Рішення

від 22.05.2019 по справі 910/17212/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019Справа № 910/17212/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал (03507, Республіка Литва, м. Вільнюс, вул. Гележине Вілко, будинок 6А) до про 1. Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, БУДИНОК 70-А) 2. Спільного українсько - польського підприємства ЕКО МІВАН (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, місто Рогатин, ВУЛ.ГАЛИЦЬКА, будинок 92) стягнення страхового відшкодування в розмірі 5899 євро, що еквівалентно 168 703 грн. 73 коп. Представники:

від Позивача: Алтабасов Б.Л. (представник за довіреністю);

Гресік С.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача - 1: Бортник Л.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача - 2: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Європейська компанія ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА (надалі також - Відповідач - 1 ) та Спільного українсько - польського підприємства ЕКО МІВАН (надалі також - Відповідач - 2 ) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 5899 євро, що еквівалентно 168 703 грн. 73 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Європейська компанія ЕРГО ІНШУРАНС СЕ на підставі Страхового свідоцтва транспортних засобів №851-0550992 від 01.09.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача - 1 на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9565032, а тому Позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача - 1, як страховика, та на Відповідача - 2, оскільки водій транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з Відповідачем - 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17212/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

10.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

16.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

22.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року у задоволенні клопотання Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал про витребування доказів від 16.01.2019 року відмовлено.

24.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву.

01.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2019 року.

13.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення засідання та надання додаткового строку для надання доказів.

В судове засідання 20.03.2019 року представники Сторін не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи, встановлено Позивачу додатковий строк до 02.04.2019 року для подання доказів по справі, встановлено Відповідачу-1 строк до 3 днів з дня отримання ухвали для надання заперечень на відповідь на відзив, відкладено підготовче судове засідання на 03.04.2019 року. Крім того, зобов`язано Позивача надати письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року витребувано у Європейської компанії "ЕРГО ІНШУРАНС СЕ" Литовський філіал письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства України щодо наявності правових підстав для солідарного стягнення з Відповідачів суми страхового відшкодування.

03.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення пояснень.

В судове засідання 03.04.2019 року представники Сторін не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 17.04.2019 року.

15.04.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла уточнена позовна заява.

В судове засідання 17.04.2019 року з`явились представники позивача та відповідача -1, представник відповідача - 2 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Суд прийняв до розгляду заяву Позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2019 року.

В судове засідання 22.04.2019 року представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 22.05.2019 року.

02.05.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло повідомлення по справі.

В судовому засіданні 22 травня 2019 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача - 1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник Відповідача - 2 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 26.04.2019 року уповноваженій особі Відповідача - 2.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач - 2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 квітня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.09.2016 року між Європейською компанією ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал (Страховик) та ЗАТ PRASLAS (Страхувальник) було укладено Страхове свідоцтво транспортних засобів №851-0550992, предметом якого є страхування транспортного засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску. (а.с.20-21)

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2017 року по а/д Під`їзд до м. Львова в напрямку м. Львова на 0 км. + 550 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , транспортного засобу ВАЗ 210994 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.01.2018 року у справі №450/1508/17 ОСОБА_3 , водія транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним за ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 місяців виправних робіт із відрахуванням в дохід держави 10% суми заробітку, без позбавлення права керувати всіма видами транспорту на певний строк. (а.с. 24-26)

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5475 від 27.03.2017 року, складеного судовим експертом Холодцовим Д.В., встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням вартості 1 н/г відновлювальних робіт СТО СЦ Діамант , та вартості складових генерального імпортера, станом на дату огляду, становить 505 533 грн. 44 коп. (а.с.27-50)

Експертом транспортних засобів складено висновок про кінцеву вартість транспортного засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 2301 євро, різниця між ринковою вартістю та кінцевою становить 5999 євро. (а.с.51-52)

На підставі підрахунку страхового відшкодування №550992-0851-1-001 (а.с.17) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 5899 євро, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням №HAN-203766 від 24.04.2017 року із зазначенням призначення платежу: страхова виплата за Мерседес, держ номер НОМЕР_1 . (а.с.18-19)

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача - 1 на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 гривень 00 копійок. (а.с.78-79)

Позивач надіслав на адресу Відповідача - 1 претензію з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. (а.с.53-55) У відповідь на яку останній листом №7882 від 10.10.2018 року повідомив про відмову у виплаті у зв`язку з пропуском річного строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування. (а.с.56)

23.10.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача - 2 претензію з вимогою відшкодувати 168703 грн. 73 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 23.10.2018 р., фіскального чеку, накладної. (а.с.57-59) У відповідь на яку останній листом №24 від 05.11.2018 року відмовив у виплаті у зв`язку з наявністю Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032. (а.с.60)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.04.2019 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач посилається на те, що Відповідач - 1, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в межах ліміту по майну, розмір якої становить 100 000 грн. 00 коп. відповідно до встановлених Полісом № АІ/09565032 лімітів відшкодування по майну та франшизи, а Відповідач - 2 зобов`язаний відшкодувати 68 703 грн. 73 коп., оскільки водій транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з Відповідачем - 2.

