 за результатами почеркознавчої експертизи підпис, розташований у графі Орендодавець розділу Реквізити сторін договору оренди землі 6,4800 га, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія та підпис, розташований у графі Орендодавець розділу Реквізити сторін договору оренди землі 6,5165 га виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними договір оренди землі від 02 квітня 2015 року б/н, укладений між ним та ФГ Вікторія загальною площею 6,4800 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 травня 2015 року та договір оренди землі від 02 квітня 2015 року б/н укладений між ним та ФГ Вікторія загальною площею 6,5165 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 травня 2015 року.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними договір оренди землі від 02 квітня 2015 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія загальною площею 6,4800 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 травня 2015 року та договір оренди землі від 02 квітня 2015 року б/н укладений між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія загальною площею 6,5165 га, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 травня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до наданих суду доказів, договори оренди земельних ділянок позивачем не підписувалися, а відповідно при їх укладенні було відсутнє волевиявлення сторони договору, що підтверджено матеріалами справи, а тому договори є недійсними.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки експертиза в судовому засіданні не призначалась за заявою сторін, то суд першої інстанції не перевірив, чи наданий позивачем до суду висновок експерта відповідає Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5. Експерт, який проводив дослідження, у судове засідання не викликався та не попереджався про відповідальність, передбачену статтею 384 і 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Крім того, відповідно до наданих відповідачем доказів, позивач отримував орендну плату на умовах спірних договорів, про свідчать відомості про видачу орендної плати за земельні ділянки здані в оренду у 2015-2016 роках.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що в матеріалах справи є договір оренди землі від 16 січня 2009 року б/н, укладений між ОСОБА_3 і ФГ Вікторія , згідно з яким передано в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку розміром 6,48 га. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги надані ФГ Вікторія відомість про отримання ним сільськогосподарської продукції у 2016 році, які в суді першої інстанції останнім не подавалися і не досліджувалися.

У червні 2018 року ФГ Вікторія подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу , згідно з яким експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 містилися лише на 1 аркуші, замість необхідних 5-8. Крім того, вони не були відібрані в особи згідно з визначеним порядком, їх належність безпосередньо ОСОБА_1 жодним чином не підтверджується.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Судувід 22 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 23 грудня 2013 року державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним № 15237297, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,48 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 26 грудня 2012 року державним нотаріусом Кіровоградської районної державної нотаріальної контори, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме 10 червня 2014 року за індексним № 22784195, та свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 грудня 2013 року державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме за індексним № 15236978, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,5165 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

02 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,48 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 25 років, та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 травня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Секмедіном В. В. за індексним номером 37174146, номер запису про речове право: 9578461. Складений акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 02 квітня 2015 року до цього договору оренди землі, який підписаний його сторонами.

02 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,5165 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 25 років, та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 травня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області Секмедіном В. В. за індексним номером 37114030, номер запису про речове право: 9564422. Складений акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 02 квітня 2015 року до цього договору оренди землі, який підписаний його сторонами.

Згідно з висновком експерта Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06 квітня 2017 року № 17-531 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі 6,4800 га кадастровий номер № НОМЕР_1 від 02 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія , в розділі Реквізити сторін , у графі Орендодавець (підпис) та підпис в акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 02 квітня 2015 року до цього договору оренди землі, в графі Власник ділянки (орендодавець) , виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою; та підпис у договорі оренди землі 6,5165 га, кадастровий номер № НОМЕР_2 від 02 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Вікторія , в розділі Реквізити сторін , у графі орендодавець (підпис) та підпис в акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 02 квітня 2015 року до цього договору оренди землі, в графі Власник ділянки (орендодавець) , виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на відсутність волевиявлення під час укладення оспорюваних договорів.

Нормативно-правове обґрунтування

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі (далі Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. (статті 14 Закону).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення спірних договорів оренди землі, оскільки згідно з вказаним експертним висновком ці договори ним не підписувалися, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання таких договорів недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, враховуючи, що почеркознавчою експертизою від 06 квітня 2017 року № 17-531 встановлено, що підпис на договорах оренди земельних ділянок не належать ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність вимогам закону правочинів щодо передачі в оренду земельних ділянок. Позивач особисто не підписував договори оренди землі, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність волі орендодавця на їх укладення, а тому наявні правові підстави для визнання їх недійсними.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Місцевий суд оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив, що позивач оспорювані договори оренди земельних ділянок своїм підписом не скріплював, згоду на їх укладення не надавав, та прийшов до правильного висновку, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України оспорювані договори є недійсними.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що висновок почеркознавчої експертизи, що наданий позивачем є неналежним доказом, оскільки проведений не за ухвалою суду.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом першим частини першої статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача, оскільки він надав суду докази того, що він не підписував оспорювані ним договори. При цьому, ФГ Вікторія , заперечуючи щодо наданого позивачем висновку почеркознавчої експертизи, ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не заявляло про призначення судової почеркознавчої експертизи, тим самим ухилившись від обов`язку доказування.

Та обставина, що почеркознавча експертиза проведена не за ухвалою суду, не є підставою вважати її неналежним доказом, оскільки експертна установа та експерт, що проводив цю експертизу, мали право її проводити, експертний висновок перевірений судом першої інстанції, і йому надана відповідна оцінка, а отже, фактично, суд апеляційної інстанції, вдавшись до переоцінки доказів визнав вказаний експертний висновок неналежним доказом без будь-яких законних обґрунтувань, що свідчить про те, що цим судом порушені норми процесуального права.

Отримання позивачем орендної плати не спростовує факт відсутності вільного волевиявлення останнього на укладання оспорюваних договорів на умовах, що в них викладені.

Крім того, висновок апеляційного суду про те, що позивач отримував орендну плату за землю, про що свідчать його підписи у відомостях на виплату орендної плати на земельні ділянки, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 дійсно отримував орендну плату, проте суд не звернув уваги, що ця орендна плата отримана за земельну ділянку, яку він успадкував від матері ОСОБА_3 , з якою ФГ Вікторія укладений 16 січня 2009 року договір оренди земельної ділянки на 10 років. Тобто отримання позивачем орендної плати за земельну ділянку площею 6,48 га не свідчить про те, що ОСОБА_1 отримував орендну плату за договором від 02 квітня 2015 року. Інша земельна ділянка, за яку отримувалися кошти належить його дружині ОСОБА_4 .

У відомостях за 2016 рік де вказана земельна ділянка площею 6,56 відсутні підписи ОСОБА_1 , а площа земельної ділянки, за іншим договором оренди земельної ділянки від 02 квітня 2015 року складає 6,5165 га, тобто це інша земельна ділянка, яка не є предметом спірного договору оренди землі.

Отже, з огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилився в застосуванні норм матеріального закону, неправильно вирішив спір, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, обставинам справи та залишив поза увагою принципи й завдання цивільного судочинства.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ФГ Вікторія на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 560,00 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року скасувати, рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2017року залишити в силі.

Стягнути з Фермерського господарства Вікторія на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 560,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик