Рішення

від 29.05.2019 по справі 914/565/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019 Справа № 914/565/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України

в особі філії: Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Старпласт

про: стягнення 23807,67грн.,

Представники

позивача: Крижовська Л.В. (довіреність від 14.01.2019р. (реєстр №227));

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії: Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Старпласт про стягнення 23807,67грн.

03.04.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 24.04.2019р.

Представник позивача в судове засідання 24.04.2019р. з`явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, при цьому, відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 24.04.2019р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 29.05.2019р. При цьому, ухвалою від 24.04.2019р., Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача й повідомив про дату, час і місце судового засідання.

Представник позивача в судове засідання 29.05.2019р. з`явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.

Суд зазначає, що з метою належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача надіслано ухвали суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2019р. та про виклик в судове засідання від 24.04.2019р. Проте, станом на момент прийняття рішення у цій справі вищевказані ухвали повернуто поштою у зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. При цьому, судом враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 21.03.2019р. у справі №916/2349/17 та від 11.12.2018р. у справі №921/6/18, відповідно до якої, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії; водночас, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом; усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку №94 від 23.05.2014р. просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23807,67грн., з яких: прострочена заборгованість за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету 16236,33грн., пеня за порушення умов договору 2787,44 грн., три відсотки річних від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету 1008,89 грн., загальна сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету 3775,01 грн. При цьому, позивач просить суд зазначити про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив таке:

23.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України (надалі по тексту - Банк , позивач ) в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк (надалі по тексту - Філія ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старпласт (надалі по тексту - Клієнт , відповідач ) укладено договір банківського рахунку №94 (надалі по тексту - Договір ), згідно із п. 1.1. якого, за цим договором відповідно до чинного законодавства України Банк зобов`язується надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.

Відповідно до п.2.1.Договору, Банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язується відкрити Клієнту поточний(і) рахунок(нки) №26008300336334 в гривні України (надалі по тексту - Рахунок , Рахунки ) та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування (надалі по тексту - Послуги ), відповідно до умов цього договору, чинного законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п.2.3. Договору, оплата за Послуги, надані Банком Клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з тарифами за послуги ТВБВ №10026/0143 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк (додаток №1 до цього Договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені Банком в порядку, визначеному умовами цього Договору) (надалі по тексту - Тарифи ).

За умовами п.3.1. Договору, вартість Послуг Банку визначена у Тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих Банком Послуг з розрахунково-касового обслуговування Клієнт доручає Банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому Тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих Банком Послуг з Рахунку(ів) Клієнта, а також інших поточних рахунків Клієнта, відкритих в АТ Ощадбанк або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього Договору. При цьому, з метою здійснення Банком права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту Договору, у разі відсутності або недостатності на Рахунках Клієнта в національній валюті коштів у сумі, необхідній для повної оплати Послуг, Клієнт надає Банку право договірного списання коштів з його Рахунків в іноземній валюті та доручає Банку здійснити продаж іноземної валюти, у розмірі, еквівалентному сумі, що необхідна для повної оплати Послуг. Сума іноземної валюти, зазначена вище, розраховується та її продаж здійснюється по курсу продажу іноземної валюти Банку для клієнтів-юридичних осіб на день здійснення її продажу. Сплата Клієнтом коштів за надані Банком Послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку 1 до цього договору.

Згідно з п.п. 4.3.10., 4.3.11. Договору, Клієнт зобов`язується сплачувати вартість послуг Банку згідно з Тарифами в порядку, визначеному Розділом 3 цього Договору та своєчасно поповнювати Рахунок(нки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку(ах), з метою належного виконання своїх обов`язків за Договором щодо сплати на користь Банку вартості наданих ним Послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення Банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати Послуг, а також в інших випадках, визначених Договором, для реалізації Банком права договірного списання коштів з Рахунку (ів).

Цей Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору. (п.9.1. Договору).

У додатку №1 до Договору (надалі по тексту - Додаток до договору ) встановлено Тарифи за послуги ТВБВ №10026/0143 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , зокрема, пунктом 2.1.2.1. визначено, що щомісячне обслуговування Тарифного пакету складає 299,00 грн.

Як зазначає позивач, внаслідок порушенням відповідачем передбаченого умовами Договору зобов`язання щодо сплати платежів за обслуговування тарифного пакету, у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 16236,33грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 16236,33грн. простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету.

Крім того, позивачем нараховано 2787,44грн. пені за порушення умов договору, 3775,01грн.; інфляційних втрат від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету; 1008,89 грн. три відсотки річних від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету, про нарахування яких до моменту виконання рішення просить суд зазначити у рішенні.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦКУкраїни).

