Рішення

від 24.05.2019 по справі 127/15939/18

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/15939/18

Провадження № 2/127/2664/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Середи Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 .,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача ОСОБА_4 : ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, належності на праві власності Ѕ частки спільного майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, належності на праві власності Ѕ частки спільного майна, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її цивільний чоловік - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2015 року.

Позивач проживала фактично із ОСОБА_6 з 1994 року по 08.07.2015 року разом як чоловік та жінка однією сім`єю, але не перебували у шлюбі, за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 . У них були спільні побут, каса, разом виховували та утримували дітей, які народились від спільного проживання: дочка - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_2 .

Разом із ОСОБА_6 у 2005 році вони придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_2 , у якій були зареєстровані 23.12.2008 року разом з батьком їх діти, та автомобіль Ягуар , а також інше рухоме та нерухоме майно.

ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, проте з 1994 року вони разом не проживали і їх шлюб було розірвано 26.09.2003 року.

З 2002 року позивач була засновником підприємства Фармацевт , мала на праві власності аптеку в смт. Стрижавка, тому мала значні прибутки, які також вносила у спільний бюджет та приймала своїми коштами участь в придбанні вказаного вище майна. Сплачувала комунальні платежі по квартирі АДРЕСА_2 .

Факт спільного проживання позивача із ОСОБА_6 як подружжя без реєстрації шлюбу з 1994 року підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2016 року.

З 2013 року ОСОБА_6 почав хворіти і стан його здоров`я з кожним місяцем погіршувався. Він переніс декілька операцій і проходив необхідні курси лікування, у зв`язку з чим потребував постійного лікування, піклування, стороннього догляду та матеріальної допомоги. Саме позивач та їх діти опікувались ним, доглядали його, витрачали власні кошти на оплату операцій та придбання необхідних ліків. Доводилось просити про допомогу його друзів, добрих знайомих.

Відповідач, який також є сином ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , протягом вказаного періоду, коли батько потребував допомоги, свідомо ухилявся від цього, хоча позивач неодноразово зверталась до нього за матеріальною допомогою у зв`язку з хворобою батька.

Після смерті ОСОБА_6 позивач зверталась із позовом до ОСОБА_4 про усунення його від права спадкування, оскільки вважала його недостойним спадкування частки його майна зважаючи на таку поведінку відносно батька. При цьому позивач також виконувала волю чоловіка, який збирав їх всіх перед смертю і повідомив свою волю щодо розпорядження спадковим майном, а саме: що все майно придбане з ним має бути поділене між позивачем та їх дітьми, оскільки його сину ОСОБА_4 він подарував у 2003 році трьохкімнатну квартиру і весь час допомагав йому матеріально. Проте відповідач ОСОБА_4 , незважаючи на волю батька, претендує на 1/3 частку спадкового нерухомого і рухомого майна ОСОБА_6 у тому числі і на 1/2 частку, яка належить позивачу на праві спільної сумісної власності.

Оскільки вирішити спір у позасудовому порядку неможливо, позивач звернулась з позовом до суду та згідно з уточненою редакцією позову (Т.2 а.с. 24-27), прийнятою ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.20198 року до провадження (Т.2 а.с. 40), просила встановити факт: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не лише в період з 1994 року по 08.07.2015 року, а в тому числі і з 27.09.2003 року по 08.07.2015 року - у продовж якого було придбано спірне нерухоме майно; належності їй та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_2 ; визнати за позивачем право власності на 1/2 частку спільного майна, як чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме - 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована в 2008 році на ім`я ОСОБА_6

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснивши суду, що спірна квартира є спільним майном позивача та ОСОБА_6 Позивач також надавала кошти ОСОБА_6 на придбання вказаної квартири, оскільки мала доходи від оренди майна та підприємницької діяльності. Крім того, позивач брала кредити для оздоблення квартири, в якій вони планували жити разом. Саме тому в ній були прописані їх спільні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_4 отримав від батька в подарунок квартиру в АДРЕСА_3 , проте продовжує претендувати в порядку спадкування на інше майно батька, яке є їх спільним майном, зокрема на частку квартири АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позовні вимоги визнали та не заперечили проти задоволення позову. Додатково суду пояснили, що їх мати - позивач ОСОБА_5 дійсно має право на 1/2 частку спірної квартири, оскільки вказану квартиру було придбано за їх з батьком спільні кошти. Акти щодо виконання певних видів робіт ОСОБА_7 , пов`язаних з дольовим будівництвом спірної квартири, тобто їх бабусею та матір`ю ОСОБА_6 та укладення договору з нею щодо цього будівництва зазначеної квартири не зовсім відповідають дійсності. Всі роботи насправді виконував батько в рахунок виконання зобов`язань за цим договором. Зрештою був укладений договір за яким батько викупив у своєї матері - ОСОБА_7 , права на цю квартиру та набув на неї право власності. Тому, ця квартира належить їх батькам і відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у ній також зареєстровані. Батько та мати брали кредити у банках для облаштування квартири та доведення її до придатного для проживання стану. Відповідач ОСОБА_4 раніше ніколи не цікавився спірною квартирою, коштів на її утримання не сплачував. Батько йому подарував квартиру у АДРЕСА_3 . Тому він не повинен претендувати на квартиру батьків.

