Рішення
від 28.05.2019 по справі 922/913/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/913/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лекхім", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМКА", м. Харків про стягнення 95 776,67 грн. без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Лекхім" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМКА" суму пені у розмірі 95 776,67 грн. за неналежне виконання зобов`язань, а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

Позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/913/19, розгляд справи призначено до здійснення в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами ухвалою суду від 02.04.2019 р.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9810 від 19.04.2019р.) з додатком та клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом представників сторін посилаючись на те, що у судовому засіданні участь представників є об`язковою з тих доказів, обставин, характеру спірних правовідносин що є предметом доказування та може вплинути на прийняття судом справедливого, законного та обґрунтованого рішення.

Статтею 252 ГПК України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Так, дослідивши матеріали позовної заяви, відзив на позов, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні такого клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом представників сторін, з підстав не перевищення заявленої у позові грошової суми, де розмір не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та те, що предмет доказування у справі щодо характеру спірних правовідносин, де предметом договору транспортної експедиції становить надання транспортно-експедиторських послуг, де узгоджуються між сторонами, на умовах, у договорі та додатку до нього, а також визначається в транспортному замовленні щодо кожного перевезення та видів транспортно-експедиторських послуг, де всі умови конкретного перевезення погоджені Сторонами та завірені їх печатками, а отже не вимагають проведення судового засідання

Позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. №10677 від 02.05.2019 р.) з додатком.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між Приватним акціонерним товариством Лекхім та Товариством з обмеженою відповідальністю ВМКА 24.10.2017 р. було укладено Договір транспортної експедиції № 2410, на підставі умов якого АТ Лекхім доручає, а ТОВ ВМКА приймає на себе зобов`язання протягом дії даного Договору від свого імені, за рахунок АТ Лекхім організувати перевезення вантажу транспортом і маршрутом, узгодженим з АТ Лекхім , на умовах, викладених у цьому Договорі та додатках до нього.

На підставі Заявки на перевезення вантажу від 03 квітня 2018 р. (далі - Заявка) Відповідач 14 квітня 2018 року (за адресою: м. Умань, вул. Стара Прорізна, 8) отримав від Позивача вантаж, а саме лікарські засоби на загальну суму 210 309 (двісті десять тисяч триста дев`ять) доларів США 13 центів, для доставки вантажоодержувачеві ТОО L-Фарма за адресою: 040700, Республіка Казахстан, Алматинська обл., Ілійський р-н, Боралдайський селищний округ, що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної (далі CMR) № 0992529 від 14.04.2018р., копією декларації № UA100110/2018/057119, а також Актом прийому-передачі товару від 21.05.2018 року та вантажоодержувачеві ТОО СК- Фармація , за адресою: Республіка Казахстан, м. Алмати, вул. Б. Майліна, 2, що підтверджується копією CMR № 0934832 від 14.04.2018 р., копією декларації № UA100110/2018/057120, а також Актом прийому-передачі товару від 21.05.2018 року.

Згідно Заявки Відповідач зобов`язаний був доставити вантаж до 29.04.2018 року включно, натомість вантаж був доставлений вантажоодержувачам: ТОО CK-Фармація та ТОО L-Фарма 18.05.2018 року, що підтверджується відбитками штампів на вищезазначених CMR, копії яких додаються до даної позовної заяви.

Відповідно до п.2.2.1 Договору TOB ВМКА має право для виконання доручення AT Лекхім здійснювати самостійний добір перевізників та інших третіх осіб заздалегідь погодивши це з Замовником. У даному випадку ТОВ ВМКА є відповідальним перед AT Лекхім за належне та своєчасне виконання Договору залученими третіми особами та несе відповідальність перед AT Лекхім за їх дії як за свої власні.

Відповідно до CMR № 0992529 від 14.04.2018р. та CMR № 0934832 від 14.04.2018 р. перевізником по поставці було Товариство з обмеженою відповідальністю ЛИСТРАНС (Код ЕДРПОУ: 37293984, юридична адреса: 54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Потьомкінська, 13/5, тел: (0512) 45-31-33).

Відповідно до п. 2.1.9. Договору ТОВ ВМКА зобов`язане забезпечити доставку ввіреного AT Лекхім вантажу до пункту призначення у належному стані, кількості та в строки, вказані в Заявці і видати вантаж вантажоодержувачу, який зазначений в супровідних та транспортних документах. Отже, під час вищезазначеної доставки ТОВ ВМКА порушило строк доставки вантажу на 18 днів, тобто з 30.04.2018 року по 17.05.2018 року, включно.

