Рішення

від 28.05.2019 по справі 924/356/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2019 р. Справа № 924/356/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Валон-А» , м. Хмельницький

до приватного підприємства „Стандарт-Інвест» , м. Хмельницький

про стягнення 46468,35 грн., з яких: 45000,00 грн. - основний борг; 1080,00 грн. - інфляційні нарахування; 388,35 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивач: не викликався

відповідач: не викликався

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

16.04.2019 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Валон-А» , м. Хмельницький до приватного підприємства „Стандарт-Інвест» , м. Хмельницький про стягнення 46468,35 грн., з яких: 45000,00 грн. - основний борг; 1080,00 грн. - інфляційні нарахування; 388,35 грн. - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Валон-А» було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.05.2019р. відкрито провадження у справі №924/356/19, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10:00 год. 28.05.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 46468,35 грн., з яких: 45000,00 грн. - основний борг; 1080,00 грн. - інфляційні нарахування; 388,35 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №81 від 20.07.2018р., зокрема, щодо оплати отриманого товару.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала, яка направлялася на юридичну адресу відповідача повернута до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: „адресат вибув» .

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

20.07.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Валон-А» (продавець) та приватним підприємством „Стандарт-Інвест» (покупець) укладений договір поставки №81 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1. якого продавець продає. А покупець купує продукцію в повній відповідальності з технічною характеристикою на умовах, по ціні та в кількості і у відповідності з якістю, яка передбачена договором та зазначена в рахунках-фактурах та специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна на продукцію встановлюється в гривнях і зазначається в рахунках та специфікаціях (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець після підписання договору проводить попередню оплату, зазначену в рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

За умовами п. 3.2., 3.3. договору остаточний розрахунок за продукцію покупець проводить на протязі трьох банківських днів після повідомлення продавця про готовність продукції до поставки. В будь-якому випадку відвантаження продукції покупцю проводиться тільки після проведення повного розрахунку по договору з боку покупця.

Згідно з п. 4.1. договору поставка продукції здійснюється протягом 30 діб, після узгодження всіх технічних питань та зарахування попередньої оплати, проведеної покупцем на рахунок продавця, згідно п. 3.1. даного договору, по окремим видам продукції строк поставки оговорюється окремо та зазначається у відповідній специфікації.

В п. 4.3. договору визначено, що зобов`язання продавця щодо поставки продукції вважається виконаним після того як він надав покупцю продукцію на своєму підприємстві.

Відповідно до п. 4.5. договору доставка продукції проводиться за рахунок покупця. Про готовність продукції до поставки продавець повідомляє покупця в письмовій формі (факсом або поштою).

За невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність на підставі діючого законодавства України (п. 6.1. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного та фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору (п. 8.4. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У специфікації №1 від 20.07.2018р. (додаток 31 до договору №81) визначено назву, кількість та вартість продукції (2КТПГ-2к-250/10/0.4 У1 к.к. місце під лічильники, 1000 шт., вартістю 280000,00 грн.). Також у специфікації визначено умови оплати: 50 % передоплата, 505 по готовності, термін виготовлення: 40 робочих днів, доставка: самовивіз, гарантія: 24 місяці.

20.07.2018р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000829 на суму 280000,00 грн., в якому визначено порядок оплати: аванс - 50% - 140000,00 грн., 505 - по готовності - 140000,00 грн.

13.12.2018р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 280000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-дк00030 від 13.12.2018р., довіреністю на отримання товару від 13.12.2018р. та товарно-транспортною накладною №дк-13 від 13.12.2018р.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції в розмірі 235000,00 грн., з яких: 205000,00 грн. - в якості попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: №16200 від 20.07.2018р. на суму 10000,00 грн., №16210 від 23.07.2018р. на суму 10000,00 грн., №16228 від 27.07.2018р. на суму 10000,00 грн., №16465 від 12.09.2018р. на суму 5000,00 грн., №16635 від 11.10.2018р. на суму 30000,00 грн., №16659 від 16.10.2018р. на суму 10000,00 грн., №423 від 10.12.2018р. на суму 100000,00 грн., №16771 від 13.12.2018р. на суму 30000,00 грн. та після поставки - в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 502 від 28.12.2018р. на суму 10000,00 грн., №479 від 21.12.2018р. на суму 10000,00 грн., №16871 від 24.01.2019р. на суму 5000,00 грн., №17008 від 11.03.2019р. на суму 5000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не оплатив в повному обсязі поставлену йому продукцію, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 46468,35 грн., з яких: 45000,00 грн. - основний борг; 1080,00 грн. - інфляційні нарахування; 388,35 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Валон-А» (продавець) та приватним підприємством „Стандарт-Інвест» (покупець) укладений договір поставки №81 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує продукцію в повній відповідальності з технічною характеристикою на умовах, по ціні та в кількості і у відповідності з якістю, яка передбачена договором та зазначена в рахунках-фактурах та специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець після підписання договору проводить попередню оплату, зазначену в рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

У специфікації №1 від 20.07.2018р. та рахунку-фактурі №СФ-0000829 від 20.07.2018р. визначено порядок оплати: аванс - 50% - 140000,00 грн., 505 - по готовності - 140000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у період з 20.07.2018р. по 13.12.2018р. було здійснено оплату товару, що буде поставлений (аванс) в розмірі 205000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №16200 від 20.07.2018р. на суму 10000,00 грн., №16210 від 23.07.2018р. на суму 10000,00 грн., №16228 від 27.07.2018р. на суму 10000,00 грн., №16465 від 12.09.2018р. на суму 5000,00 грн., №16635 від 11.10.2018р. на суму 30000,00 грн., №16659 від 16.10.2018р. на суму 10000,00 грн., №423 від 10.12.2018р. на суму 100000,00 грн., №16771 від 13.12.2018р. на суму 30000,00 грн.

13.12.2018р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 280000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-дк00030 від 13.12.2018р., довіреністю на отримання товару від 13.12.2018р. та товарно-транспортною накладною №дк-13 від 13.12.2018р.

За умовами п. 3.2. договору остаточний розрахунок за продукцію покупець проводить на протязі трьох банківських днів після повідомлення продавця про готовність продукції до поставки.

Відповідно до п. 4.5. договору про готовність продукції до поставки продавець повідомляє покупця в письмовій формі (факсом або поштою).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні повідомлення покупця про готовність продукції до поставки, здійснені в письмовій формі та направлені факсом або поштою покупцю, моментом повідомлення відповідача про готовність продукції до поставки є дата поставки такої продукції, тобто 13.12.2018р.

Таким чином, відповідач повинен був оплати вартість поставленої йому продукції до 19.12.2018р.

Відповідач після поставки продукції здійснив оплату в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 502 від 28.12.2018р. на суму 10000,00 грн., №479 від 21.12.2018р. на суму 10000,00 грн., №16871 від 24.01.2019р. на суму 5000,00 грн., №17008 від 11.03.2019р. на суму 5000,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що ПП „Стандарт-Інвест» не здійснило в повному обсязі розрахунок за отриману продукцію, вимоги позивача про стягнення 45000,00 грн. (280000 - 235000 = 45000) основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує із розрахунку позивачем правомірно здійснено нарахування 3 % річних у розмірі 388,35 грн. - із суми заборгованості 45000,00 грн. за період з 01.01.2019р. по 15.04.2019р. та інфляційних втрат в розмірі 1080,00 грн. - за період з січня по березень 2019р.

Тому заявлена позивачем сума 3 % річних у розмірі 388,35 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1080,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Стандарт-Інвест» (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 69, ідентифікаційний код 30621895) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Валон-А» (29006, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, буд. 9, ідентифікаційний код 14152239) 45000,00 грн. (сорок п`ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1080,00 грн. (одну тисячу вісімдесят гривень 00 коп.) інфляційних втрат, 388,35 грн. (триста вісімдесят вісім гривень 35 коп.) 3% річних, 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.06.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - ТОВ „Валон-А» (29001, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 79, офіс 3) ;

3 - ПП „Стандарт-Інвест» (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, 69)

Всім рекомендованим з повідомленням.