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Як встановлено судом, 23.05.2014р. між Банком в особі Філії та Клієнтом укладено Договір, згідно із п. 1.1. якого, за цим договором відповідно до чинного законодавства України Банк зобов`язується надавати Клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього Клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає Банку право користуватися тимчасово вільними коштами Клієнта на власний розсуд.

Цей Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору. (п.9.1. Договору).

Враховуючи вищевказане, а також те, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів письмового попередження у встановлені Договором порядку та строк однією із сторін іншу про припинення дії Договору, підстави вважати, що Договір припинено відсутні, а тому, положення Договору є обов`язковими до виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов п.3.2. Договору, сплата Клієнтом коштів за надані Банком Послуги здійснюється одночасно з проведенням операції, авансом або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним відповідно до Додатку до договору.

При цьому, пунктом 2.1.2.1. Додатку до договору визначено, що плата за щомісячне обслуговування Тарифного пакету складає 299,00 грн.

Відтак, враховуючи наведене, відповідач був зобов`язаний здійснювати у відповідності до умов Договору, а саме, авансом або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним, оплату за щомісячне обслуговування Тарифного пакету у розмірі 299,00 грн.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено позивачем та не заперечено й не спростовано відповідачем, внаслідок порушенням відповідачем передбаченого умовами Договору зобов`язання щодо сплати платежів за обслуговування тарифного пакету, у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 16236,33грн.

Доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаного боргу, а також доказів наявності на рахунках Клієнта, відкритих в АТ Ощадбанк , грошових коштів, достатніх для договірного списання Банком коштів в передбачених Договором порядку і строки, станом на момент прийняття рішення сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 16236,33грн. суми боргу зі сплати платежів за обслуговування тарифного пакету є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 2787,44грн. пені за порушення умов Договору.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.4. Договору, за несвоєчасне поповнення Рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього Договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані Банком Послуги, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене, зокрема, відсутність в матеріалах справи доказів сплати вартості послуг Банку за обслуговування тарифного пакету та доказів наявності на рахунках Клієнта, відкритих в АТ Ощадбанк , грошових коштів, достатніх для договірного списання Банком коштів в передбачених Договором порядку і строки, перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такий здійснено позивачем вірно, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2787,44грн. пені за порушення умов Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 3775,01грн. інфляційних втрат від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету; 1008,89 грн. три відсотки річних від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, зокрема, прострочення виконання відповідачем передбаченого умовами Договору грошового зобов`язання щодо сплати платежів за обслуговування тарифного пакету, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за заявлені періоди суд встановив, що такий здійснено вірно, а тому, позовні вимоги про стягнення 3775,01грн. інфляційних втрат від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету та 1008,89 грн. трьох відсотків річних від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування трьох процентів річних до моменту виконання такого рішення за правилами, визначеними ним у прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Оскільки, положеннями ст.625 ЦК України передбачено нарахування трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, то суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача трьох процентів річних з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за Договором.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. ч. 11, 12 Закону України Про виконавче провадження , якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі факт укладення між сторонами Договору та Додатку до договору, відсутність заперечень відповідача як проти самого факту обслуговування відповідачем тарифного пакету у відповідності до умов Договору, так і щодо факту порушення відповідачем встановлених Договором порядку і строку сплати вартості за таке обслуговування, перевіривши правильність проведених розрахунків, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №4842466811 від 28.11.2018р. про сплату 176,20грн. судового збору за заявою про видачу судового наказу (сума якого, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.01.2019р. у справі №914/85/19 відмовлено у видачі судового наказу, у відповідності до ч.2 ст.151 ГПК України, зараховується до суми судового збору за подання позовної заяви) та меморіальний ордер №6511002811 від 01.03.2019р. про сплату 1744,80грн. судового збору за подання позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921,00грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старпласт (місцезнаходження: 79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 45; ідентифікаційний код юридичної особи: 39020134) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; ідентифікаційний код юридичної особи: 00032129) в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ Ощадбанк (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Володимирська, будинок 27; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи: 09322277) заборгованість за договором банківського рахунку №94 від 23.05.2014р. у розмірі 23807,67грн., з яких: прострочена заборгованість за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету 16236,33грн., пеня за порушення умов договору 2787,44 грн., три відсотки річних від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету 1008,89 грн., загальна сума інфляційних втрат від простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету 3775,01 грн., а також 1921,00грн. судового збору.

Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду від 29.05.2019р. у справі №914/565/19 здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму непогашеної за договором банківського рахунку №94 від 23.05.2014р. заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету до моменту виконання цього рішення в частині стягнення 16236,33грн. простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де:

С - сума простроченої заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету;

Д - кількість днів прострочення;

К - кількість днів у році, в якому наявне прострочення заборгованості за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2019р.

Суддя Король М.Р.