02.08.2018 Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію № 01/369, де останній у своїй відповіді на претензію від 01.12.2018 р. за № 15/12 заперечив доводи AT Лекхім і стверджував, що доставити вантаж у вказану в Заявці дату було неможливо з самого початку і, виходячи з їх розрахунків, запізнення доставки було не більше ніж на 6-7 днів. У своїй відповіді на претензію Відповідач наводив відстані та строки доставки вантажу до кожного пункту. Проте, п.2 Договору передбачено, що Заявка, підписана ТОВ ВМКА та AT Лекхім , а також завірена їх печатками свідчить про те, що всі умови конкретного перевезення погоджено Сторонами. Отже, Відповідач мав навести, перераховані ним у відповіді на претензію, доводи до моменту підписання Заявки, та узгодити іншу дату доставки вантажу, натомість Відповідач, підписав та завірив своєю печаткою Заявку, чим погодив в тому числі і дату доставки вантажу. Тому вирішити спір шляхом переговорів неможливо.

Згідно п. 4.2.5. Договору, у разі несвоєчасної доставки вантажу з вини Експедитора, Експедитор сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від суми недоставленого вчасно вантажу.

Оскільки сума недоставленого вчасно вантажу становить 210 309 (двісті десять тисяч триста дев`ять) доларів США 13 центів, що в гривневому еквіваленті станом на 20.03.2019 рік становить 5 712 170 (п`ять мільйонів сімсот дванадцять тисяч сто сімдесят) грн. 53 коп. (Офіційний курс гривні щодо іноземних валют-27,160830) сума пені ТОВ ВМКА перед AT Лекхім складає 95 776,67 грн.

Відповідач не погоджуючись з вимогами викладеними у позові виклав свої заперечення у відзиві та зазначає, що при підписанні Договору, сторони не узгодили всі істотні умови цього Договору, у зв`язку із чим Договір фактично укладений не був, оскільки відповідно до Договору не було погоджено: найменування вантажу, розмір плати експедитору, пункти відправлення та призначення вантажу, порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта, строк (термін) виконання договору тощо.

Стосовно Заявки без номера від 03.04.2018 року, Відповідач зазначає, що це є фактично окремим правочином між сторонами щодо конкретного перевезення, її умови істотно відрізняються від умов Договору, та в жодному випадку Заявка не може розглядатися ані як додаток до Договору транспортної експедиції №2410 від 24.10.2017 року, ані як його невід`ємна частина.

П. 3.3 Договору передбачено зазначення вартості послуг відповідача у Заявці до цього Договору. Але ж Заявкою, на яку посилається позивач, не визначено, чи укладено її саме до Договору транспортної експедиції №2410 від 24.10.2017 року.

П. 3.4 Договору передбачений розрахунок за надані послуги після доставки вантажу до місця призначення, натомість Заявкою передбачено часткову попередню оплату у розмірі 50%, як фактично і відбулося.

Заявка взагалі не вказує на те, що всі викладені в неї умови узгоджуються та виконуватимуться сторонами саме в межах виконання Договору транспортної експедиції №2410 від 24.10.2017 року і що взагалі це перевезення має хоч якесь відношення до такого Договору.

П. 8.4 Договору визначено, що Договір укладено українською мовою, натомість Заявка викладена російською мовою.

Договір з боку позивача підписаний заступником голови правління - генеральним директором Печаєвою Т. В ., у той час як Заявку підписано комерційним директором позивача без зазначення його даних та підстав, на яких він діє.

П. 8.8 Договору передбачено, що для укладання Договору необхідні права та повноваження мають ті фізичні особи, які підписали Договір та вказані в його преамбулі. В преамбулі Договору з боку позивача вказано лише заступника голови правління - генерального директора Печаєву Т. В., у той час як про особу комерційного директора позивача, підпис якого міститься на Заявці, не зазначено.

Відповідач стверджує те, що Заявка без номера від 03.04.2018 року є фактично окремим правочином, вчиненим між позивачем та відповідачем, щодо одного певного перевезення вантажу, та за будь-яких умов не може розглядатися як складова невід`ємна частина чи додаток до Договору транспортної експедиції №2410 від 24.10.2017 року. Відповідно, і умови, передбачені Договором транспортної експедиції №2410 від 24.10.2017 року, в тому числі щодо відповідальності сторін, не можуть застосовуватися до зобов`язань сторін, що виникли згідно Заявки без номера від 03.04.2018 року.

Не погоджуючись з твердженням відповідача, позивач зазначає, що Договір транспортної експедиції № 2410 від 24.10.2017 року та всі додаткові документи до нього в тому числі і Заявка підписані та завірені печатками Сторін , що свідчить про прийняття та згоду Сторін з умовами такого договору. Окрім цього, між Позивачем та Відповідачем підписаний єдиний Договір транспортної експедиції № 2410 від 24.10.2017 року, тому Заявка на перевезення вантажу від 03.04.2018р. була підписана Сторонами тільки як додаток і тільки до вищезазначеного Договору, тобто при укладені Договору були дотримані всі його істотні умови.

У пункті 2 розділу 1 Договору зазначено, що умови кожного перевезення та види транспортно-експедиторських послуг, які надаються Експедитором Замовнику по такому перевезенню, визначаються в транспортному замовленні (Заявка), яке є невід`ємною частиною цього Договору. Заявка, підписана Експедитором і Замовником, а також завірена їх печатками свідчить про те, що всі умови конкретного перевезення погоджені Сторонами.

Позивачеві стверджує, що Заявка є невід`ємним додатком до Договору навіть без вказівки на цей Договір, ні одним діючим нормативно-правовим актом України не встановлена обов`язкова вимога до оформлення Заявки в тому числі зазначення Договору у Заявці, а отже не має підстав вважати або стверджувати, що Заявка без номера від 03.04.2018р. є окремим правочином.

Відповідач у Відзиві посилався, що в Договорі передбачений розрахунок за надані послуги після доставки вантажу до місця призначення, а в Заявці передбачено 50% попередньої оплати; - Договір укладено українською мовою, а Заявка на російській мові; - Договір підписаний Заступником Голови Правління - Генеральним директором, а Заявка Комерційним директором. Відповідач погодився здійснити організацію зазначеного в Заявці перевезення, але попросив 50% попередню оплату (про що зазначив у Заявці), на що Позивач погодився, окрім цього дана умова ніяким чином не погіршує становище Відповідача, а навпаки. Чинне законодавство не встановлює заборони чи вимоги на укладення документів тільки українською мовою для здійснення господарської операції, або якщо Договір укладено українською мовою, то додаток теж має бути обов`язково українською мовою, тому на чинність нашої Заявки або на те, що Заявка є невід`ємним додатком до Договору дана інформація ніяк не впливає. Що стосується повноважень підписанта від АТ Лекхім по Договору та Заявці, то документи, що підтверджують здійснення господарської операції Сторін можуть підписувати тільки уповноважені на це особи. У п.8.8. Договору зазначено, що фізичні особи, які підписали цей Договір, та вказані в преамбулі, наділені необхідними повноваженнями та не мають обмежень прав по підписанню і виконанню Договору. Даний пункт підтверджує, що у осіб, які підписали Договір є всі повноваження для цього та немає ніяких обмежень, але це ніяк не забороняє іншим уповноваженим особам Сторін підписувати додатки до даного Договору. Комерційний директор АТ Лекхім підписав Заявку на підставі Довіреності № 166 від 24.10.2017 рік.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 929 ЦК за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу; іншими словами, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Статтею 929 ЦК на загальному рівні визначений предмет договору транспортного експедирування. Так, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Законом "Про транспортно-експедиторську діяльність" деталізовано види транспортно-експедиторських послуг. Згідно зі ст. 8 цього Закону експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс"; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють сплачуваний вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; налають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; налають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт і експедитор. За визначенням Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" експедитором (транспортним експедитором) є суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Стаття 932 ЦК також дозволяє експедитору залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У такому разі експедитор відповідає персі клієнтом за порушення договору.

Клієнтом, у свою чергу, є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, в тому числі плату експедитору.

Слід розмежовувати учасників договору транспортного експедирування та учасників транспортно-експедиторської діяльності. До перших, тобто осіб, між якими укладається договір транспортного експедирування, належать клієнт і експедитор, коло других набагато ширше - окрім клієнтів та експедиторів, до них належать перевізники, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послу пі) при перевезенні вантажів.

Договір транспортного експедирування є оплатним. Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиційну діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. За ст. 931 ЦК розмір плати експедиторові встановлюються договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.2.5. Договору, у разі несвоєчасної доставки вантажу з вини Експедитора, Експедитор сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від суми недоставленого вчасно вантажу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та з урахуванням ст. ст. 526, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу суму пені в розмірі 95 776,67 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМКА (61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 24, Код ЄДРПОУ: 39964581) на користь Приватного акціонерного товариства Лекхім (01033, м. Київ. вул. Ш. Руставелі, 23 Код ЄДРПОУ: 20029017) суму пені у розмірі 95 776,67 грн., а також сума судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "03" червня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін

Дата ухвалення рішення28.05.2019
Оприлюднено04.06.2019

Судовий реєстр по справі —922/913/19

Рішення від 28.05.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жигалкін І.П.

Ухвала від 02.04.2019

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жигалкін І.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні