Рішення

від 04.06.2019 по справі 911/706/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/706/19

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікдарія , м. Київ до Приватного підприємства Реактив-Принт , Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Новосілки про стягнення 105563,68 грн. без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Нікдарія (далі - позивач) до Приватного підприємства Реактив-Принт (далі - відповідач) про стягнення 105563,68 грн., з яких 96799,99 грн. попередньої оплати, 7279,36 грн. інфляційних втрат, 1484,33 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем суми сплаченої позивачем попередньої оплати за товар, який не був йому поставлений.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2019 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 08.04.2019 для подачі відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 2, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав, про причини ненадання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 29.08.2018 № 00001826 (далі - договір) відповідно до умов якого відповідач-постачальник зобов`язується на протязі дії договору поставляти позивачу-покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід`ємною частиною договору, а позивач зобов`язується приймати та оплатити товар на встановлених договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору буде визначена як загальна кількість товару, що вказана у підписаних сторонами видаткових накладних.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником згідно із замовленням покупця на умовах: склад постачальника м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 62А, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Пунктом 2.2. договору визначено, що термін поставки товару становить 6 днів від дати отримання постачальником 100% попередньої оплати.

Датою виконання постачальником обов`язків з поставки товару (датою поставки) є дата відмітки в видатковій накладній про прийняття товару покупцем (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 4.3, 4.4 договору покупець зобов`язаний провести розрахунок за отриманий товар шляхом 100 % попередньої оплати протягом 2 днів після отримання рахунку на оплату. Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Всі повідомлення, пов`язані з виконанням цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони відіслані рекомендованим листом, факсом, передані за допомогою e-mail, чи доставлені відповідальним представником (п. 9.8 договору).

Договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їхнього повного виконання. Якщо за 14 днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін не заявить про його розірвання, даний договір вважається пролонгованим на термін в один рік на тих же умовах (п. 9.1 договору).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру від 30.08.2018 № 1268 на оплату товару - контейнери вантажні Дельта 40 футів у кількості - 2 шт., загальною вартістю 96799,99 грн. В свою чергу позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача вартість зазначеного товару в сумі 96799,99 грн. згідно з платіжним дорученням від 30.08.2018 № 413 на суму 96799,99 грн. Завірені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач свої договірні зобов`язання щодо поставки товару у строки визначені договором не виконав, у зв`язку з чим, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 21.09.2018 № 21-09/18, в якій вимагав виконання відповідачем протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги його зобов`язання по поставці товару - двох вантажних контейнерів по 40 футів, згідно з виставленим відповідачем та оплаченим позивачем рахунком-фактурою від 30.08.2018 № 1268. Надіслання вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.09.2018 № 0101908704992 та фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 24.09.2018 № 0101908704992, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 18.10.2018 № 06-10/18, в якій він вимагав негайно повернути сплачені грошові кошти у розмірі 96799,99 грн. за оплачений товар, який йому не було поставлено. Надіслання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.10.2018 № 0101908458894 та накладною від 22.10.2018 № 0101908458894, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказані вимогу та претензію залишив без відповіді та задоволення, оплачений позивачем товар не поставив, грошові кошти сплачені за непоставлений товар позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 96799,99 грн. за товар не повернув. Таким чином зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 96799,99 грн. на час розгляду справи не виконане. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 96799,99 грн. попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача нараховані на прострочену суму попередньої оплати інфляційні втрати за період прострочення з 07.09.2018 по 12.03.2019, розмір яких складає 7279,36 грн., та 3% річних за період прострочення з 07.09.2018 по 12.03.2019, розмір яких складає 1484,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки вимоги позивача не є грошовими в розумінні вказаної статті.

Аналогічний правовий висновок про неможливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму попередньої оплати у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 14.03.2018, 28.11.2018 у справі № 910/24853/13, від 20.11.2018 у справі № 916/75/18.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7279,36 грн. та 3 % річних в розмірі 1484,33 грн., які він нарахував на суму попередньої оплати, з огляду на їх безпідставність.

Посилання позивача на висновки Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29.05.2013 у цивільній справі № 6-39цс13, якою розглянуто заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2012, судом не приймаються до уваги при вирішенні спору та відхиляються, позаяк, висновки щодо застосування ст. 625 Цивільного кодексу України зроблені Верховним Судом України у справі про стягнення процентів за користування коштами банківського вкладу, внесеними за договором банківського вкладу, на яку нараховано інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Натомість у даній господарській справі суд вирішує спір щодо стягнення суми попередньої оплати, сплаченої за договором поставки, на яку нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, що не є подібними до вищезазначених правовідносинами, тому не підлягають застосуванню.

Разом з тим, твердження позивача про те, що в листі Верховного суду України від 01.07.2014 Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві зазначено, що правовідносини які склались на підставі договору поставки є грошовим зобов`язанням, судом не приймаються та відхиляються як безпідставні, позаяк, вказаний лист таких висновків не містить.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач свого обов`язку щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, кошти сплачені в якості попередньої оплати за товар не повернув, а позивачем пред`явлено позов про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар, розмір якої підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 96799,99 грн. попередньої оплати за товар є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст. 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Реактив-Принт (03027, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Новосілки, вул. Озерна, буд. 20, ідентифікаційний код 31704338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікдарія (03061, м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, ідентифікаційний код 40338632) 96799 (дев`яносто шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. основного боргу, 1761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 04.06.2019.

Суддя Ю.В. Подоляк