Представники відповідача ОСОБА_4 заперечили проти задоволення позову у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково суду пояснили, що вимоги позивача є надуманими та необґрунтованими. Обставини, викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог є також надуманими, зокрема щодо тяжкої хвороби спадкодавця ОСОБА_6 , та необхідності його постійного лікування, потребі у сторонньому догляді та матеріальної допомоги, а також щодо ухилення відповідача ОСОБА_4 від надання батькові допомоги у будь-якому виді. Наведені обставини були неодноразово спростовані судовими рішеннями ухваленими в інших цивільних справах №127/2570/16-ц, №127/11010/17, №127/15580/17. Крім того, вони не стосуються предмету позову.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був розірваний 26.09.2003 року. Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6 є лише його діти: ОСОБА_4 , 1980 року народження, ОСОБА_2 , 1998 року народження, ОСОБА_3 , 1999 року народження.

Квартира АДРЕСА_4 , що належала ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності не була подарована синові ОСОБА_4 , як це стверджує позивач та пояснюють інші відповідачі, а була відчужена йому відповідно до мирової угоди укладеної між ними та затвердженої 02.07.2003 року ухвалою Ленінського районного суду м.Вінниці. При цьому ОСОБА_8 відмовилась від вимог в частині поділу земельної ділянки та побудованих жилих приміщень, автомобіля ГАЗ 31029, що були їх спільною власністю як подружжя, а ОСОБА_6 відмовився від своїх зустрічних вимог. Посилання позивача на те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти разом із ОСОБА_6 у 2005 році, яка була зареєстрована на його ім`я, не підтверджене належними та допустимими доказами, оскільки фактично будувалась за кошти матері ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , що підтверджується відповідним договором про участь ОСОБА_7 у дольовому будівництві від 09.07.2003 року укладеного між нею та МПП Оптиміст та Актами здачі-приймання виконаних робіт. У 2005 році ОСОБА_7 передала цю нерухомість сину ОСОБА_6 , що свідчить про відсутність підстав для визнання права спільної власності за позивачем, оскільки це була його особиста власність. ОСОБА_4 має рівні права з іншими спадкоємцями на свою частку у майні батька, а пред`явлення даного позову до нього є нічим іншим як намагання позивача у будь-який спосіб позбавити його цього права, що підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до суду із вимогами до ОСОБА_4 як спадкоємця після смерті батька - ОСОБА_6 , зокрема, з вимогами щодо усунення його від права на спадкування, та про зміну черговості спадкування тощо.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, цивільної справи №127/15580/17, матеріали інвентаризаційної справи №39405, матеріали спадкової справи №7/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволені позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.ст. 77, 81 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено і сторонами не заперечуються обставини, що позивач ОСОБА_5 фактично проживала з ОСОБА_6 з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року разом як чоловік та жінка однією сім`єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі. Крім того, зазначена обставина була встановлена також рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2016 року у цивільній справі №127/2570/16-ц за позовом ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування, яке набрало законної сили 06.03.2017 року (Т.1 а.с. 11-17).

Зазначеним рішенням суду також було встановлено ряд інших обставин, що мають значення для розгляду даної справи. Так, зокрема, судом було встановлено, що від спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у них народились діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про їх народження та свідоцтвом про встановлення батьківства ОСОБА_6 відносно

ОСОБА_2 період фактичного спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , шлюб з якою був розірваний 26.09.2003 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Від даного шлюбу у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 .

Судом також було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2015 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на його майно. Спадкоємцями за законом є дочка померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Наведені вище обставини також були встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.09.2018 року у іншій цивільній справі №127/15580/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування, яке також набрало законної сили та яким було позов задоволено частково та встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , на час відкриття спадщини.

Таким чином, з наведених вище рішень судів вбачається, що судами вже досліджувались та були встановлені обставини щодо фактичного спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як станом на час відкриття спадщини, так і у період часу з 1994 року по 08.07.2015 року, а тому вимоги позивача у частині встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_6 не лише в період з 1994 року по 08.07.2015 року, а в тому числі і з 27.09.2003 року по 08.07.2015 року - задоволенню не підлягають, оскільки зазначений період часу хронологічно входить до більшого періоду часу який вже був відповідно встановлений судом, а кінцева його дата і є часом відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що 09.07.2003 року між Малим приватним підприємством Оптиміст та матір`ю ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був укладений договір №6 на участь у дольовому будівництві трикімнатної квартири будівельний АДРЕСА_5 , площею 111,36 кв.м. (Т. 1 а.с. 135, 136-138).

Згідно з Додатковою угодою №1 від 22.06.2005 року до Договору №6 на участь у дольовому будівництві від 09.07.2003 року, пункт 1.1. вказаного Договору був викладений у новій редакції, зокрема, було внесено зміни щодо розміру площі квартири - 117,2 кв.м. та зазначено адресу квартири АДРЕСА_2 ( Т .1 а.с. 211, 244).

Актом звірки взаєморозрахунків від 23.06.2005 року та Актами здачі-прийомки виконаних робіт до Договору №6 підтверджується те, що ОСОБА_7 в рахунок оплати квартири в„–36 по Договору, були внесені грошові кошти та виконані роботи на загальну суму 216112,00 грн. (Т.1 а.с. 125, 172, 198-216).

З договору про заміну сторони від 23.06.2005 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_4, за погодженням Малого приватного підприємства Оптиміст , вбачається, що ОСОБА_6 замінив ОСОБА_7 як сторону у договорі №6 на участь у дольовому будівництві від 09.07.2003 року (Т.1 а.с. 190-191, 244).

Відповідно до Акту прийому-передачі квартири від 14.12.2005 року укладеного між забудовником-підрядником - МПП Оптиміст та ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_2 , була передана останньому ( Т .1 а.с. 197).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку від 09.02.2006 року №244 спадкодавцю ОСОБА_6 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 . Право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру в цілому було зареєстровано КП ВОБТІ 09.03.2006 року в реєстровій книзі №680 під реєстровим №1891 (інв. справа №39405 а.с. 5).

З наведеного вище вбачається, що право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру виникло у нього під час спільного проживання з позивачем ОСОБА_5 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Норми СК України у ст.ст. 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Наведене узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 7 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що спірна квартира була придбана за спільні сумісні кошти з ОСОБА_6 , оскільки суду не було надано та судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження цього, а саме щодо передачі позивачем ОСОБА_5 будь-яких коштів ОСОБА_6 для придбання спірної квартири або щодо участі позивача у її придбанні спільною працею.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження позивача ОСОБА_5 щодо наявності у неї достатнього для придбання спірної квартири рівня прибутків станом на час її будування та надану нею довідку про заробітну плату за 2006 рік (Т.1 а.с. 123) суд не приймає до уваги, оскільки має місце істотна не відповідність викладених у ній відомостей з відомостями №14643/9/02-32-08-01 від 16.11.2018 року з інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платника податків про доходи позивача за період з 1 кварталу 2003 року по 4 квартал 2008 року, виплачені ПП Фармацевт (Т.1 а.с. 149-150).

Доказів щодо отримання позивачем прибутків від здавання в оренду будь-якого належного їй рухомого або нерухомого майна, а також щодо спрямування отриманих позивачем ОСОБА_5 кредитних коштів на оздоблення та доведення до придатного для проживання стану спірної квартири, суду надано не було та судом вони не були встановлені під час розгляду справи.

Крім того, з наведеного вище вбачається, що мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 самостійно внесла суму коштів за Договором на участь у дольовому будівництві спірної квартири у загальному розмірі 216112,00 грн. З цих підстав, суд критично ставиться до твердження позивача щодо необхідності отримання ОСОБА_6 кредиту саме для придбання спірної квартири у розмірі 105000,00 грн., оскільки, хоча про це і зазначено у п.2.1. кредитного договору №31/121/05 від 24.06.2005 року, укладеного ОСОБА_6 з ВАТ Кредитпромбанк , проте це спростовується поясненнями самих сторін у справі та наведеними вище обставинами, які підтверджені належними та допустимими доказами встановленими судом.

Інші обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, зокрема щодо реєстрації місця проживання у спірній квартирі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сплати нею комунальних платежів по спірній квартирі після смерті ОСОБА_6 , тощо не стосуються предмету доказування і не мають значення для розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Тому з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1220 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 74 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, належності на праві власності Ѕ частки спільного майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_9

Повний текст рішення суду складений 03.06.2019 року.

Суддя: