Ухвала

від 04.06.2019 по справі 910/6963/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/6963/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку наказного провадження

заяву Публічного акціонерного товариства Дельта Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди № 37 від 01.12.2013 у розмірі 7 650,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 34047020) звернулося до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна (031010, м. Київ, вул. Івана Клименка, 23, код ЄДРПОУ 36356949) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди № 37 від 01.12.2013 у розмірі 7 650,00 грн.

Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням боржником зобов`язань за договором оренди № 37 від 01.12.2013. Так, за період з червня 2015 по жовтень внаслідок несплати орендних платежів утворилася заборгованість у сумі 7 650,00 грн.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ч. 1 ст. 149 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ГПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Розглянувши подану Публічним акціонерним товариства Дельта Банк заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна заборгованості у розмірі 7 650,00 грн, суд дійшов висновку про видачу судового наказу лише частині вимог про стягнення з боржника 2 250,00 грн, що складає заборгованість по орендній платі з червня 2016 по жовтень 2016 роки.

Однак, щодо видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна 5 400,00 грн заборгованості з орендної плати за червень 2015 - травень 2016, суд відмовляє з огляду на наступне.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до п. 5.4 договору оренди № 37 від 01.12.2013, починаючи з другого місяця користування об`єктом оренди орендна плата сплачується на поточний рахунок орендодавця, вказаний в розділі 10 цього договору, не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі даного договору.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

З долученого до заяви про видачу судового наказу розрахунку вбачається, що сума боргу розрахована за період з червня 2015 по жовтень 2016.

Судом встановлено, що з моменту виникнення у Публічного акціонерного товариства Дельта Банк права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна про стягнення заборгованості за період з червня 2015 по травень 2016 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, враховуючи дату звернення заявника до суду, а саме 27.05.2019.

Таким чином, Публічним акціонерним товариством Дельта Банк заявлено вимогу про стягнення основного боргу в тому числі за період, який виходить за межі позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу в даній частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна 5 400,00 грн заборгованості з оренди.

Згідно ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 148 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст.ст. 152, 153, 154, 234, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству Дельта Банк у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Руснефтехім-Україна заборгованості у розмірі 5 400,00 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Спичак