Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/14473/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019Справа № 910/14473/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 179) до проКомпанії EXOR - Medical Protective Systems (Республіка Польща, Новий Сонч, вул. Лочніка, 1ф) стягнення заборгованості у розмірі 564 345 грн. 60 коп. Представники:

від Позивача: Нечипоренко В.С. (керівник);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії EXOR - Medical Protective Systems (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 564 345 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Контрактом №2 від 10.02.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 року відкрито провадження у справі №910/14473/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2019 року, зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого виконання.

11.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

21.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 року поновлено провадження у справі.

В судове засідання 27.03.2019 року з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 3 днів від 27.03.2019 року для направлення копії заяви про зменшення розміру позовних вимог на адресу Відповідача, Суд прийняв до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019 року.

20.05.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення заяви на адресу відповідача.

В судовому засіданні 22 травня 2019 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та ухвалою про виконання судового доручення.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 травня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

10.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО ( Виконавець) та Компанією EXOR - Medical Protective Systems (Замовник) було укладено Контракт №2, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виготовити з матеріалів, що поставляються Замовником для переробки на митній території України, зазначених у Додатку №1 до дійсного Контракту, який є його невід`ємною частиною, готову продукцію в кількості, асортименті, за цінами і на умовах, зазначених у Додатку №2. (а.с.21-23)

10.05.2015 року умови Контракту №2 від 10.02.2015 року викладено в новій редакції. Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Контракту Виконавець зобов`язується виготовити з матеріалів, що поставляються Замовником для переробки на митній території України, зазначених у Додатку №2 до дійсного Контракту, який є його невід`ємною частиною, готову продукцію в кількості, асортименті, за цінами і на умовах, зазначених у Додатку №3. Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю вартість послуг по виготовленню готової продукції у відповідності до специфікації, що наведена в Додатку №3 до даного Контракту, який є його невід`ємною частиною Контракту. (а.с.31-39)

Поставка готової продукції здійснюється на умовах FCA - м. Івано-Франківськ (Україна) згідно Інкотермс-2010. (п.3.2 Контракту)

Відповідно до п.4.1 Договору вартість послуг по виготовленню Виконавцем із сировини Замовника готових виробів встановлюється в євро за одну штуку.

Згідно з п.4.2 Контракту загальна вартість даного Контракту складає 1182372,80 Євро (орієнтовна вартість переробки 409800 Євро, загальна заставна вартість сировини 772572,80 Євро).

У п.5.3 Контракту зазначено, що платіж за послуги Виконавця, що надаються за даним Контрактом, виконується Замовником чи будь - якою іншою фірмою з доручення Замовника протягом 40 днів з дати відвантаження виробів Виконавцем.

Пунктом 5.5 Контракту передбачено, що якщо кошти не надходять на рахунок Виконавця у зазначений в п.5.3 даного Контракту термін, то Замовник зобов`язується сплатити пеню Виконавцю у розмірі 0,5% від неоплаченої в термін суми за кожний день прострочення.

У випадку, якщо Сторони не можуть вирішити розбіжності шляхом переговорів протягом 30 днів, вони можуть звертатися до Господарського суду м.Київ (Україна). У суді застосовується матеріальне і процесуальне право України. (п.10.3 Контракту)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту №2 від 10.02.2015 року Позивач виготовив готову продукцію, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №7 від 10.05.2018 року на суму 3000 євро, №8 від 29.05.2018 року на суму 4020 євро, №9 від 20.06.2018 року на суму 4515 євро, а загалом на суму в розмірі 11535 євро. (а.с.40-43)

Крім того, на виконання умов Контракту №2 від 10.02.2015 року Позивач відправив на адресу Відповідача виготовлену продукцію, що підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно - транспортними накладними. (а.с.44-62)

Компанією EXOR - Medical Protective Systems було частково сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО грошові кошти за надані послуги у загальному розмірі 7020 євро, що підтверджується меморіальними ордерами №132313 від 24.10.2018 р. на суму 3000 євро, №134130 від 19.11.2018 р. на суму 4020 євро. (а.с.152-153)

07.09.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №1 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 11535євро, що підтверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскального чеку. (а.с.16-20)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.03.2019 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО становить 145 834 грн. 50 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Компанії EXOR - Medical Protective Systems пеню у розмірі 191 765 грн. 10 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Контракту №2 від 10.02.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Контракту на виконання умов Контракту №2 від 10.02.2015 року Позивач виготовив готову продукцію, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №7 від 10.05.2018 року на суму 3000 євро, №8 від 29.05.2018 року на суму 4020 євро, №9 від 20.06.2018 року на суму 4515 євро, а загалом на суму в розмірі 11535 євро, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.40-43)

Крім того, на виконання умов Контракту №2 від 10.02.2015 року Позивач відправив на адресу Відповідача виготовлену продукцію, що підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно - транспортними накладними. (а.с.44-62)

Компанією EXOR - Medical Protective Systems було частково сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО грошові кошти за надані послуги у загальному розмірі 7020 євро, що підтверджується меморіальними ордерами №132313 від 24.10.2018 р. на суму 3000 євро, №134130 від 19.11.2018 р. на суму 4020 євро. (а.с.152-153)

У п.5.3 Контракту зазначено, що платіж за послуги Виконавця, що надаються за даним Контрактом, виконується Замовником чи будь - якою іншою фірмою з доручення Замовника протягом 40 днів з дати відвантаження виробів Виконавцем.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що строк для здійснення оплати за виготовлений товар у Відповідача на підставі Контракту №2 від 10.02.2015 року на момент вирішення спору настав.

Таким чином, заборгованість Компанії EXOR - Medical Protective Systems перед Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО за Контрактом №2 від 10.02.2015 року становить 4 515 євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на момент звернення до суду 145 834 грн. 50 коп.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО в розмірі 145 834 грн. 50 коп.

При цьому, Суд звертає увагу, що п.10.3 Контракту передбачено, що у випадку, якщо Сторони не можуть вирішити розбіжності шляхом переговорів протягом 30 днів, вони можуть звертатися до Господарського суду м.Київ (Україна). У суді застосовується матеріальне і процесуальне право України.

Відповідно до статті 129 Господарського кодексу України іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов`язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами. Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, пунктом першим частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з пунктом другим статті 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" (дата підписання Україною: 20.03.1992; дата ратифікації: 19.12.1992; дата набуття чинності для України: 19.12.1992) компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці Співдружності припиняє виробництво у справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки, не здійснив оплату вартості виготовленого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 145 834 грн. 50 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.06.2018 р. по 24.10.2018 р. у розмірі 191 765 грн. 10 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.5 Контракту передбачено, що якщо кошти не надходять на рахунок Виконавця у зазначений в п.5.3 даного Контракту термін, то Замовник зобов`язується сплатити пеню Виконавцю у розмірі 0,5% від неоплаченої в термін суми за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 21.06.2018 р. по 24.10.2018 р. у розмірі 191 765 грн. 10 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині незастосування вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , так як розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 21.06.2018 р. по 24.10.2018 р. у розмірі 37 209 грн. 03 коп. (1151,63 євро в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 24.10.2018 р.)

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Що стосується стягнення з Відповідача витрат за послуги перекладача у розмірі 960 грн. 00 коп. та витрат по направленню позову з додатками до Польщі у розмірі 650 грн. 00 коп., Суд зазначає.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із залученням перекладача Позивачем подано Акт виконаних робіт від 24.09.2018 р., рахунок - фактуру №П-23-10-18 від 23.10.2018 р., платіжне доручення №813 від 23.10.2018 р. на суму 960 грн. 00 коп. Проте, Позивачем не додано до матеріалів справи доказів того, що ФОП Пашенковська І.В. є перекладачем, володіє польською мовою та може надавати послуги з перекладу, а тому витрати за послуги перекладача у розмірі 960 грн. 00 коп. залишаються за Позивачем.

Що стосується витрат по направленню позову з додатками до Польщі у розмірі 650 грн. 00 коп., то вони не підлягають відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача, так як нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок Позивача по відправленню іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів та не є такими, що понесені у зв`язку з поданням доказів необхідних для розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО - задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії EXOR - Medical Protective Systems (Республіка Польща, Новий Сонч, вул. Лочніка, 1ф, код 120433068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІКАЛ ВАРО (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, БУЛЬВАР ШЕВЧЕНКА, будинок 179, Ідентифікаційний код юридичної особи 39535815) заборгованість у розмірі 145 834 (сто сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 50 (п`ятдесят) коп., пеню у розмірі 37 209 (тридцять сім тисяч двісті дев`ять) грн. 03 (три) коп. та судовий збір у розмірі 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) грн. 65 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 травня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин