Рішення

від 30.05.2019 по справі 924/240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2019 р. Справа № 924/240/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства „Завод „Нева", м. Хмельницький

до приватного підприємства „Бондар" м. Хмельницький

про стягнення 63130,81 грн., з яких: 39040,00 грн. - основний борг (4960,00 грн. - експлуатаційні витрати, 34080,00 грн. - орендна плата), 10329,01 грн. - пеня, 2958,80 грн. - інфляційні втрати, 883,00 грн. - 3% річних; 9920,00 грн. - штраф

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: не з'явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

22.03.2019р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства „Завод „Нева", м. Хмельницький до приватного підприємства „Бондар" м. Хмельницький про стягнення 63130,81 грн., з яких: 39040,00 грн. - основний борг (4960,00 грн. - експлуатаційні витрати, 34080,00 грн. - орендна плата), 10329,01 грн. - пеня, 2958,80 грн. - інфляційні втрати, 883,00 грн. - 3% річних; 9920,00 грн. - штраф.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019 р. зазначена позовна заява передана для розгляду судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 26.03.2019р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.04.2019р. відкрито провадження у справі №924/240/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11:00 год. 25.04.2019 р.

25.04.2019р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 10:00 год. 22.05.2019 року, інформація про що занесена в протокол судового засідання від 25.04.2019р.

Ухвалою суду від 01.04.2019р. закрито підготовче провадження у справі №924/192/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 10:00 год. 25.04.2019р.

Ухвалою суду від 22.05.2019р. розгляд справи відкладено на 10:00 год. 30.05.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 63130,81 грн., з яких: 39040,00 грн. - основний борг (4960,00 грн. - експлуатаційні витрати, 34080,00 грн. - орендна плата), 10329,01 грн. - пеня, 2958,80 грн. - інфляційні втрати, 883,00 грн. - 3% річних; 9920,00 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №57, згідно якого ПАТ „Завод „Нева" передав в оренду ПП „Бондар" нежитлове приміщення, що знаходиться на першому поверсі адміністративно-складського корпусу ПАТ „Завод „Нева" за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, загальною площею 80 кв.м.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву не скористався. Ухвали, які направлялися на юридичну адресу відповідача повернуті до суду із довідкою відділення поштового зв'язку про причину повернення: „відсутній адресат".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

01.09.2017р. між приватним акціонерним товариством „Завод „Нева" (орендодавець) та приватним підприємством „Бондар" (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №57, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язався прийняти нежитлове приміщення, що знаходиться на першому поверсі адміністративно-складського корпусу ПАТ „Завод „Нева" за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, загальною площею 80 кв.м. (об'єкт, що орендується) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з п. 2.1. договору об'єкт, що орендується використовується орендарем виключно для розміщення в ньому офісу.

Строк оренди складає 16 місяців з дати прийняття об'єкта, що орендується, за актом передавання-приймання (п. 4.1. договору).

Строк договору оренди не може автоматично пролонгуватися на новий строк (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.2. розмір орендної плати за об'єкт, що орендується складає:

- з 01.09.2017р. по 31.12.2017р. - 2400,00 грн. за місяць (з урахуванням ПДВ);

- з 01.01.2018 по 31.12.2018р. - 2880,00 грн. за місяць (з урахуванням ПДВ).

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця або в готівковому порядку в касу орендодавця авансом не пізніше 10 числа кожного місяця (п. 5.3. договору).

В п. 5.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати прийняття об'єкта, що орендується, сплатити орендну плату за один місяць авансом.

Згідно з п. 5.6. договору експлуатаційні витрати по утриманню об'єкта, що орендується сплачуються орендарем окремо від орендної плати згідно за розрахунками орендодавця або самостійно укладеними угодами з відповідними організаціями, якщо інше не визначено даним договором.

У п. 5.7. договору передбачено, що експлуатаційними витратами є: освітлення приміщення на території; тепло-, водопостачання приміщення; газопостачання та опалення; охорона, оформлення перепусток; придбання місць загального користування; прибирання сміття, снігу, льоду на прилеглій території; проїзд та стоянка автотранспорту; інші витрати, визначені сторонами у додатках до договору.

Перелік експлуатаційних витрат, що підлягає відшкодуванню орендарем орендодавцю визначається в додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Такі витрати відшкодовуються орендарем щомісячно до 10 числа, наступного за звітним (п. 5.8. договору).

Згідно з п. 5.13. орендар відшкодовує орендодавцю витрати на опалення приміщення у період опалювального сезону, з 15 жовтня по 15 квітня.

В п. 7.1. договору передбачено обов'язки орендаря, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, нести усі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується.

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність. Визначену цим договором та (або) чинним законодавством (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору, орендар несе відповідальність за договором, зокрема: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення; у випадку прострочення по відшкодуванню експлуатаційних витрат - штраф у 2-х кратному розмірі від розміру експлуатаційних витрат, що підлягали відшкодуванню за місяць.

Згідно з п. п 10.2., 10.3. договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та закінчується 31.12.2018р.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатком №1 до договору оренди є Перелік експлуатаційних витрат, що підлягають відшкодуванню орендарем орендодавцю, зокрема: послуги прохідної - 38,28 грн. (п. 1); постійні перепустки - 3,48 грн. (п. 2); проїзд по території легковим автотранспортом - 8,24 грн.(п. 3); вивезення побутового сміття - 20,00 грн. (п. 4); відшкодування витрат на опалення - 560,00 грн. (п. 5); відшкодування витратна електроенергію - згідно показників лічильника; трасформація електроенергії - згідно показників лічильника. Усього вартість за п. 1-5 додатку складає 630,00 грн., у т.ч. ПДВ - 105,00 грн.

Передача об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017р.

01.11.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №57 від 01.09.2017р., в якій передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на опалення приміщення тільки у період опалювального сезону, що у 2017-2018 роках триває з 01 листопада 2017р. по 15.04.2018р. Пункт 5 додатку №1 до договору оренди нежитлового приміщення №57 від 01.09.2017р. викладено у наступній редакції, а саме: відшкодування витрат на опалення становить 768,00 грн.

Позивачем з період з вересня 2017р. по грудень 2018р. були виставлені відповідачу рахунки на оплату за оренду приміщення: №62 від 08.09.2017р. на суму 2400,00 грн., №19 від 02.10.2017р. на суму 2400,00 грн., №20 від 01.11.2017р. на суму 2400,00 грн., №18 від 01.12.2017р. на суму 2400,00 грн.,№17 від 02.01.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 01.02.2018р. на суму 2880,00 грн., №16 від 01.03.2018р. на суму 2880,00 грн., №33 від 02.04.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 02.05.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 01.06.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 02.07.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 01.08.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 03.09.2018р. на суму 2880,00 грн., №20 від 01.10.2018р. на суму 2880,00 грн., №19 від 01.11.2018р. на суму 2880,00 грн., №20 від 03.12.2018р. на суму 2880,00 грн. та рахунки на оплату експлуатаційних витрат: №40 від 30.09.2017р. на суму 70,00 грн., №74 від 31.10.2017р. на суму 70,00 грн., №64 від 30.11.2017р. на суму 838,00 грн., №71 від 31.12.2017р. на суму 838,00 грн., №122 від 31.01.2018р. на суму 838,00 грн., №121 від 28.02.2018р. на суму 838,00 грн., №119 від 31.03.2018р. на суму 838,00 грн., №141 від 30.04.2018р. на суму 70,00 грн., №130 від 31.05.2018р. на суму 70,00 грн., №133 від 30.06.2018р. на суму 70,00 грн., №126 від 31.07.2018р. на суму 70,00 грн., №142 від 31.08.2018р. на суму 70,00 грн., №97 від 31.10.2018р. на суму 70,00 грн., №104 від 30.11.2018р. на суму 70,00 грн., №108 від 31.12.2018р. на суму 70,00 грн.

Відповідачем були здійснені наступні оплати: 08.09.2017р. - 2400,00 грн. (згідно рахунку №62 від 08.09.2017р.); 17.11.2017р. - 70,00 грн. (згідно рахунку №40 від 30.09.2017р.), 70,00 грн. (згідно рахунку №74 від 31.10.2017р.), 2400,00 грн. (згідно рахунку №19 від 02.10.2017р.); 19.04.2018р. - 2400,00 грн. (оплата за оренду), що підтверджується банківськими виписками.

У претензії від 30.11.2018р. за №336 позивач просив відповідача впродовж 5 днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість в розмірі 38760,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату за договором оренди нежитлового приміщення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 63130,81 грн., з яких: 39040,00 грн. - основний борг (4960,00 грн. - експлуатаційні витрати, 34080,00 грн. - орендна плата), 10329,01 грн. - пеня, 2958,80 грн. - інфляційні втрати, 883,00 грн. - 3% річних; 9920,00 грн. - штраф.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2017р. між приватним акціонерним товариством „Завод „Нева" (орендодавець) та приватним підприємством „Бондар" (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №57, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язався прийняти нежитлове приміщення, що знаходиться на першому поверсі адміністративно-складського корпусу ПАТ „Завод „Нева" за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, загальною площею 80 кв.м. (об'єкт, що орендується) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Передача позивачем відповідачу об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017р.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.3. договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця або в готівковому порядку в касу орендодавця авансом не пізніше 10 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5.2. розмір орендної плати за об'єкт, що орендується складає:

- з 01.09.2017р. по 31.12.2017р. - 2400,00 грн. за місяць (з урахуванням ПДВ);

- з 01.01.2018 по 31.12.2018р. - 2880,00 грн. за місяць (з урахуванням ПДВ).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем з період з вересня 2017р. по грудень 2018р. були виставлені відповідачу рахунки на оплату за оренду приміщення: №62 від 08.09.2017р. на суму 2400,00 грн., №19 від 02.10.2017р. на суму 2400,00 грн., №20 від 01.11.2017р. на суму 2400,00 грн., №18 від 01.12.2017р. на суму 2400,00 грн.,№17 від 02.01.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 01.02.2018р. на суму 2880,00 грн., №16 від 01.03.2018р. на суму 2880,00 грн., №33 від 02.04.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 02.05.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 01.06.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 02.07.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 01.08.2018р. на суму 2880,00 грн., №17 від 03.09.2018р. на суму 2880,00 грн., №20 від 01.10.2018р. на суму 2880,00 грн., №19 від 01.11.2018р. на суму 2880,00 грн., №20 від 03.12.2018р. на суму 2880,00 грн.

Як вбачається із банківських виписок відповідач сплатив орендну плату за вересень-листопад 2017р., а саме, 08.09.2017р. - 2400,00 грн.; 17.11.2017р. - 2400,00 грн.; 19.04.2018р. - 2400,00 грн.

Орендну плату за період з грудня 2017р. по грудень 2018р., що становить 36960,00 грн. (2400,00 + (2880,00 х 12 місяців) = 36960,00) ПП „Бондар" не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 34080,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Також п. 7.1. договору передбачено обов'язки орендаря нести усі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується.

Перелік експлуатаційних витрат, що підлягає відшкодуванню орендарем орендодавцю визначається в додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною. Такі витрати відшкодовуються орендарем щомісячно до 10 числа, наступного за звітним (п. 5.8. договору).

Додатком №1 до договору оренди передбачено перелік експлуатаційних витрат, що підлягають відшкодуванню орендарем орендодавцю, зокрема: послуги прохідної - 38,28 грн. (п. 1); постійні перепустки - 3,48 грн. (п. 2); проїзд по території легковим автотранспортом - 8,24 грн.(п. 3); вивезення побутового сміття - 20,00 грн. (п. 4); відшкодування витрат на опалення - 560,00 грн. (п. 5); відшкодування витрат на електроенергію - згідно показників лічильника; трасформація електроенергії - згідно показників лічильника. Усього вартість за п. 1-5 додатку складає 630,00 грн., у т.ч. ПДВ - 105,00 грн.

01.11.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №57 від 01.09.2017р., в якій передбачено, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати на опалення приміщення тільки у період опалювального сезону, що у 2017-2018 роках триває з 01 листопада 2017р. по 15.04.2018р. Пункт 5 додатку №1 до договору оренди нежитлового приміщення №57 від 01.09.2017р. викладено у наступній редакції, а саме: відшкодування витрат на опалення становить 768,00 грн.

Позивачем з період з вересня 2017р. по грудень 2018р. були виставлені відповідачу рахунки на оплату експлуатаційних витрат: №40 від 30.09.2017р. на суму 70,00 грн., №74 від 31.10.2017р. на суму 70,00 грн., №64 від 30.11.2017р. на суму 838,00 грн., №71 від 31.12.2017р. на суму 838,00 грн., №122 від 31.01.2018р. на суму 838,00 грн., №121 від 28.02.2018р. на суму 838,00 грн., №119 від 31.03.2018р. на суму 838,00 грн., №141 від 30.04.2018р. на суму 70,00 грн., №130 від 31.05.2018р. на суму 70,00 грн., №133 від 30.06.2018р. на суму 70,00 грн., №126 від 31.07.2018р. на суму 70,00 грн., №142 від 31.08.2018р. на суму 70,00 грн., №97 від 31.10.2018р. на суму 70,00 грн., №104 від 30.11.2018р. на суму 70,00 грн., №108 від 31.12.2018р. на суму 70,00 грн.

Відповідачем було здійснено оплату експлуатаційних витрат лише за вересень та жовтень 2017р. в розмірі по 70,00 грн. Згідно банківських виписок дані оплати здійснені 17.11.2017р.

Таким чином. заборгованість відповідача по сплаті експлуатаційних витрат становить 4820,00 грн. (з листопада 2017р. по березень 2018р. - 4190,00 грн., з квітня по грудень 2018р. - 630,00 грн.).

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 4960,00 грн. експлуатаційних витрат, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 4820,00 грн. У стягненні 140,00 грн. експлуатаційних витрат суд відмовляє.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 883,00 грн. 3% річних за період з 11.10.2017р. по 18.03.2019р. (19.03.2019р. позивачем в розрахунок не включено) за кожен місяць оренди. Під час перевірки розрахунку, судом встановлено, що за окремі періоди позивачем здійснено нарахування 3% річних у більшому розмірі, ніж визначено законодавством. Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС „Законодавство", суд встановив, що за період з 11.02.2018р. по 18.03.2019р. правомірним є нарахування 3% річних в розмірі 94,92 грн., з 11.04.2018р. по 18.03.2019р. - 80,96 грн., з 11.05.2018р. по 18.03.2019р. - 73,86 грн., з 11.06.2018р. по 18.03.2019р. - 66,52 грн., з 11.09.2018р. по 18.03.2019р. - 44,74 грн., з 11.10.2018р. по 18.03.2019р. - 37,64 грн.

За інші періоди позивачем здійснено нарахування 3% річних в межах можливий нарахувань, а саме: з 11..10.2017р. по 16.11.2017р. - 7.00 грн., з 11.11.2017р. по 18.03.2019р. - 31,00 грн., з 11.12.2017р. по 18.03.2019р. - 91,00 грн., з 11.01.2018р. по 18.03.2019р. - 102,00 грн., з 11.03.2018р. по 18.03.2019р. - 88,00 грн., з 11.07.2018р. по 18.03.2019р. - 59,00 грн., з 11.08.2018р. по 18.03.2019р. - 52,00 грн., з 11.11.20018р. по 18.03.2019р. - 30,00 грн., з 11.12.2018р. по 18.03.2019р. - 23,00 грн.

Таким чином, з урахуванням перерахунку за окремі періоди, до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 881,64 грн.

Тому у стягненні 3% річних у розмірі 1,36 грн. (883,00 - 881,64 = 1,36) суд відмовляє.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2958,80 грн. Однак, дослідивши розрахунок позивача, підсумувавши усі періоди, за які здійснено нарахування, суд встановив, що фактично позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 2841,20 грн.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, нарахування інфляційних втрат можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як за один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється, виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день базового місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. При цьому, нарахування інфляційних втрат здійснюються за місяць, а не за окремі дні прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в межах можливих нарахувань у зв'язку з несплатою орендної плати за період з грудня 2017р. по грудень 2018р.

Однак, у зв'язку з простроченням внесення орендної плати за жовтень 2017р. позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат з урахуванням індексу інфляції за жовтень та листопад 2017р., незважаючи на те, що борг в розмір 2400,00 грн. проіснував лише один повний місяць (з 11.10.2017р. по 16.11.2017р.). Також позивачем не було враховано, що заборгованість за листопад 2017р. проіснувала 5 повних місяців (з 11.11.2017р. по 18.04.2018р.).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за відповідні періоди, суд встановив, що до стягнення підлягаю інфляційні втрати в розмірі 2803,20 грн., а саме: за жовтень 2017р. - 28,80 грн., з листопада 2017р. по березень 2018р. - 132,40 грн., з грудня 2017р. по лютий 2019р. - 285,60 грн., з січня 2018р. по лютий 2019р. - 308,72 грн., з лютого 2018р. по лютий 2019р. - 270,72 грн., з березня 2018р. по лютий 2019р. - 244,80 грн., з квітня 2018р. по лютий 2019р. - 213,12 грн., з травня 2018р. по лютий 2019р. - 190,08 грн. з червня 2018р. по лютий 2019р. - 190,08 грн., з липня 2018р. по лютий 2019р. - 190,08 грн., з серпня 2018р. по лютий 2019р. - 210,24 грн., з вересня 2018р. по лютий 2019р. - 210,24 грн., з жовтня 2018р. по лютий 2019р. - 155,52 грн., з листопада 2018р. по лютий 2019р. - 106,56 грн., з грудня 2018р. по лютий 2019р. - 66,24 грн.

Таким чином, у стягненні 155,60 грн. (2958,80 - 2803,20 =155,60) інфляційних втрат суд відмовляє.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони в п. 9.2. договору передбачили, що орендар у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем під час нарахування пені не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, положення п. 9.2. договору про сплату пені за кожен день прострочення не свідчить про збільшення періоду нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що договором не передбачено право орендодавця у випадку порушення терміну внесення орендної плати здійснювати нарахування пені за період більший, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вбачає підстави для здійснення перерахунку пені, заявленої до стягнення.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою ІПС „Законодавство", суд встановив, що правомірним є стягнення з відповідача пені в розмірі 6394,87 грн., а саме:

- 63,58 грн. - за період з 11.10.2017р. по 16.11.2017р.;

- 321,40 грн. - за період з 11.11.2017р. по 18.09.2018р.;

- 386,63 грн. - за період з 11.12.2017р. по 10.06.2018р.;

- 474,13 грн. - за період з 11.01.2018р. по 10.07.2018р.;

- 484,87 грн. - за період з 11.02.2018р. по 10.08.2018р.;

- 498,67 грн. - за період з 11.03.2018р. по 10.09.2018р.;

- 500,73 грн. - за період з 11.04.2018р. по 10.10.2018р.;

- 508,30 грн. - за період з 11.05.2018р. по 10.11.2018р.;

- 510,35 грн. - за період з 11.06.2018р. по 10.12.2018р.;

- 517,93 грн. - за період з 11.07.2018р. по 10.01.2019р.;

- 520,53 грн. - за період з 11.08.2018р. по 10.02.2019р.;

- 514,14 грн. - за період з 11.09.2018р. по 10.03.2019р.;

- 451,65 грн. - за період з 11.10.2018р. по 18.03.2019р.;

- 363,59 грн. - за період з 11.11.2018р. по 18.03.2019р.;

- 278,37 грн. - за період з 11.12.2018р. по 18.03.2019р.

Таким чином у стягненні пені в розмірі 3934,14 грн. (10329,01 - 6394,87 = 3934,14) суд відмовляє.

Також позивачем заявлено до стягнення 9920,00 грн. - штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати експлуатаційних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п. 9.2. договору сторони передбачили, що орендар у випадку прострочення по відшкодуванню експлуатаційних витрат - сплачує штраф у 2-х кратному розмірі від розміру експлуатаційних витрат, що підлягали відшкодуванню за місяць.

Згідно з п. 5.8. договору експлуатаційні витрати відшкодовуються орендарем щомісячно до 10 числа, наступного за звітним.

Враховуючи, що відповідач прострочив сплату експлуатаційних витрат, позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу у 2-х кратному розмірі від розміру експлуатаційних витрат, що підлягали відшкодуванню за період з вересня 2017р. по грудень 2018р.

З приводу вимоги позивача про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд бере до уваги таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно п. 1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Частиною 8 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №50 від 09.04.2018р. укладений між адвокатом Бляхарським Я.С. та приватним акціонерним товариством „Завод „Нева".

У протоколі погодження гонорару адвоката за договором №50 від 09.04.2018р. передбачено, що гонорар адвоката за договором про надання правової допомоги №50 від 09.04.2018р. визначатиметься кількістю годин фактичного виконання роботи (надання послуг) адвокатом відповідно до умов договору, з розрахунку вартості однієї години адвоката - 1000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.04.2019р. адвокатом були надані послуги (виконані роботи) вартістю 5000,00 грн. (підготовка претензії - 1000,00 грн., підготовка позовної заяви - 4000,00 грн.).

Згідно платіжного доручення №35 ПрАТ „Завод „Нева" сплатило Бляхарському Я.С. 5000,00 грн. правової допомоги за договором №50 від 09.04.2018р.

Враховуючи часткове задоволення позову, розбіжності щодо розміру часткової оплати відповідачем за договором оренди, які зазначені у позовній заяві та банківських виписках, залишення позову без руху, подання доказів часткової оплати за день до вирішення справи, на усну вимогу суду, необхідність здійснення судом перерахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, які адвокатом належно не оформлені та не перевірені, відсутність його при розгляді справи в суді, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 58899,71 грн., з яких: 34080,00 грн. - заборгованість по орендній платі, 4820,00 грн. - експлуатаційні витрати, 6394,87 грн. - пеня, 2803,20 грн. - інфляційні втрати, 881,64 грн. - 3% річних, 9920,00 грн. - штраф.

В решті позову щодо стягнення 140,00 грн. експлуатаційних витрат, 1,36 грн. - 3% річних, 155,60 грн. інфляційних втрат, 3934,14 грн. пені необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Бондар" (29000, м. Хмельницький, вул. Галана, 6, кв. 18, ідентифікаційний код 32995097) на користь приватного акціонерного товариства „Завод „Нева" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, ідентифікаційний код 14307972) 34080,00 грн. (тридцять чотири тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) заборгованості по орендній платі, 4820,00 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять гривень 00 коп.) експлуатаційних витрат, 6394,87 грн. (шість тисяч триста дев'яносто чотири тисячі 87 коп.) пені, 2803,20 грн. (дві тисячі вісімсот три гривні 20 коп.) інфляційних втрат, 881,64 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню 64 коп.) - 3% річних, 9920,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) штрафу, 1792,26 грн. (одну тисячу сімсот дев'яносто дві гривні 26 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.06.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - ПАТ „Завод „Нева" (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6)- рекомендованим з повідомленням.

3 - ПП „Бондар" (29000, м. Хмельницький, вул. Галана, 6, кв. 18) - рекомендованим з повідомленням.