Заперечуючи проти позову Відповідач - 1 зазначав, що відповідно до п.37.1.4 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо - транспортна пригода відбулась 10.01.2017 р., а заява Позивача надійшла лише 27.09.2018 р., а тому Позивачем пропущено річний строк на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов`язань за Страховим свідоцтвом транспортних засобів №851-0550992 від 01.09.2016 року, предметом якого є страхування транспортного засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 5899 євро.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17 .

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд зазначає, що завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.01.2018 року у справі №450/1508/17, яким ОСОБА_3 , водія транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано винним за ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 місяців виправних робіт із відрахуванням в дохід держави 10% суми заробітку, без позбавлення права керувати всіма видами транспорту на певний строк. (а.с. 24-26)

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України Про страхування передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України Про страхування передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5475 від 27.03.2017 року, складеного судовим експертом Холодцовим Д.В., встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням вартості 1 н/г відновлювальних робіт СТО СЦ Діамант , та вартості складових генерального імпортера, станом на дату огляду, становить 505 533 грн. 44 коп. (а.с.27-50)

Експертом транспортних засобів складено висновок про кінцеву вартість транспортного засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 2301 євро, різниця між ринковою вартістю та кінцевою становить 5999 євро. (а.с.51-52)

Судом встановлено, що на підставі підрахунку страхового відшкодування №550992-0851-1-001 (а.с.17) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 5899 євро, що підтверджується міжнародним платіжним дорученням №HAN-203766 від 24.04.2017 року із зазначенням призначення платежу: страхова виплата за Мерседес, держ номер НОМЕР_1. (а.с.18-19)

Враховуючи вищевикладене, при визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем - 1 як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначеному Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5475 від 27.03.2017 року, складеного судовим експертом Холодцовим Д.В., з урахуванням висновку про кінцеву вартість транспортного засобу.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Заперечуючи проти позову Відповідач - 1 зазначав, що відповідно до п.37.1.4 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо - транспортна пригода відбулась 10.01.2017 р., а заява Позивача надійшла лише 27.09.2018 р., а тому Позивачем пропущено річний строк на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Суд зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі №910/7449/17.

Судом встановлено, що дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , транспортного засобу ВАЗ 210994 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу MAN , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 сталась 10.01.2017 року .

Таким чином, Позивач мав право звернутися до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування в межах річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто у строк по 10.01.2018 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, Позивач надіслав на адресу Відповідача - 1 претензію від 27.09.2018 року з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. (а.с.53-55) У відповідь на яку останній листом №7882 від 10.10.2018 року повідомив про відмову у виплаті у зв`язку з пропуском річного строку на подання заяви про виплату страхового відшкодування. (а.с.56)

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Європейська компанія ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал звернулась з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА поза межами річного строку, визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому Відповідач - 1 правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування із наведених підстав.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача з посиланням на п.36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким визначено, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили, оскільки вказана стаття стосується прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком, тобто Позивачем у справі, а не Відповідачем - 1.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. відповідно до визначених Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032 розмірів лімітів відповідальності та франшизи задоволенню не підлягають, у зв`язку з пропуском річного строку, визначеного підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач також просив суд стягнути з Відповідача - 2 страхове відшкодування у розмірі 68 703 грн. 73 коп.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

У вироку Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №450/1508/17 від 16.01.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 працює на посаді водія СУПП ЕКО МІВАН , а тому відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Крім того, відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, Страхувальником за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032 є саме Спільне українсько - польське підприємство ЕКО МІВАН .

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу Мерседес , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , має нести Відповідач - 2, як юридична особа, з винних неправомірних дій працівника якого сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Позивача зазнав технічних ушкоджень, в розмірі, що перевищує ліміт відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/09565032, саме на Відповідача - 2 покладається відшкодувати суму страхового відшкодування у розмірі 68 703 грн. 73 коп. (168703 грн. 73 коп. виплачена сума страхового відшкодування (із розрахунку 28,5987 грн. за 1 євро за офіційним курсом Національного банку України на день виплати станом на 24.04.2017 року) - 100 000 грн. 00 коп. ліміт відшкодування по майну за Полісом).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача та Відповідача - 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал - задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько - польського підприємства ЕКО МІВАН (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, місто Рогатин, ВУЛ.ГАЛИЦЬКА, будинок 92, ідентифікаційний код юридичної особи 14277225) на користь Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал (03507, Республіка Литва, м. Вільнюс, вул. Гележине Вілко, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 302912288) страхове відшкодування у розмірі 68 703 (шістдесят вісім тисяч сімсот три) грн. 73 (сімдесят три) коп. та судовий збір у розмірі 1 030 (одна тисяча тридцять) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп.

3. У задоволенні позовних вимог Європейської компанії ЕРГО ІНШУРАНС СЕ Литовський філіал до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн. 00 коп. - відмовити.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 травня 2019 року

Суддя О.В. Чинчин